Бґ. 2.62
Devanagari
ध्यायतो विषयान्पुंसः सङ्गस्तेषूपजायते ।
सङ्गात्सञ्जायते कामः कामात्क्रोधोऽभिजायते ॥ ६२ ॥
सङ्गात्सञ्जायते कामः कामात्क्रोधोऽभिजायते ॥ ६२ ॥
Verse text
дгйа̄йато вішайа̄н пум̇сах̣
сан̇ґас тешӯпаджа̄йате
сан̇ґа̄т сан̃джа̄йате ка̄мах̣
ка̄ма̄т кродго ’бгіджа̄йате
сан̇ґас тешӯпаджа̄йате
сан̇ґа̄т сан̃джа̄йате ка̄мах̣
ка̄ма̄т кродго ’бгіджа̄йате
Synonyms
дгйа̄йатах̣ — споглядаючи; вішайа̄н — об’єкти чуттів; пум̇сах̣ — особи; сан̇ґах̣ — прив’язаність; тешу — в об’єктах чуттів; упаджа̄йате — розвивається; сан̇ґа̄т — із прив’язаності; сан̃джа̄йате — розвивається; ка̄мах̣ — бажання; ка̄ма̄т — із бажання; кродгах̣ — гнів; абгіджа̄йате — проявляється.
Translation
Споглядаючи об’єкти чуттів, людина розвиває в собі прив’язаність до них, прив’язаність породжує хтивість, а з хтивості виникає гнів.
Purport
Коли людина, яка не має свідомості Кр̣шн̣и, споглядає об’єкти чуттів, вона стає підвладною матеріальним бажанням. Чуття не можуть бути бездіяльними, і якщо їх не буде залучено до трансцендентного любовного служіння Господу, вони неодмінно шукатимуть собі втіхи в матеріалістичній діяльності. В матеріальному світі кожна жива істота, включно з Господом Ш́івою й Господом Брахмою, не кажучи вже про інших напівбогів на райських планетах, підвладна впливові об’єктів чуттєвого сприймання і єдиний метод вибратися з такої пастки матеріального існування — це віднайти свідомість Кр̣шн̣и. Господь Ш́іва перебував у стані глибокої медитації, але коли Па̄рватı̄ почала спокушати його, він піддавсь і внаслідок цього народився Ка̄ртікейа. Коли Харіда̄са Т̣га̄кура був ще молодим відданим, його також намагалась звабити чарівна втілення Ма̄йа̄-девı̄, але Харіда̄са витримав випробовування завдяки своїй неподільній відданості Господу Кр̣шн̣і. Як свідчить вищезгаданий вірш Ш́рı̄ Йа̄муна̄ча̄рйі, щирий відданий Господа уникає всіх чуттєвих насолод матеріального світу, бо він дізнав вищого смаку духовної насолоди в спілкуванні з Господом. У цьому — секрет успіху. Але той, в кого немає свідомості Кр̣шн̣и, яким би великим не було його уміння опановувати свої почуття шляхом штучного їх придушення, врешті-решт неминуче падає, бо найменша думка про чуттєву насолоду спонукує його шукати задоволення бажань.