Бґ. 2.6
Текст
йад ва̄ джайема йаді ва̄ но джайейух̣
йа̄н ева хатва̄ на джіджı̄віша̄мас
те ’вастгіта̄х̣ прамукге дга̄ртара̄шт̣ра̄х̣
Послівний переклад
на—не; ча—також; етат—це; відмах̣—ми знаємо; катарат— котре; нах̣—нам; ґарı̄йах̣—краще; йат ва̄—чи; джайема—ми можем підкорити; йаді—якщо; ва̄—або; нах̣—нас; джайейух̣—вони підкорять; йа̄н—тих, що; ева—напевно; хатва̄—убиваючи; на—ніколи; джіджı̄віша̄мах̣—ми бажали б жити; те—усі вони; авастгіта̄х̣—розташовані; прамукге—перед; дга̄ртара̄шт̣ра̄х̣—сини Дгр̣тара̄шт̣ри.
Переклад
Ми не знаємо, що є кращим, перемогти їх, чи бути переможеними? Сини Дгр̣тара̄шт̣ри стоять зараз перед нами на полі бою. Якщо ми вб’ємо їх, то саме життя наше втратить сенс.
Коментар
Незважаючи на те, що кшатрійі зобов’язані воювати, Арджуна вагався, чи слід йому битися, ризикуючи викликати невиправдані жертви, чи ухилитись од бою та жити з жебрацтва. Якщо він не переможе ворога, то старцювання стане для нього єдиним засобом до існування. Він також не був упевнений в перемозі, тому що її могла здобути кожна сторона. Але, навіть якщо на них й очікувала перемога (адже їхня боротьба була справедливою), це означало б загибель синів Дгр̣тара̄шт̣ри та інших родичів, а без них життя перетворилось би на тягар, і перемога, врешті-решт, обернулася б поразкою. Всі ці роздуми ясно свідчать про те, що Арджуна був не лише великий відданий Господа, але й мав духовне знання і володів своїми почуттями та думками. Його бажання жити старцюванням, незважаючи на свій царський сан, ще раз свідчить про його відреченість. Такі якості в поєднанні з вірою в слова Ш́рı̄ Кр̣шн̣и, його духовного вчителя, вказують на справжню доброчесність Арджуни. З усього сказаного можна зробити висновок, що Арджуна був цілком підготований до звільнення. Якщо чуття не впокорені, неможливо оволодіти знанням, а без знання та відданості не йдеться ні про яке звільнення. Арджуна, крім своїх надзвичайних матеріальних чеснот, також був наділений всіма цими необхідними якостями.