Бґ. 2.47
Devanagari
कर्मण्येवाधिकारस्ते मा फलेषु कदाचन ।
मा कर्मफलहेतुर्भूर्मा ते सङ्गोऽस्त्वकर्मणि ॥ ४७ ॥
मा कर्मफलहेतुर्भूर्मा ते सङ्गोऽस्त्वकर्मणि ॥ ४७ ॥
Verse text
карман̣й ева̄дгіка̄рас те
ма̄ пгалешу када̄чана
ма̄ карма-пгала-хетур бгӯр
ма̄ те сан̇ґо ’ств акарман̣і
ма̄ пгалешу када̄чана
ма̄ карма-пгала-хетур бгӯр
ма̄ те сан̇ґо ’ств акарман̣і
Synonyms
карман̣і — у виконанні визначених обов’язків; ева — неодмінно; адгіка̄рах̣ — право; те — твоє; ма̄ — ніколи; пгалешу — у плодах; када̄чана — у будь-який час; ма̄ — ніколи; карма-пгала — наслідку роботи; хетух̣ — причина; бгӯх̣ — ставай; ма̄ — ніколи; те — твоя; сан̇ґах̣ — прихильність; асту — має бути; акарман̣і — не виконуючи обов’язку.
Translation
Ти маєш право виконувати свій обов’язок, однак плоди твоїх дій не належать тобі. Ніколи не вважай себе причиною результатів своєї діяльності й ніколи не ухиляйся від виконання обов’язку.
Purport
Тут обговорено три питання: визначені обов’язки, свавільна діяльність і бездіяльність. Визначені обов’язки — це діяльність, яку виконують під впливом відповідних ґун̣ матеріальної природи, в гармонії з ними. Свавільна діяльність — це діяльність без дозволу авторитета на її здійснення, а бездіяльність означає невиконання приписаних обов’язків. Господь радить Арджуні не бути бездіяльним. Навпаки, йому слід виконувати обов’язок, не переймаючись результатами своїх дій. Якщо людина прив’язується до результатів своєї праці, вона стає причиною дії. Тому вона насолоджується або страждає, залежно від результатів своєї діяльності.
Визначені обов’язки можна розділити на три категорії: повсякденна діяльність, дії за надзвичайних обставин і дії за власним прагненням. Повсякденна робота, здійснювана згідно з повчаннями ш́а̄стр і без прагнення до її плодів, — це діяльність у ґун̣і благочестя. Робота задля результатів сковує, і тому її важають несприятливою. Кожна людина має право виконувати визначені їй обов’язки, однак вона повинна діяти, не турбуючись про результати. Таке безкорисливе виконання своїх обов’язків безумовно виведе людину на шлях звільнення.
Тому Господь радить Арджуні битися, просто виконуючи свій обов’язок, і не турбуватись про наслідки. Відмова брати участь у битві — це інша сторона корисливості. Така корислива зацікавленість ніколи не виведе людину на шлях звільнення. Будь-яка прив’язаність, як позитивна, так і негативна, є причиною рабства. Бездіяльність — гріховна. Тому єдиним сприятливим шляхом звільнення для Арджуни було просто битись, як того вимагає обов’язок.