Бґ. 2.21

Усе має своє призначення, і людина, котру наділено досконалим знанням, розуміє, як і де все використати належним чином. Отже, і насильство має своє призначення, а його правильне застосування залежить від знання. Не можна ганити суддю, який засуджує до страти людину, що винна в убивстві, бо суддя санкціонує застосування насильства до вбивці згідно з кодексом правосуддя. В Ману-сам̇гіті (зведенні законів для всього людства) сказано, що вбивцю слід стратити, щоб в наступному житті йому не довелось страждати за здійснений ним великий гріх. Тому, якщо цар карає вбивцю й відправляє його на шибеницю, він, фактично, чинить благо. Подібно до цього, коли Кр̣шн̣а закликає битися, треба усвідомити, що в такому випадку насильство спрямоване на встановлення вищої справедливості, і тому Арджуна мав виконати наказ, розуміючи, що насильство в битві задля Кр̣шн̣и зовсім не є насильством, тому що в будь-якому разі людина, або, радше, душа, не може бути вбитою. Таким чином, заради правосуддя так зване «насильство» цілком дозволене. Хірургічна операція призначена не для вбивства пацієнта, а на його порятунок. Отже, Арджуна, приймаючи участь у битві з наказу Кр̣шн̣и, діє в згоді з вищим обов’язком, з ведичним знанням, і тому не накликає на себе зворотніх гріховних наслідків.