Бґ. 16.17
Текст
дгана-ма̄на-мада̄нвіта̄х̣
йаджанте на̄ма-йаджн̃аіс те
дамбгена̄відгі-пӯрвакам
Послівний переклад
а̄тма-самбга̄віта̄х̣—самовдоволені; стабдга̄х̣—нахабні; дгана-ма̄на—багатством й оманним престижем; мада—пихою; анвіта̄х̣— поглинуті; йаджанте—вони приносять жертви; на̄ма—щоб говорили; йаджн̃аіх̣—формальними жертвопринесеннями; те—вони; дамбгена—із гордощів; авідгі-пӯрвакам—не дотримуючись жодних правил та приписів.
Переклад
Самовдоволені й завжди зухвалі, введені в оману багатством й ілюзорним престижем, вони, сповнившись пихи і нехтуючи всіма правилами й приписами, інколи приносять жертви лише про людське око.
Коментар
Вважаючи себе вінцем сущого, не зважаючи на жодні авторитети або ш́а̄стри, демони інколи здійснюють так звані «релігійні» або «жертовні» обряди. Не визнаючи ніяких авторитетів, вони поводяться дуже зухвало. До цього призводить ілюзія, яку створює накопичене багатство й оманний престиж. Іноді такі демони обирають собі ролі проповідників, заводять людей на хибний шлях, і набувають слави релігійних реформаторів або ж Божих втілень. Вони роблять виставу із своїх жертвопринесень, або поклоняються напівбогам, або ж створюють свого власного бога. Прості люди проголошують подібних демонів Богом і схиляються перед ними, а нерозумні вважають їх глибоко релігійними й обдарованими духовним знанням людьми. Прибравши вигляду зреченої людини, демони займаються всілякою нісенітницею. Насправді ж передбачається, що той, хто відійшов од справ цього світу, мусить дотримуватись численних обмежень. Однак демони нехтують такими обмеженнями. Вони вважають, що будь-який шлях, який людина винаходить, є її власний шлях, і що немає ніякого зразкового шляху, призначеного для всіх. Тут особливо виділено слово авідгі- пӯрвакам, яке означає «нехтування правилами й приписами». Все це є наслідок ілюзії та невігластва.