Бґ. 13.31

Коли людина здатна бачити, що різноманітні тіла живих істот породжують різні бажання індивідуальної душі й що вони не мають нічого спільного з самою душею, — вона бачить істину. Керуючись матеріальним уявленням про життя, ми одного вважаємо за напівбога, другого — за людину, ще іншого — за собаку, кішку тощо. Таке бачення є матеріальне, воно не істинне. Подібний матеріалістичний поділ виникає внаслідок матеріалістичного уявлення про життя. Після руйнування матеріального тіла духовна сутність лишається незмінною. Духовна душа, торкаючись матеріальної природи, отримує різні тіла. Здатний бачити це отримує духовне бачення; звільнившись таким чином від звички до означень, таких як «люди», «тварини», «великий», «нікчемний» тощо, він очищує свою свідомість і стає здатним розвинути свідомість Кр̣шн̣и в згоді з своєю духовною сутністю. В дальшому вірші пояснено, як така людина сприймає світ.