Skip to main content

ГЛАВА ТРИНАДЦЯТА

Природа, той, хто насолоджується, і свідомість

Текст

арджуна ува̄ча
пракр̣тім̇ пурушам̇ чаіва
кшетрам̇ кшетра-джн̃ам ева ча
етад ведітум іччга̄мі
джн̃а̄нам̇ джн̃ейам̇ ча кеш́ава
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
ідам ш́арı̄рам̇ каунтейа
кшетрам ітй абгідгı̄йате
етад йо ветті там̇ пра̄хух̣
кшетра-джн̃а іті тад-відах̣

Послівний переклад

арджуна ува̄ча—Арджуна сказав; пракр̣тім—природу; пурушам— того, хто насолоджується; ча—також; ева—неодмінно; кшетрам— поле; кшетра-джн̃ам—того, хто знає поле; ева—неодмінно; ча— також; етат—усе це; ведітум—зрозуміти; іччга̄мі—я бажаю; джн̃а̄нам—знання; джн̃ейам—предмет знання; ча—також; кеш́ава—о Кр̣шн̣о; ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; ідам—це; ш́арı̄рам—тіло; каунтейа—син Кунтı̄; кшетрам—поле; іті — таким чином; абгідгı̄йате — називають; етат — це; йах̣ — той, хто; ветті—знає; там—він; пра̄хух̣—називають; кшетра- джн̃ах̣—той, хто знає поле; іті—таким чином; тат-відах̣—тими, хто знає це.

Переклад

Арджуна сказав: О мій дорогий Кр̣шн̣о, я хочу дізнатись про пракр̣ті (природу), про пурушу (того, хто насолоджується), про поле і того, хто знає поле, про знання і про об’єкт пізнання.

Верховний Бог-Особа сказав: Тіло, о син Кунтı̄, називають полем; а того, хто знає тіло, називають тим, хто знає поле.

Коментар

Арджуна хоче дізнатись, що є пракр̣ті, або природа; що є пуруша, той, хто насолоджується; що є кшетра, поле; хто такий кшетра-джн̃а, той, хто знає поле, і що таке знання і об’єкт пізнання. Коли Арджуна спитав Кр̣шн̣у про все це, Кр̣шн̣а пояснив, що це тіло називають полем, а того, хто знає тіло, називають знаючим поле. Це тіло є полем діяльності обумовленої душі. Обумовлена душа, яка потрапила до пастки матеріального існування, намагається панувати над матеріальною природою. Тому, згідно із своєю здатністю панувати над матеріальною природою, обумовлена душа отримує відповідне поле діяльності. Цим полем діяльності є тіло. Що ж таке тіло? Тіло утворене з чуттів. Обумовлена душа хоче відчувати насолоду, задовольняючи свої чуття, і, згідно з її здатністю насолоджуватись, їй дається тіло, тобто поле діяльності. Тому тіло називають кшетрою, або полем діяльності обумовленої душі. А того, кому слід не ототожнювати себе з тілом, називають кшетра-джн̃а, тим, хто знає поле. Неважко збагнути різницю між полем і тим, хто знає його, між тілом і тим, хто знає тіло. Кожна людина здатна побачити, що від дитинства й до старості вона зазнає численних тілесних змін і проте залишається одною й тою ж особистістю. Таким чином, існує різниця між тим, хто знає поле діяльності, й самим полем діяльності. Жива обумовлена душа може таким чином збагнути, що вона відмінна від тіла. На початку Бгаґавад-ґı̄ти сказано — дехіно ’смін — жива істота перебуває в тілі, тіло ж змінюється від дитинства до отроцтва, від отроцтва до юності й від юності до старості, і людина знає, що тіло, яким вона володіє, змінюється. Власник тіла, безумовно, є кшетра-джн̃а. Інколи ми думаєм: «я щасливий», «я чоловік», «я жінка», «я собака», «я кішка». Все це — тілесні позначення знаючого. Сам же він відмінний од тіла. Хоча ми використовуємо багато зовнішніх атрибутів — одяг тощо, нам відомо, що ми відмінні від них. Так само, трохи поміркувавши, можна дійти висновку, що ми відмінні од тіла. Мене, вас, кого-небудь іще, хто володіє тілом, називають кшетра-джн̃а, тим, хто знає поле діяльності, а тіло називають кшетрою, власне полем діяльності.

В перших шести главах Бгаґавад-ґı̄ти описано знавця тіла (живу істоту), а також обставини, за яких вона може усвідомити Верховного Господа. В середніх шести главах Бгаґавад-ґı̄ти йде мова про Верховного Бога-Особу та взаємостосунки індивідуальної душі з Наддушею у відданому служінні. В цих главах з’ясовано вище становище Верховного Бога-Особи й підпорядковане — індивідуальної душі. Живі істоти підлеглі Господу за всіх обставин, але, забувши про це, вони страждають. Просвітлені завдяки праведній діяльності, вони звертаються до Верховного Господа в різних випадках: у стражданні, в злиднях, з цікавості та в пошуках знання. Про це також вже йшла мова. Далі, починаючи з тринадцятої глави, пояснюється, яким чином жива істота вступає в зв’язок з матеріальною природою, як вона шукає звільнення на шляхах кармічної діяльності, розвитку знання і відданого служіння, і як Верховний Господь звільнює її. Пояснено також, яким чином жива істота, яка цілком відмінна від матеріального тіла, споріднюється з ним.

Текст

кшетра-джн̃ам̇ ча̄пі ма̄м̇ віддгі
сарва-кшетрешу бга̄рата
кшетра-кшетраджн̃айор джн̃а̄нам̇
йат тадж джн̃а̄нам̇ матам̇ мама

Послівний переклад

кшетра-джн̃ам—той, хто знає поле; ча—також; апі—неодмінно; ма̄м—Мене; віддгі—знай; сарва—усіх; кшетрешу—у тілесних полях; бга̄рата—син Бгарати; кшетра—поле діяльності (тіло); кшетра-джн̃айох̣—той, хто знає поле; джн̃а̄нам—знання про; йат— те, що; тат—це; джн̃а̄нам—знання; матам—судження; мама— Моє.

Переклад

О нащадку Бгарати, ти повинен зрозуміти, що Я також перебуваю в усіх тілах і знаю їх, і що розуміння тіла й того, хто знає його, називають знанням. Таке Моє слово.

Коментар

Обмірковуючи питання, що стосуються тіла і його знавця, душі й Наддуші, ми мусимо розглянути три різні теми: Господь, жива істота і матерія. В кожному полі діяльності, в кожному тілі присутні дві душі: індивідуальна і верховна. Наддуша є повновладною експансією Верховного Бога-Особи, Кр̣шн̣и, і тому Кр̣шн̣а каже: «Я також є тим, хто знає, але не одне окреме тіло, а всі тіла, як Верховний Усевідаючий. Я присутній в кожному тілі у вигляді Парама̄тми, Наддуші».

Той, хто, виходячи із Бгаґавад-ґı̄ти, в усіх подробицях вивчає питання про поле діяльності й про того, хто знає це поле, зможе досягти знання.

Господь каже: «Я той, хто знає поле діяльності, перебуваючи в кожному окремому тілі». Індивід може знати своє власне тіло, але він не володіє знанням про інші тіла. Верховний Бог-Особа, що присутній у всіх тілах у вигляді Наддуші, знає все про всі тіла. Господь знає всі тіла всіх різноманітних форм життя. Громадянин може знати все про свою ділянку землі, однак цар знає не лише про справи свого палацу, але й про всі приватні володіння своїх підданих. Так само, жива істота може особисто володіти певним тілом, але Верховний Господь — володар усіх тіл. Цар є справжнім володарем держави, а громадянин — другорядним. Так само і Верховний Господь є верховний володар усіх тіл.

Тіло складається з чуттів. Верховний Господь є Хр̣шı̄кеш́а, тобто «володар чуттів». Він — істинний повелитель чуттів, так само, як цар насправді керує всіма державними справами, а влада громадян має другорядний характер. Господь каже: «Я також той, хто знає». Це означає, що Він — верховний знавець, індивідуальна ж душа володіє знанням лише про своє конкретне тіло. У ведичній літературі це виражено таким чином:

кшетра̄н̣і хі ш́арı̄ра̄н̣і
бı̄джам̇ чапі ш́убга̄ш́убге
та̄ні ветті са йоґа̄тма̄
татах̣ кшетра-джн̃а учйате

Тіло називається кшетра, і в ньому мешкає його власник, а також Верховний Господь, який знає і тіло, і його власника. Тому Його називають тим, хто знає всі поля. Різницю між полем діяльності, тим, хто знає діяльність і верховним знавцем діяльності далі описано так. Досконале знання про природне походження та будову тіла, про справжню природу та статус індивідуальної душі та про істинне верховне становище Наддуші називають у ведичній літературі джн̃а̄на. Це слова Кр̣шн̣и. Знання полягає в розумінні того, що душа і Наддуша єдині і все ж таки відмінні одна від одної. Людина, яка не усвідомлює поля діяльності й того, хто знає про діяльність, не володіє досконалим знанням. Потрібно усвідомити становище пракр̣ті (природи); пуруші (того хто насолоджується природою) й ı̄ш́вари (того, хто знає і керує природою й окремою душею). Треба розрізняти їхні становища. Не можна плутати художника з картиною й мольбертом. Матеріальний світ, тобто поле діяльності, являє собою природу; жива істота насолоджується природою, а над природою та живими істотами стоїть верховний правитель, Бог-Особа. Мовою Вед (Ш́вета̄ш́ватара Упанішада 1.12) це виражено так: бгокта̄ бгоґйам̇ преріта̄рам̇ ча матва̄ / сарвам̇ проктам̇ трі-відгам̇ брахмам етат. Існують три концепції Брахмана: пракр̣ті є Брахман у вигляді поля діяльності, джı̄ва (індивідуальна душа) також є Брахман і прагне керувати матеріальною природою, а домінує над цими двома також Брахман, але Він — істинний володар.

In this chapter it will also be explained that out of the two knowers, one is fallible and the other is infallible. One is superior and the other is subordinate. One who understands the two knowers of the field to be one and the same contradicts the Supreme Personality of Godhead, who states here very clearly, “I am also the knower of the field of activity.” One who misunderstands a rope to be a serpent is not in knowledge. There are different kinds of bodies, and there are different owners of the bodies. Because each individual soul has his individual capacity for lording it over material nature, there are different bodies. But the Supreme also is present in them as the controller. The word ca is significant, for it indicates the total number of bodies. That is the opinion of Śrīla Baladeva Vidyābhūṣaṇa. Kṛṣṇa is the Supersoul present in each and every body apart from the individual soul. And Kṛṣṇa explicitly says here that real knowledge is to know that the Supersoul is the controller of both the field of activities and the finite enjoyer.

Текст

тат кшетрам̇ йач ча йа̄др̣к ча
йад-віка̄рі йаташ́ ча йат
са ча йо йат-прабга̄ваш́ ча
тат сама̄сена ме ш́р̣н̣у

Послівний переклад

тат—це; кшетрам—поле діяльності; йат—котре; ча—також; йа̄др̣к—як воно є; ча—також; йат—маючи яке; віка̄рі—змінюється; йатах̣—звідки; ча—також; йат—котре; сах̣—він; ча—також; йах̣—хто; йат—мавши яке; прабга̄вах̣—вплив; ча—також; тат—це; сама̄сена—коротко; ме—від Мене; ш́р̣н̣у—зрозумій.

Переклад

Слухай далі, Я стисло опишу тобі поле діяльності та його природу, те, як воно змінюється, звідки виникає, а також — хто знає це поле і як саме він впливає на нього.

Коментар

Господь описує поле діяльності й того, хто знає це поле, в їх первинному стані. Варто знати будову тіла, якими є елементи, що з них воно складається, хто керує його діяльністю, як воно змінюється, звідки походять ці зміни, що його породжує, навіщо воно існує, яка кінцева мета окремої індивідуальної душі й якою є її істинна форма. Варто також зрозуміти різницю між індивідуальною душею і Наддушею, їхній різний вплив, потенції тощо. Щоб з’ясувати все це, необхідно зрозуміти Бгаґавад-ґı̄ту безпосередньо виходячи з описів, які дав Верховний Бог-Особа. Однак слід бути уважним, щоб уникнути помилкового судження, ніби Верховний Бог-Особа, що присутній в кожному тілі, й індивідуальна душа, джı̄ва, — одне й те ж. Це рівносильно тому, що ставити знак рівності між могутнім й безсилим.

Текст

р̣шібгір бахудга̄ ґітам̇
чгандобгір вівідгаіх̣ пр̣тгак
брахма-сӯтра-падаіш́ чаіва
хетумадбгір вініш́чітаіх̣

Послівний переклад

р̣шібгіх̣—освіченими мудрецями; бахудга̄—багатьма шляхами; ґı̄там—описано; чгандобгіх̣—ведичними гімнами; вівідгаіх̣—різними; пр̣тгак—по-різному; брахма-сӯтраВеда̄нти; падаіх̣—афоризмами; ча—також; ева—неодмінно; хету-мадбгіх̣—з причиною й наслідком; вініш́чітаіх̣—докладними.

Переклад

Багато мудреців в різних ведичних писаннях описали знання про поле діяльності і того, хто знає діяльність. У найбільш цілісному вигляді його представляє Веда̄нта-сӯтра з вичерпним поясненням причин і наслідків.

Коментар

Верховний Бог-Особа, Кр̣шн̣а, — найвищий авторитет з цього знання. Але, за звичаєм, обізнані вчені й визнані авторитети завжди посилаються на своїх попередників. Кр̣шн̣а пояснює це надзвичайно суперечливе питання про двоїстість та неподільність індивідуальної душі й Наддуші, посилаючись на святі писання, на авторитет Веда̄нти. Спочатку Він каже, що це сходиться з думкою багатьох мудреців. Щодо мудреців, то окрім Нього Самого, Вйа̄садева, автор Веда̄нта-сӯтри, є великий мудрець, і у Веда̄нта-сӯтрі він чудово з’ясував природу двоїстості. Батько Вйа̄садеви, Пара̄ш́ара, також великий мудрець, і він писав у своїх книгах з релігії: ахам твам̇ ча татга̄нйе... — „Ми — ти, я й різноманітні інші живі істоти — трансцендентні, хоча й перебуваємо в матеріальних тілах. Тепер на нас впливають, згідно з нашою кармою, три ґун̣и матеріальної природи. Тому дехто перебуває на вищому рівні, дехто — в нижчій природі. Вища та нижча природи існують внаслідок невігластва й проявляються в незчисленній множині живих істот. Але Наддуша трансцендентна, бо вона непохибна й не опоганена трьома ґун̣ами матеріальної природи». Таке розмежування душі, Наддуші й тіла проведено і в первісних Ведах, особливо в Кат̣га Упанішаді. Багато великих мудреців пояснювали це, Пара̄ш́ару ж вважають головним серед них.

Слово чгандобгіх̣ стосується різної ведичної літератури. Наприклад, Таіттірı̄йа Упанішада, яка є відгалуженням Йаджур Веди, описує природу, живу істоту й Верховного Бога-Особу.

Як вже стверджувалося, кшетра — це поле діяльності, і є два види кшетра-джн̃а: індивідуальна жива істота й верховна жива істота. Як стверджується в Таіттірı̄йа Упанішаді (2.5), брахма пуччгам̇ пратішт̣га̄. Залежність існування від наявності їжі є проявом енерґії Верховного Господа, і це відоме як анна-майа. Таким є матеріалістичний підхід до розуміння Всевишнього. Далі йде пра̄н̣а-майа; це означає, що, усвідомивши присутність Верховної Абсолютної Істини в їжі, жива істота може збагнути Абсолютну Істину вже в ознаках життя або в різних формах життя. В джн̃а̄на-майі пізнання виходить за межі ознак життя й піднімається до рівня мислення, почуттів і волевиявів. Віджн̃а̄на-майа, або усвідомлення Брахмана, приходить тоді, коли саму живу істоту відрізняють од її розуму та ознак життя. Найвищим ступенем є а̄нанда-майа, осягнення всеблаженної природи. Таким чином, є п’ять ступенів реалізації Брахмана, які називають брахма пуччгам. Із цих п’яти перші три ступені — анна-майа, пра̄н̣а-майа, джн̃а̄на-майа — пов’язані з полем діяльності живих істот. Верховний Господь, якого називають а̄нанда-майа, посідає трансцендентне становище стосовно всіх полів діяльності. Веда̄нта-сӯтра також описує Верховного Господа за допомогою вислову а̄нанда-майо ’бгйа̄са̄т, це означає, що Верховний Бог-Особа за Своєю природою сповнений радості. Щоб насолоджуватись Своїм трансцендентним блаженством, Він поширює Себе у віджн̃а̄на-майі, пра̄н̣а-майі, джн̃а̄на-майі та анна-майі. Вважають, що жива істота насолоджується в полі діяльності, але а̄нанда-майа відрізняється від неї. Це означає, що коли жива істота вирішує насолоджуватись, зв’язавши себе з а̄нанда-майею — вона стає досконалою. Таким є правдивий опис Верховного Господа як верховного знавця поля, живої істоти як підлеглого знавця і природи поля діяльності. Ці істини слід відшукувати на сторінках Веда̄нта, тобто Брахма, сӯтри.

Тут згадано, що афоризми Веда̄нта-сӯтри досконало упорядковані за принципом причини й наслідку. Деякі сӯтри, або афоризми, такі: на війад аш́рутех̣ (2.3.2), на̄тма̄ ш́рутех̣ (2.3.18) і пара̄т ту тач-чгрутех̣ (2.3.40). Тобто, перший афоризм вказує на поле діяльності, другий вказує на живу істоту, а третій — на Верховного Господа, суммум бонум усіх проявлень різних істот.

Текст

маха̄-бгӯта̄нй ахан̇ка̄ро
буддгір авйактам ева ча
індрійа̄н̣і даш́аікам̇ ча
пан̃ча чендрійа-ґочара̄х̣
іччга̄ двешах̣ сукгам̇ дух̣кгам̇
сан̇ґга̄таш́ четана̄ дгр̣тіх̣
етат кшетрам̇ сама̄сена
са-віка̄рам уда̄хр̣там

Послівний переклад

маха̄-бгӯта̄ні—великі елементи; ахан̇ка̄рах̣—оманне его; буддгіх̣— інтелект; авйактам—непроявлене; ева—неодмінно; ча—також; індрійа̄н̣ı̄—чуття; даш́а-екам—одинадцять; ча—також; пан̃ча—п’ять; ча—також; індрійа-ґо-чара̄х̣—об’єктів чуття; іччга̄—бажання; двешах̣—ненависть; сукгам—щастя; дух̣кгам—нещастя; сан̇ґга̄тах̣— сукупність; четана̄—ознаки життя; дгр̣тіх̣—переконання; етат— усе це; кшетрам—поле діяльності; сама̄сена—у підсумку; са-віка̄рам—із взаємодіями; уда̄хр̣там—наочно показано.

Переклад

П’ять великих елементів, оманне его, інтелект, непроявлене, десять чуттів і розум, п’ять об’єктів чуттів, бажання, ненависть, щастя, горе, сукупність усього, ознаки життя, переконання — всі вони, як вважають, складають разом поле діяльності та його взаємодії.

Коментар

На підставі достовірних тверджень великих мудреців, ведичних гімнів й афоризмів Веданта-сӯтри можна зробити висновок, що складовими частинами цього світу є насамперед: земля, вода, вогонь, повітря й ефір. Це п’ять головних елементів (маха̄-бгӯта). Потім ідуть оманне его, інтелект й непроявлений стан трьох ґун̣ природи. Для накопичення знання служать п’ять органів чуття: очі, вуха, ніс, язик, орган дотику. Ще ми маєм п’ять органів дії: орган мовлення, ноги, руки, анус та ґеніталії. Над чуттями стоїть розум, котрий перебуває всередині і якого можна назвати внутрішнім органом чуття. Таким чином, враховуючи розум, загалом є одинадцять органів чуття. Крім того, існують об’єкти чуттєвого сприйняття: нюхові, смакові, зорові, дотикові й звукові. Сукупність цих двадцяти чотирьох елементів і є поле діяльності. Якщо провести аналітичне дослідження кожного з цих двадцяти чотирьох елементів, можна дістати чітке уявлення про поле діяльності. Далі йдуть бажання, ненависть, щастя й страждання, які представляють взаємодії п’яти головних елементів грубого тіла. Ознаки життя, представлені свідомістю й переконаннями, є виявами тонкого тіла — розуму, оманного его та інтелекту. Ці тонкі елементи також входять до складу поля діяльності.

П’ять головних елементів є грубим проявленням оманного его, яке, в свою чергу, є проявом первинної стадії оманного его, що термінологічно виражено як «матеріалістична концепція», або та̄маса-буддгі, інтелект у невігластві. Це, в свою чергу, представляє непроявлений стан трьох ґун̣ матеріальної природи. Модуси матеріальної природи в непроявленому стані називають прадга̄ною.

Той, хто бажає дізнатись більше про двадцять чотири елементи та їх взаємодію, повинен детальніше вивчати філософію. В Бгаґавад-ґı̄ті ці питання висвітлені лише оглядно.

Тіло є полем діяльності всіх цих чинників, і в ньому відбуваються зміни шести типів: тіло народжується, росте, існує, відтворюється, старіє й, зрештою, зникає. Таким чином, це поле є тимчасовим явищем. Однак кшетра-джн̃а, той, хто знає поле, його власник, має зовсім іншу природу.

Текст

ама̄нітвам адамбгітвам
ахім̇са̄ кша̄нтір а̄рджавам
а̄ча̄рйопа̄санам̇ ш́аучам̇
стгаірйам а̄тма-вініґрахах̣
індрійа̄ртгешу ваіра̄ґйам
анахан̇ка̄ра ева ча
джанма-мр̣тйу-джара̄-вйа̄дгі-
дух̣кга-доша̄нударш́анам
асактір анабгішван̇ґах̣
путра-да̄ра-ґр̣ха̄дішу
нітйам̇ ча сама-чіттатвам
ішт̣а̄нішт̣опапаттішу
майі ча̄нанйа-йоґена
бгактір авйабгіча̄рін̣ı̄
вівікта-деш́а-севітвам
аратір джана-сам̇саді
адгйа̄тма-джн̃а̄на-нітйатвам̇
таттва-джн̃а̄на̄ртга-дарш́анам
етадж джн̃а̄нам іті проктам
аджн̃а̄нам̇ йад ато ’нйатга̄

Послівний переклад

ама̄нітвам—скромність; адамбгітвам—відсутність гордощів; ахім̇са̄ — незастосування насильства; кша̄нтіх̣ — терпимість; а̄рджавам—простота; а̄ча̄рйа-упа̄санам—наближення до істинного духовного вчителя; ш́аучам—чистота; стгаірйам—стійкість; а̄тма-вініґрахах̣—самовладання; індрійа-артгешу—у тому, що стосується чуттів; ваіра̄ґйам—відречення; анахан̇ка̄рах̣—відсутність оманного егоїзму; ева—неодмінно; ча—також; джанма—народження; мр̣тйу—смерть; джара̄—старість; вйа̄дгі—і хвороба; дух̣кга—нещастя; доша—зло; анударш́анам—спостерігання; асактіх̣—відсутність прив’язаності; анабгішван̇ґах̣—відсутність спілкування; путра—до сина; да̄ра—дружини; ґр̣ха-а̄дішу—домівки тощо; нітйам—постійна; ча—також; сама-чіттатвам—рівновага; ішт̣а—бажаного; анішт̣а—небажаного; упапаттішу—в отримуванні; майі—Мені; ча—також; ананйа-йоґена—чистим відданим служінням; бгактіх̣—відданість; авйабгіча̄рін̣ı̄—постійна; вівікта—до самотнього; деш́а—місця; севітвам—прагнення; аратіх̣—відсутність прив’язаностей; джана-сам̇саді—до людського загалу; адгйа̄тма—що стосується душі; джн̃а̄на—у знанні; нітйатвам—постійність; таттва-джн̃а̄на—знання істини; артга—задля мети; дарш́анам—філософія; етат—усе це; джн̃а̄нам—знання; іті—таким чином; проктам — проголошую; аджн̃а̄нам — невігластво; йат — те, що; атах̣—від цього; анйатга̄—усе інше.

Переклад

Скромність; відсутність гордощів; відмова од насильства; терпимість; звернення до істинного духовного вчителя; простота; чистота; стійкість; самодисципліна; відмова від об’єктів чуттєвого задоволення; відсутність оманного его; усвідомлення того, що народження, смерть, старість і хвороби є зло; відсутність прихильностей; свобода від затягуючого впливу дітей, дружини, домівки тощо; спокій перед лицем приємних і неприємних подій; постійна і чиста відданість Мені; прагнення жити самотньо; відмежованість від загальної маси людей; визнання важливості самореалізації; філософський пошук Абсолютної Істини — все це Я проголошую знанням, а все, що б не існувало окрім цього, є невігластво.

Коментар

Такий процес пізнання нерозумні люди інколи помилково вважають за взаємодію елементів поля діяльності. Насправді ж це шлях істинного пізнання. Якщо людина визнає його, то перед нею відкривається можливість наблизитись до Абсолютної Істини. Цей шлях не є взаємодією двадцяти чотирьох елементів, які описувались вище. Він є засобом вибратися з пастки, утвореної цими елементами. Втілена душа погноблена в тілі, яке просто є оболонкою, що складається з двадцяти чотирьох елементів, і змальований тут шлях пізнання є засобом вибратись із неї. Серед усіх способів пізнання, що їх було описано, найбільше значення має перший рядок одинадцятого вірша: майі ча̄нанйа-йоґена бгактір авйабгіча̄рін̣ı̄ — шлях пізнання приводить до неподільного чистого відданого служіння Господу. Тому, якщо людина не може або не хоче звернутись до трансцендентного служіння Господу, інші дев’ятнадцять положень будуть небагатого варті. Однак, якщо вона звернеться до відданого служіння в свідомості Кр̣шн̣и, то інші дев’ятнадцять положень природним чином розвинуться в ній. Як сказано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (5.18.12): йасйа̄сті бгактір бгаґаватй акін̃чана̄ сарваір ґун̣аіс татра сама̄сате сура̄х̣ — «усі позитивні якості знання самі по собі розвиваються в того, хто досяг стадії відданого служіння». Істотно важливим є принцип прийняття істинного духовного вчителя, про що йдеться у восьмому вірші. Це абсолютно необхідно навіть для того, хто уже звернувся до відданого служіння. Відтоді, як людина знайде істинного духовного вчителя, для неї починається трансцендентне життя. Верховний Бог-Особа, Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, стверджує тут недвозначно, що такий спосіб пізнання є істинним шляхом. Все, що придумане і виходить за межі цього, позбавлене всякого глузду.

Положення, що стосуються знання й які описано тут, можна проаналізувати наступним чином. Скромність означає, що людина не повинна прагнути шани від інших. Матеріалістичне уявлення про життя викликає в нас сильне бажання того, щоб інші нас шанували, однак з погляду людини, наділеної досконалим знанням, тобто людини, яка розуміє, що вона не є тілом, все, що стосується тіла, — як честь, так і ганьба, — є марнота. Не варто жадати такої матеріальної облуди. Люди пристрасно бажають прославитись своїми релігійними переконаннями, і тому інколи буває так, що, не розуміючи основних положень релігії, людина приєднується до якої-небудь групи, яка насправді зовсім не тримається релігійних засад, а потім проголошує себе ментором у релігійних справах. Щодо справжнього поступу в духовній науці, то наявність його можна виявити за допомогою певного критерію. Таким критерієм є положення, які наведено в даних віршах.

Коли кажуть про ненасильство, то звичайно розуміють його як відмову від убивства або пошкодження тіла, але справжнє його значення полягає в тому, що не можна ставати причиною страждань інших. Більшість людей внаслідок свого невігластва обплутані тенетами матеріалістичних уявлень про життя, і тому постійно зазнають матеріальних страждань. Й доки людина не сприяє піднесенню інших людей до рівня духовного знання, вона чинить насильство. Потрібно робити все можливе, щоб поширювати істинне знання серед людей, щоб просвітити їх і дати їм можливість звільнитись від матеріальних тенет. Це і є ненасильство.

Терпимість означає, що людина готова зносити образи й зневагу з боку інших. Той, хто розвиває духовне знання, неодмінно зазнає численних образ і кривди. Цього слід чекати, бо саме так влаштовано матеріальну природу. Навіть п’ятирічний хлопчик Прахла̄да, який присвятив себе розвитку духовного знання, опинився в небезпеці, коли його батько став вороже ставитись до синового благочестя. Й коли батько всіляко намагався вбити його, Прахла̄да терпляче зносив це. Отже, поступ в духовному знанні часто пов’язаний з численними перешкодами, однак ми повинні бути толерантними і рішуче йти вперед.

Простота означає, що людина повинна бути настільки відвертою, щоб, без усякої дипломатії, змогти розкрити очі на правду навіть ворогові. Дуже важливо, щоб людина погодилась прийняти духовного вчителя, бо без настанов істинного духовного вчителя проґрес в духовній науці неможливий. Слід підійти до духовного вчителя з усім смиренням й усіма силами служити йому, щоб задовольнити його й отримати його благословення. Істинний духовний вчитель є представник Кр̣шн̣и, будь-яке його благословення одразу ж дозволяє учневі досягти проґресу в духовному знанні, навіть якщо він ще не впорядкував своє життя, або ж йому стає легше дотримуватись життєвих засад, якщо він беззастережно служить духовному вчителеві.

Чистота є невід’ємною умовою поступу в духовнім житті. Є два різновиди чистоти: зовнішня й внутрішня. Зовнішньої чистоти досягають омовінням, а для того, щоб бути чистим внутрішньо, необхідно постійно думати про Кр̣шн̣у й виспівувати маха̄-мантру Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе. Такий спів і роздуми очищують розум від нашарувань пилу, утвореного минулою кармою.

Стійкість означає, що людина повинна з рішучістю вдосконалювати своє духовне життя. Без такої рішучості неможливо досягти відчутного проґресу. Самодисципліна означає, що людина повинна відкидати все шкідливе для духовного поступу. Варто привчити себе до цього і нехтувати всім тим, що гальмує духовний розвиток. У цьому полягає істинне відречення. Чуття настільки сильні, що завжди намагаються отримати задоволення. Не потрібно потурати таким зайвим бажанням. Чуття слід задовольняти лише до тої міри, щоб це не заважало виконувати свої обов’язки на шляху духовного поступу. Найбільш важливим і некерованим органом чуття є язик. У людини, яка приборкала свій язик, з’являється можливість упокорити й інші чуття. Язик призначений на те, щоб відчувати смак і створювати звукові вібрації. Тому, постійно гамуючи бажання язика, треба зробити так, щоб він смакував рештки їжі, запропонованої Кр̣шн̣і, й співав Харе Кр̣шн̣а маха̄-мантру. Що стосується очей, то їм не варто дозволяти бачити щось, окрім прекрасного образу Кр̣шн̣и. Це дозволить керувати очима. Так само й вухам належить слухати розповіді про Кр̣шн̣у, а носом вдихати аромат квітів, запропонованих Йому. Таким є шлях відданого служіння, і слід зрозуміти, що Бгаґавад-ґı̄та̄ дохідливо роз’яснює цю науку відданого служіння. Віддане служіння — головна і єдина мета. Нерозумні коментатори Бгаґавад-ґı̄ти намагаються звернути розум читача до інших тем, але Бгаґавад-ґı̄та̄ не розглядає ніяких інших питань, окрім відданого служіння.

Оманне его означає, що ми вважаємо себе за своє тіло. Коли людина розуміє, що вона не є це тіло, а духовна душа, тоді пробуджується її істинне его. Его завжди з душею. Зрозумівши згубність оманного его, ми повинні віднайти істинне его. У ведичній літературі (Бр̣хад-а̄ран̣йака Упанішада 1.4.10) сказано: ахам̇ брахма̄смі — «я є Брахман, я є дух». Це «я є», відчування власного «я», існує також і на стадії самоусвідомлення, за якої людина досягає звільнення. Відчування «я є» являє собою его, але коли таке відчування «я є» переносять на тимчасове тіло, воно стає оманним его. Коли усвідомлення свого «я» пов’язується з дійсністю, це — істинне его. Існують філософи, які кажуть, що ми повинні відмовитись од свого его, але ми не можемо цього зробити, тому що «его» означає «особистість». Але від оманного ототожнення себе з тілом, безсумнівно, треба відмовитись.

Потрібно спробувати всвідомити, що народження, смерть, старість і хвороби несуть нам страждання. Те, як народжується дитина, описано в різній ведичній літературі. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам яскраво змальовано світ ненародженої дитини, її перебування в утробі матері, її страждання тощо. Потрібно ясно усвідомити, що народження пов’язане із стражданнями. Ми забуваємо всі муки, яких зазнали в утробі матері, тому ми й не прагнемо вирішити проблему все нових і нових народжень та смерті. Так само, людина, що помирає, зазнає різноманітних страждань, про які також згадано в достовірних писаннях. Це варте розгляду. Що ж стосується хвороб та старості, то з ними кожна людина спізнається на власному досвіді. Ніхто не хоче хворіти й ставати старим, але цього не уникнути. Доки ми не надбаєм песимістичного погляду на матеріальне життя, зважаючи на страждання, що пов’язані з народженням, смертю, похилим віком та хворобами, доти у нас не буде стимулу вдосконалювати життя духовне.

Відсутність прив’язаності до дітей, дружини й домівки не означає, що треба позбутись усіх почуттів до них. Ми любимо їх, такою є наша природа. Але коли вони не сприяють духовному поступові, то не слід прив’язуватись до них. Свідомість Кр̣шн̣и — це найкращий шлях до того, щоб створити в домівці приємну атмосферу. Той, хто перебуває цілком в свідомості Кр̣шн̣и, може зробити своє сімейне життя щасливим, тому що діяльність у свідомості Кр̣шн̣и зовсім не важка. Потрібно лише оспівувати маха̄-мантру Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе, споживати рештки їжі, запропонованої Кр̣шн̣і, розмовляти на теми Бгаґавад-ґı̄ти і Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам і поклонятись Божествам. Ці чотири різновиди діяльності зроблять людину щасливою. Треба навчити цьому своїх рідних. Можна збиратись уранці та ввечорі, й усією родиною співати Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе. Якщо, дотримуючись цих чотирьох засад, людині вдасться скерувати життя своєї сім’ї в таке річище й привести її до свідомості Кр̣шн̣и, то їй немає потреби відмежовуватись од сім’ї і вдаватись до життя у відреченні. Але, якщо атмосфера в сім’ї негожа, несприятлива духовному розвиткові, треба відмовитись од сімейного життя. Слід пожертвувати всім заради того, щоб пізнати Кр̣шн̣у й служити Йому, як це зробив Арджуна. Арджуна не хотів убивати своїх родичів, але, зрозумівши, що вони були перепоною на шляху до усвідомлення Кр̣шн̣и, він підкоривсь вказівкам Господа, вступив у битву й убив їх. Що б там не було, треба бути незалежним від радощів та злиднів сімейного життя, тому що в цьому світі людина не може бути цілком щасливою або ж зовсім нещасною.

Щастя та горе супроводжують матеріальне життя, і потрібно навчитись миритися з ними, як того вчить Бгаґавад-ґı̄та̄. Неможливо затримати появу або зникнення щастя й горя, тому необхідно відмежуватись від матеріалістичного способу життя й бути толерантним у обох випадках. Звичайно, здобуваючи щось бажане, ми почуваємося щасливими, а коли здибаємось із прикрощами — сумуємо. Але, якщо ми по-справжньому перебуваємо на духовному рівні, такі речі не хвилюватимуть нас. Щоб досягти такого стану, необхідно рішуче присвятити себе відданому служінню Кр̣шн̣і. Віддане служіння Кр̣шн̣і означає неухильно з любов’ю служити Кр̣шн̣і дев’ятьма способами: виспівувати імена Господа, слухати про Нього, поклонятись Йому, шанувати Його тощо, як про те сказано в останньому вірші дев’ятої глави. Треба слідувати цьому.

Коли людина звикне до духовного способу життя, вона, цілком природно, не захоче спілкуватись з матеріалістами. Це суперечитиме її бажанням. Щоб перевірити себе, подивіться, чи сильна у вас схильність жити самотньо, без зайвого спілкування. Звичайно, відданий не має смаку до надмірних занять спортом, відвідин кіно й світських розваг, бо він розуміє, що все це є лише даремна трата часу. Є багато вчених і філософів, які досліджують статеве життя або щось інше, однак, згідно з Бгаґавад-ґı̄тою, така дослідницька діяльність та філософські роздумування нічого не варті. Все це до тої чи іншої міри безглузде. Згідно з Бгаґавад-ґı̄тою, людина повинна досліджувати, за допомогою філософського пошуку, природу душі. Розвідувати треба власну сутність. Саме це і рекомендується тут.

Щодо самореалізації, то тут ясно сказано, що бгакті-йоґа найбільш придатна для цього. Тільки-но виникає питання про віру, треба розглядати взаємостосунки індивідуальної душі та Наддуші. Індивідуальна душа й Наддуша не можуть бути тотожними, принаймні з погляду концепції бгакті, тобто концепції життя у відданості Господу. Таке служіння індивідуальної душі Парама̄тмі, як тут ясно вказано, — вічне, нітйам. Отже, бгакті, тобто віддане служіння, є вічним. Людина повинна ствердитись у такому філософському переконанні.

Це пояснюється в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (1.2.11): ваданті тат татва-відас таттвам̇ йадж джн̃а̄нам адвайам — «ті, хто справді пізнали Абсолютну Істину, розуміють, що Верховну Сутність осягають в трьох різних аспектах: як Брахмана, Парама̄тму і Бгаґава̄на». Усвідомити Бгаґава̄на означає досягти вершини пізнання Абсолютної Істини, і тому треба прийти на рівень розуміння Верховного Бога-Особи й відтак повністю присвятити себе відданому служінню Йому. В цьому полягає досконалість знання.

Подібно до сходин, які починаються з першого поверху й закінчуються на останньому, шлях осягнення Верховної Істини починається із смиренності й закінчується пізнанням Абсолютного Бога- Особи. Цими сходинами піднімається багато людей: одні з них досягли першого чи другого поверху, другі — третього і так далі. Однак, якщо людина не досягла найвищого поверху, тобто не усвідомила Кр̣шн̣у, — вона все ще перебуває на нижчому ступені знання. А на того, хто має намір змагатись з Богом й водночас подальше розвивати духовне знання, очікує невдача. Тут ясно сказано, що без смирення чи навряд можна щось зрозуміти. Вважати себе Богом є зухвальство вищого ґатунку. Хоча матеріальна природа, яка діє згідно із суворими законами, повсякчас торсає живу істоту, та, сповнена невігластва, продовжує вважати себе Богом. Отже, знання починається з ама̄нітва — смирення. Слід бути скромним і знати, що ми підлягаємо Верховному Господеві. Повставши проти Бога, жива істота потрапляє в залежність від матеріальної природи. Треба усвідомити ці істини й бути переконаним у них.

Текст

джн̃ейам̇ йат тат правакшйа̄мі
йадж джн̃а̄тва̄мр̣там аш́нуте
ана̄ді мат-парам̇ брахма
на сат тан на̄сад учйате

Послівний переклад

джн̃ейам—те, що пізнається; йат—яке; тат—те; правакшйа̄мі—Я зараз поясню; йат—яке; джн̃а̄тва̄—знаючи; амр̣там—нектар; аш́нуте—куштують на смак; ана̄ді—що не має початку; мат- парам — підлеглий Мені; брахма — дух; на — не; сат — причина; тат—воно; на—не; асат—наслідок; учйате—сказано, що є.

Переклад

Тепер Я поясню тобі, що є пізнаване, зрозумівши яке, ти відчуєш смак вічного. Брахман, дух, що не має початку й підпорядкований Мені, перебуває за межами причин і наслідків матеріального світу.

Коментар

Господь дав пояснення поля діяльності і того, хто знає це поле. Він також розкрив спосіб, за допомогою якого пізнається той, хто знає це поле діяльності. Тепер Він збирається пояснити об’єкт пізнання, — пізнаване — як душу, так і Наддушу. Пізнавши того, хто знає, тобто душу і Наддушу, жива істота може насолоджуватись нектаром життя. Як з’ясовано в другій главі, жива істота вічна. Тут також підтверджується це. Джı̄ву не було народжено в якийсь певний проміжок часу. Неможливо простежити, як саме джı̄ва̄тма̄ проявилася з Верховного Господа. Тому вона не має початку. Ведична література підтверджує це: на джа̄йате мрійате ва̄ віпаш́чіт (Кат̣га Упанішада 1.2.18). Той, хто знає тіло, ніколи не народжується й не вмирає, і він сповнений знання.

Парама̄тму, експансію Верховного Господа, змальовано у ведичній літературі (Ш́вета̄ш́ватара Упанішада 6.16) як прадга̄на-кшетраджн̃а-патір ґун̣еш́ах̣, тобто, як верховного, що знає тіла й є володарем трьох ґун̣ матеріальної природи. В смр̣ті сказано: да̄са- бгӯто харер ева на̄нйасйаіва када̄чана. Живі істоти — вічні слуги Верховного Господа. Це підтверджує і Господь Чаітанйа в Своїх повчаннях. Тому опис Брахмана, що його наведено в даному вірші, пов’язаний з індивідуальною душею, і коли слово «Брахман» стосується живої істоти, слід розуміти, що вона є віджн̃а̄на-брахмою, в протилежність а̄нанда-брахмі. А̄нанда-брахма — це Верховний Брахман, Бог-Особа.

Текст

сарватах̣ па̄н̣і-па̄дам̇ тат
сарвато ’кші-ш́іро-мукгам
сарватах̣ ш́рутімал локе
сарвам а̄вр̣тйа тішт̣гаті

Послівний переклад

сарватах̣—скрізь; па̄н̣і—руки; па̄дам—ноги; тат—воно; сарватах̣—скрізь; акші—очі; ш́ірах̣—голови; мукгам—обличчя; сарватах̣—скрізь; ш́руті-мат—маючи вуха; локе—у світі; сарвам—усе; а̄вр̣тйа—покриваючи; тішт̣гаті—існує.

Переклад

Скрізь Його руки й ноги, Його очі, голови і Його лиця, і вуха Він має всюди. Таким чином Наддуша існує, пронизуючи Собою все.

Коментар

Наддуша, Верховний Бог-Особа, подібний до сонця, яке скрізь поширює свої промені. Він існує в Своїй всюдисущій формі й у Ньому перебувають усі окремі живі істоти, починаючи з першого великого вчителя Брахми і закінчуючи крихітною мурашкою. Існують незліченні голови, ноги, руки, очі та незліченні живі істоти. Все існує в Парама̄тмі й через Неї. Отже, Парама̄тма̄ всюдисуща. Однак про індивідуальну душу не можна сказати, що в неї скрізь руки, ноги й очі. Це неможливо. Якщо душа гадає, що лише внаслідок свого невігластва вона не усвідомлює того, що її руки й ноги поширені скрізь, але, знайшовши належне знання, вона дійде такого ступеня, то такі думки суперечливі. Це означає, що індивідуальна душа, яку обумовлює матеріальна природа, не може бути верховною. Верховний є відмінним од індивідуальної душі. Верховний Господь може простягати Свої руки безмежно, а душа — ні. В Бгаґавад-ґı̄ті Господь каже, що Він приймає підношення того, хто пропонує Йому квітку, плід або трохи води. Але якщо Господь далеко, то як же Він може що-небудь прийняти? Такою є Господня всемогутність: незважаючи на те, що Він перебуває в Своїй обителі, надзвичайно віддаленій од Землі, Він може простягнути руку й прийняти все, що Йому пропонують. У цьому Його могутність. У Брахма-сам̇гіті (5.37) сказано: ґолока ева нівасатй акгіла̄тма-бгӯтах̣ — «хоча Він постійно зайнятий розвагами на Своїй трансцендентній планеті, Він — всюдисущий». Індивідуальна душа не може заявляти, що вона всюдисуща. Таким чином, у цьому вірші описано Наддушу, Бога-Особу, а не індивідуальну душу.

Текст

сарвендрійа-ґун̣а̄бга̄сам̇
сарвендрійа-віварджітам
асактам̇ сарва-бгр̣ч чаіва
нірґун̣ам̇ ґун̣а-бгоктр̣ ча

Послівний переклад

сарва — усіх; індрійа — чуттів; ґун̣а — якостей; а̄бга̄сам — одвічне джерело; сарва—усіх; індрійа—чуттів; віварджітам—бувши без; асактам—без прив’язаності; сарва-бгр̣т—той, хто підтримує всіх; ча—також; ева—неодмінно; нірґун̣ам—без матеріальних якостей; ґун̣а-бгоктр̣—володар ґун̣; ча—також.

Переклад

Наддуша є первинне джерело всіх чуттів, хоча Сама їх не має. Вона ні до чого не прив’язана, хоча й підтримує існування всіх живих істот. Вона трансцендентна до ґун̣ів матеріальної природи, але водночас керує ними.

Коментар

Верховний Господь, хоча і є джерелом усіх чуттів живих істот, Сам не має матеріальних чуттів. Насправді ж індивідуальні душі мають духовні чуття, але за обумовленого життя їхні чуття покрито матеріальними елементами, і тому їхня діяльність проявляється через матерію. Чуття ж Верховного Господа не покриті матеріальною пеленою. Його чуття трансцендентні й тому їх називають нірґун̣а. Ґун̣а означає якість матеріальної природи, Його ж чуття позбавлені такого матеріального покрову. Слід зрозуміти, що Його чуття завсім не такі, як наші. Хоча Він і є джерело нашої чуттєвої діяльності, Він має Свої трансцендентні чуття, яких не може торкнутись матеріальна скверна. Про це дуже добре сказано в Ш́вета̄ш́ватара Упанішаді (3.19) у вірші апа̄н̣і-па̄до джавано ґрахı̄та̄. Верховний Бог-Особа не має рук, яких забруднює матеріальна природа, але руки у Нього є, і Він приймає все, що пропонують Йому в жертву. В цьому полягає різниця між обумовленою душею й Наддушею. У Нього немає матеріальних очей, але очі у Нього є, інакше як би Він міг бачити? Він бачить усе: минуле, теперішнє й майбутнє. Він живе в серці живої істоти, і знає, що ми здійснили в минулому, що робимо тепер і що очікує на нас в майбутньому. Це підтверджується і в Бгаґавад-ґı̄ті: «Він знає все, але Його не знає ніхто». Кажуть, що у Верховного Господа немає ніг, подібних до наших, однак Він може пересуватися в просторі, тому що має духовні ноги. Іншими словами, Господь не безособистісний. У Нього є очі, ноги, руки й усе інше, а ми — невід’ємні частки Верховного Господа — також маємо все це. Однак, Його руки, ноги, очі й чуття не забруднює матеріальна природа.

Бгаґавад-ґı̄та̄ також підтверджує, що коли Господь являється, Він приходить за допомогою Своєї внутрішньої потенції, таким, яким Він є. Він — володар матеріальної енерґії, і тому вона не забруднює Його. У ведичній літературі ми знаходимо свідчення того, що Його втілення цілком духовне. Він має вічну форму, яку називають сач-чід-а̄нанда-віґрахою. Він сповнений усіх щедрот. Він володіє всіма багатствами й усією енерґією. Він — наймудріший, і Він володіє всім знанням. Це — лише деякі з надзвичайних достоїнств Верховного Бога-Особи. Він підтримує існування всіх живих істот і є свідком усієї діяльності. І, як це можна зрозуміти з ведичної літератури, Верховний Господь завжди трансцендентний. Незважаючи на те, що ми не бачимо Його голови, лиця, рук та ніг, Він має їх; і коли ми піднімемось до трансцендентного рівня, то зможемо побачити Господній образ. Ми не здатні побачити Його форму лише тому, що наші чуття забруднює матеріальна природа. Тому імперсоналісти, які все ще перебувають під впливом матеріального, не здатні осягти Бога-Особу.

Текст

бахір анташ́ ча бгӯта̄на̄м
ачарам̇ чарам ева ча
сӯкшматва̄т тад авіджн̃ейам̇
дӯра-стгам̇ ча̄нтіке ча тат

Послівний переклад

бахіх̣—зовні; антах̣—всередині; ча—також; бгӯта̄на̄м—усіх живих істот; ачарам — нерухомих; чарам — рухомих; ева — також; ча—й; сӯкшматва̄т—узявши до уваги Його витонченість; тат— воно; авіджн̃ейам—непізнаване; дӯра-стгам—далеко; ча—також; антіке—поруч; ча—також; тат—воно.

Переклад

Верховна Істина перебуває всередині і зовні всього сущого, рухомого й нерухомого. Вона існує в Своїй тонкій духовній формі й тому перебуває поза межами матеріального бачення або пізнання. Хоча Вона близька до усього, водночас Вона дуже-дуже далеко.

Коментар

Вивчаючи ведичну літературу, ми довідуємось, що На̄ра̄йан̣а, Верховна Особа, перебуває як зовні, так і всередині кожної живої істоти. Він присутній як у духовному, так і в матеріальному світі. Незважаючи на те, що Він надзвичайно далеко, Він, проте, дуже близький нам. Таким є твердження ведичної літератури. А̄сı̄но дӯрам̇ враджаті ш́айа̄но йа̄ті сарватах̣ (Кат̣га Упанішада 1.2.21). Він завжди перебуває в трансцендентному блаженстві, і тому ми не здатні збагнути, як саме Він насолоджується Своєю досконалою могутністю. За допомогою наших матеріальних чуттів ми не можемо бачити й розуміти це. Тому у Ведах сказано, що наші матеріальні чуття й розум виявляються недієздатними, коли ми хочемо пізнати Бога. Але той, хто очистив свій розум і чуття через віддане служіння в свідомості Кр̣шн̣и, може постійно споглядати Його. В Брахма-сам̇гіті підтверджується, що відданий, який розвинув у собі любов до Верховного Господа, може бачити Його завжди і невпинно. В Бгаґавад-ґı̄ті (11.54) також підтверджується те, що Його можна побачити і зрозуміти лише за допомогою відданого служіння. Бгактйа тв ананйайа̄ ш́акйах̣.

Текст

авібгактам̇ ча бгӯтешу
вібгактам іва ча стгітам
бгӯта-бгартр̣ ча тадж джн̃ейам̇
ґрасішн̣у прабгавішн̣у ча

Послівний переклад

авібгактам—неподільне; ча—також; бгӯтешу—у кожній живій істоті; вібгактам—поділене; іва—наче; ча—також; стгітам—розташоване; бгӯта-бгартр̣—той, хто підтримує всі живі істоти; ча— також; тат—воно; джн̃ейам—варто розуміти, що; ґрасішн̣у—поглинає; прабгавішн̣у—дає розвиток; ча—також.

Переклад

Хоча Наддуша здається поділеною між усіма живими істотами, Вона неподільна. Вона — одне ціле. Варто зрозуміти, що Вона не тільки підтримує існування кожної живої істоти, але й поглинає все і всьому дає розвиток.

Коментар

Господь перебуває в серці кожного у вигляді Наддуші. Чи означає це, що Він ділиться на частини? Ні. Насправді, Він — одне ціле. Можна порівняти Його із сонцем: для кожної місцевості опівдні воно розташовано в зеніті й перебуває в певному місці на небі, але запитай у полудень будь-кого в радіусі п’яти тисяч миль, де зараз сонце, — кожен відповість, що воно просто над його головою. У ведичній літературі такий приклад наведено для того, щоб показати, що, хоча Наддуша неподільна, Вона здається розділеною. Також там сказано, що так само, як сонце світить в різних місцях різним людям, один Вішн̣у присутній скрізь завдяки Своїй всемогутності. Той же самий Верховний Господь, який підтримує всіх живих істот, також поглинає все в момент знищення. Про це вже згадувалось в одинадцятій главі, де Господь каже, що Він прийшов, щоб поглинути всіх воїнів, які зібрались на Курукшетрі. Він також сказав, що поглинає все у формі часу. Він знищує, вбиває все. Під час творення все розвивається із свого первинного стану з Його волі, а коли починається знищення, Він усе поглинає. Ведичні гімни підтверджують, що Він — джерело виникнення й місце кінцевого заспокоєння всього сущого. Після творення все тримається на Його всемогутності, а після знищення все знову повертається на спочинок у Нього. Так кажуть ведичні гімни. Йато ва̄ іма̄ні бгӯта̄ні джа̄йанте уена джа̄та̄ні джı̄ванті йат прайантй абгісам̇-віш́анті тад брахма тад віджіджн̃а̄сасва (Таіттірı̄йа Упанішада 3.1).

Текст

джйотіша̄м апі тадж джйотіс
тамасах̣ парам учйате
джн̃а̄нам̇ джн̃ейам̇ джн̃а̄на-ґамйам̇
хр̣ді сарвасйа вішт̣гітам

Послівний переклад

джйотіша̄м—у всіх предметах, що світяться; апі—також; тат— воно; джйотіх̣—джерело світла; тамасах̣—пітьма; парам—поза; учйате—сказано; джн̃а̄нам—знання; джн̃ейам—те, що пізнають; джн̃а̄на-ґамйам—до чого потрібно наблизитись за допомогою знання; хр̣ді—в серці; сарвасйа—кожного; вішт̣гітам—перебуває.

Переклад

Вона — джерело світла в усіх світлосяйних тілах. Непроявлена, Вона перебуває над тьмою матерії. Вона — знання, предмет пізнання і Вона є мета пізнання. Вона мешкає в серці кожного.

Коментар

Наддуша, Верховний Бог-Особа, є джерелом світла в усіх тілах, що світяться, таких як сонце, місяць, зорі. У ведичній літературі ми знаходимо, що в духовному царстві немає потреби в світлі сонця або місяця, тому що там все освітлює сяйво Верховного Господа. В матеріальному світі духовне сяйво Господа, брахмаджйоті, покривають матеріальні елементи, махат-таттва, тому в матеріальному світі не можна обійтись без світла, що його дає сонце, місяць, електрика тощо. Однак в духовному світі в усьому цьому немає потреби. У ведичній літературі ясно сказано, що все освітлює Його сліпуче сяйво. Стає очевидним, що місце Його перебування — не матеріальний світ. Він живе в духовному світі, в духовному небі, надзвичайно далеко від нас. Це також підтверджує ведична література. А̄дітйа-варн̣ам̇ тамасах̣ параста̄т (Ш́вета̄ш́ватара Упанішада 3.8). Він подібний до сонця, Він вічно сяє, але Він дуже і дуже далеко, над пітьмою матеріального світу.

Знання Господа — трансцендентне. Ведична література свідчить, що Брахман — це зосередження трансцендентального знання. Той, хто прагне потрапити туди, в духовний світ, отримує знання від Верховного Господа, який перебуває в серці кожного. Ведична мантра (Ш́вета̄ш́ватара Упанішада 6.18) гласить: там̇ ха девам а̄тма-буддгі-прака̄ш́ам̇ мумукшур ваі ш́аран̣ам ахам̇ прападйе. Отож, якщо людина хоче досягти звільнення, вона повинна віддатися Верховному Богові-Особі. Що стосується мети кінцевого знання, то у ведичній літературі сказано: там ева відітва̄ті мр̣тйум еті. «Тільки пізнавши Його, можна вирватись за коло народження й смерті» (Ш́вета̄ш́ватара Упанішада 3.8).

Верховний Господь перебуває в серці кожного як верховний правитель. У Нього є руки й ноги, що розпростерті всюди, чого не можна сказати про індивідуальну душу. Тому потрібно визнати, що існують два тих, хто знає поле діяльності, а власне: індивідуальна душа і Наддуша. Діяльність людських рук і ніг поширюється до певної межі, але руки й ноги Кр̣шн̣и поширені скрізь. Це підтверджується в Ш́вета̄ш́ватара Упанішаді (3.17): сарвасйа прабгум ı̄ш́а̄нам̇ сарвасйа ш́аран̣ам̇ бр̣хат. «Верховний Бог-Особа, Наддуша, є прабгу, або владика всіх живих істот. Тому Він — кінцеве пристановище всіх живих істот». Отже, не можна заперечувати того, що Верховна душа й індивідуальна душа завжди відмінні одна від одної.

Текст

іті кшетрам̇ татга̄ джн̃а̄нам̇
джн̃ейам̇ чоктам̇ сама̄сатах̣
мад-бгакта етад віджн̃а̄йа
мад-бга̄ва̄йопападйате

Послівний переклад

іті—таким чином; кшетрам—поле діяльності (тіло); татга̄—також; джн̃а̄нам̇—знання; джн̃ейам—той, кого пізнають; ча—також; уктам—описані; сама̄сатах̣—коротко; мат-бгактах̣—Мій відданий; етат—усе це; віджн̃а̄йа—усвідомивши; мат-бга̄ва̄йа—до Моєї природи; упападйате—досягає.

Переклад

Отже, Я стисло описав поле діяльності (тіло), знання і об’єкт пізнання. Лише Мої віддані можуть належним чином усвідомити це й відтак досягти Мого духовного єства.

Коментар

Господь стисло описав тіло, знання та об’єкт пізнання. Таке знання стосується того, хто пізнає, пізнаваного й процесу пізнання. Осягнення цих трьох речей в сукупності називають віджн̃а̄ною, або наукою про знання. Чисті віддані Господа можуть безпосередньо осягнути досконале знання. Для всіх же інших воно недосяжне. Моністи запевняють, що в кінцевій стадії ці три окремих предмети зливаються в одне, але віддані не погоджуються з таким судженням. Знання і розвиток знання означають осягнення себе в свідомості Кр̣шн̣и. Наші дії скеровує матеріалістична свідомість, але тільки-но ми зосередимо всю свою свідомість на діяльності в ім’я Кр̣шн̣и й зрозуміємо, що Кр̣шн̣а є всім, ми оволодіємо істинним знанням. Іншими словами, знання є лише підготовча стадія на шляху до досконалого осягнення змісту відданого служіння. В п’ятнадцятій главі це питання з’ясовуватиметься дуже детально.

Тепер, підсумовуючи, можна сказати, що шостий і сьомий вірші, від слів маха̄-бгӯта̄ні і до четана̄-дгр̣тіх̣, розглядають матеріальні елементи й деякі проявлення ознак життя, які, поєднуючись, утворюють тіло, або поле діяльності. Вірші з восьмого по дванадцятий, починаючи від ама̄нітвам й до таттва-джн̃а̄на̄ртга-дарш́анам, описують пізнання обох типів знаючих поле діяльності, а власне: душі та Парама̄тми. Потім вірші з тринадцятого по вісімнадцятий, від слів ана̄ді мат-парам і до хр̣ді сарвасйа вішт̣гітам, описують душу і Верховного Господа, тобто Парама̄тму.

Отже, тут було розглянуто три предмети: поле діяльності (тіло), процес пізнання і душа (індивідуальна й Верховна). У сказаному було наголошено, що тільки чисті віддані Господа можуть ясно зрозуміти суть цих речей. Отже, для таких відданих Бгаґавад-ґı̄та̄ особливо корисна; якраз вони можуть досягти вищої мети — духовного єства Верховного Господа, Кр̣шн̣и. Іншими словами, лише віддані можуть збагнути Бгаґавад-ґı̄ту й здобути бажаний плід від її вивчення.

Текст

пракр̣тім̇ пурушам̇ чаіва
віддгй ана̄дı̄ убга̄в апі
віка̄ра̄м̇ш́ ча ґун̣а̄м̇ш́ чаіва
віддгі пракр̣ті-самбгава̄н

Послівний переклад

пракр̣тім—матеріальна природа; пурушам—живі істоти; ча—також; ева—неодмінно; віддгі—знай; ана̄дı̄—без початку; убгау— обоє; апі—також; віка̄ра̄н—перетворення; ча—також; ґун̣а̄н—три ґун̣и природи; ча—також; ева—неодмінно; віддгі—знай; пракр̣ті— матеріальна природа; самбгава̄н—походять із.

Переклад

Знай же, що матеріальна природа й живі істоти не мають початку. Їхні перетворення й ґун̣и матерії є витворами матеріальної природи.

Коментар

Знання, що викладене в даній главі, дає змогу осягнути тіло (поле діяльності) й тих, хто знає тіло (як індивідуальну душу, так і Парама̄тму). Тіло є поле діяльності, його утворила матеріальна природа. Втілена душа, що насолоджується діяльністю тіла, є пуруша, тобто жива істота. Вона є один із тих, хто знає поле, другий знаючий є Парама̄тма̄. Звичайно, треба пам’ятати, що і Парама̄тма̄, і індивідуальна жива істота являють собою різні вияви Верховного Бога-Особи. Живі істоти належать до категорії Його енерґії, а Парама̄тма̄ є однією з Його особистісних експансій.

Як матеріальна природа, так і жива істота є вічними. Це означає, що вони існували ще до творення. Матеріальний вияв, так само як і живі істоти, належить до енерґії Верховного Господа, однак живі істоти є виявом вищої енерґії. І матеріальна природа, і живі істоти існували ще до космічного проявлення. Верховний Бог-Особа, Маха̄-Вішн̣у, увібрав в Себе матеріальну природу, а коли виникла необхідність, Він проявив її за посередництвом махат-таттви. Так само й живі істоти перебувають в Ньому, але, внаслідок свого обумовленого стану, вони не схильні служити Верховному Господеві. Тому їм і не дозволено ввійти в духовний світ. Однак, з появою матеріальної природи живі істоти знову отримують можливість діяти в матеріальному світі й готуватись до вступу в світ духовний. У цьому полягає тайна матеріального світу. Насправді жива істота в своєму первинному стані є невід’ємна духовна частка Верховного Господа, але внаслідок її непокірливості її обумовлює матеріальна природа. Хоча і несуттєво, яким чином ці живі, тобто вищі, істоти, невід’ємні частки Верховного Господа, ввійшли в матеріальну природу, — однак, Верховний Бог-Особа знає, як і чому це трапилось. В священних писаннях Господь каже, що тих, кого приваблює матеріальна природа, втягнуто до суворої боротьби за існування. Ми ж повинні з усією певністю з’ясувати на підставі кількох даних віршів, що всі зміни матеріальної природи, який зумовлює вплив трьох її ґун̣, також походять із матеріальної природи. Всі перетворення, які стосуються живих істот, усю різноманітність їхніх видів зумовлює тільки тіло. В духовному ж розумінні всі живі істоти мають однакову природу.

Текст

ка̄рйа-ка̄ран̣а-картр̣тве
хетух̣ пракр̣тір учйате
пурушах̣ сукга-дух̣кга̄на̄м̇
бгоктр̣тве хетур учйате

Послівний переклад

ка̄рйа — наслідків; ка̄ран̣а — причин; картр̣тве — у творінні; хетух̣—знаряддя; пракр̣тіх̣—матеріальна природа; учйате—сказано, що є; пурушах̣—жива істота; сукга—щастя; дух̣кга̄на̄м—і нещастя; бгоктр̣тве—у прийманні; хетух̣—знаряддя; учйате—сказано, що є.

Переклад

Природу вважають за причину всіх матеріальних причин і наслідків, тоді як жива істота є причина різноманітних страждань і радощів у цьому світі.

Коментар

Матеріальна природа зумовлює різноманітність проявлень тіл і чуттів серед живих істот. Існує 8 400 000 видів життя, і всі вони походять з матеріальної природи. Ці форми виникають внаслідок різноманітних почуттєвих бажань живої істоти, яка, таким чином, бажає жити в тому чи іншому тілі. Потрапляючи в те чи інше тіло, вона зазнає різного роду щастя й страждань. Ці матеріальні щастя й страждання зумовлює тіло, а не сама вона в своїй істинній сутності. Немає сумніву, що за свого первинного становища жива істота сповнена насолоди, отже, насолода притаманна їй одвічно. Зараз вона перебуває в матеріальному світі, тому що бажає панувати над матеріальною природою. Такого бажання немає в духовному світі. Духовний світ чистий, це в матеріальному світі кожен провадить уперту боротьбу задля досягнення різноманітних плотських насолод. Ясніше можна було б сказати, що тіло є наслідок чуттєвої діяльності. Чуття ж — це знаряддя для задоволення бажань. І ось, матеріальна природа пропонує живій істоті сукупність тіла й чуттів-знарядь, і, як стане зрозумілим з подальшого вірша, в залежності від своїх минулих бажань і діяльності, жива істота отримує благословення або ж прокляття у вигляді певних життєвих обставин. Згідно з бажаннями й діяльністю живої істоти матеріальна природа пропонує їй те чи інше житло. Жива істота сама є причиною того, що вона отримує відповідне житло з притаманними йому радощами й стражданнями. Опинившись у якомусь певному тілі, вона підпадає під владу природи, тому що тіло є матеріальним і воно діє згідно із законами природи. Тоді живій істоті вже несила змінити ці закони. Уявімо собі, що жива істота потрапила в собаче тіло. Тільки-но опинившись у такому тілі, вона змушена діяти як собака. Вона позбавлена можливості діяти інакше. І якщо жива істота отримує тіло свині, вона буде змушена поїдати екскременти й діяти як свиня. Так само, коли жива істота потрапляє в тіло напівбога, вона змушена діяти згідно з цим тілом. Такий є закон природи. Однак, Наддуша ні за яких обставин не покидає індивідуальної душі. У Ведах (Мун̣д̣ака Упанішада 3.1.1) це пояснено таким чином: два̄ супарн̣а̄ сайуджа̄ сакга̄йах̣. Верховний Господь такий добрий до живих істот, що Він завжди супроводжує кожну окрему душу, і у вигляді Наддуші, або Парама̄тми, присутній поруч з нею за всіх обставин.

Текст

пурушах̣ пракр̣ті-стго хі
бгун̇кте пракр̣ті-джа̄н ґун̣а̄н
ка̄ран̣ам̇ ґун̣а-сан̇ґо ’сйа
сад-асад-йоні-джанмасу

Послівний переклад

пурушах̣—жива істота; пракрті-стгах̣—що перебуває в матеріальній енерґії; хі—неодмінно; бгун̇кте—насолоджується; пракр̣ті-джа̄н—що створені матеріальною природою; ґун̣а̄нґун̣ами природи; ка̄ран̣ам—причина; ґун̣а-сан̇ґах̣—зв’язаність з ґун̣ами природи; асйа—живої істоти; сат-асат—в добрих й поганих; йоні—видах життя; джанмасу—в народженні.

Переклад

Таким чином, жива істота, перебуваючи в матеріальній природі й насолоджуючись її трьома ґун̣ами, слідує шляхами життя. Все це відбувається внаслідок її зв’язку з матерією. Так вона пізнає добро і зло, що притаманні різним формам життя.

Коментар

Цей вірш допомагає зрозуміти, яким чином жива істота переселяється з одного тіла до іншого. В другій главі пояснювалось, що жива істота переходить з одного тіла до іншого, подібно до того, як людина міняє одяг. Цю ж зміну одягу зумовлює прихильність живої істоти до матеріального існування. Доки живу істоту приваблює оманне проявлення, вона продовжує переходити з одного тіла до іншого. Внаслідок свого бажання панувати над матеріальною природою, вона потрапляє в такі несприятливі для неї умови. Під впливом матеріальних бажань жива істота інколи народжується напівбогом, інколи людиною, хижаком, птахом, хробаком, мешканцем вод, праведником, комахою. І так все це триває далі. У всіх випадках жива істота вважає, що вона — господар становища, хоча насправді вона перебуває під впливом матеріальної природи.

Тут пояснено, яким чином жива істота потрапляє в різноманітні тіла. Це відбувається внаслідок її зв’язку з трьома ґун̣ами природи. Тому їй слід піднятись над ними й досягнути трансцендентного становища, яке називають свідомістю Кр̣шн̣и. Якщо істота не перебуває в свідомості Кр̣шн̣и, матеріальна свідомість примушує її переходити з одного тіла до іншого, тому що з прадавніх часів кожній істоті притаманні матеріальні жадання. Але такий світогляд слід змінити. І ця зміна можлива лише тоді, коли людина почне дослухатись до авторитетів. Найліпший приклад цього якраз перед нами: Арджуна вислуховує науку про Бога з уст Самого Кр̣шн̣и. Якщо жива істота із смиренням почне дослухатись до вищих авторитетів, вона втратить своє здавна пещене бажання панувати над матеріальною природою, і поступово, в міру того, як це бажання слабшатиме, вона почне зазнавати духовного щастя. У ведичній мантрі сказано, що, відповідно до розширення її знання в спілкуванні з Верховним Богом-Особою, істота стане все більше й більше насолоджуватись вічним блаженним життям.

Текст

упадрашт̣а̄нуманта̄ ча
бгарта̄ бгокта̄ махеш́варах̣
парама̄тметі ча̄пй укто
дехе ’смін пурушах̣ парах̣

Послівний переклад

упадрашт̣а̄—той, хто наглядає; ануманта̄—той, хто дає дозвіл; ча—також; бгарта̄—господар; бгокта̄—верховний, що насолоджується; маха̄-ı̄ш́варах̣—Верховний Господь; парама-а̄тма̄—Наддуша; іті—також; ча—і; апі—насправді; уктах̣—сказано; дехе—в тілі; асмін—цьому; пурушах̣—той, хто насолоджується; парах̣— трансцендентний.

Переклад

У цьому тілі є ще й інший, той, що зазнає трансцендентної насолоди, — Господь, верховний володар, який спостерігає й дозволяє, і йменується Наддушею.

Коментар

Тут стверджується, що Наддуша, яка завжди супроводжує індивідуальну душу, представляє Верховного Господа. Вона — не звичайна жива істота. Моністи визнають існування тільки одного знаючого тіло, й тому вважають, що Наддуша невідмінна од індивідуальної душі. Щоб прояснити це питання, Господь каже, що Він перебуває як Парама̄тма̄ в кожному тілі. Він відмінний од індивідуальної душі, Він — пара, трансцендентний. Індивідуальна душа насолоджується діяльністю лише певного поля, але Наддуша не бере участі в діяльності тіла й не обмежується його насолодами, — Вона присутня як свідок і спостерігач, як той, хто дозволяє і як верховний блаженствуючий. Її називають не а̄тмою, а Парама̄тмою, і Вона трансцендентна. Різниця між а̄тмою і Парама̄тмою очевидна. На відміну від індивідуальної душі, Наддуша, або Парама̄тма̄, всюди має руки й ноги. Бувши Верховним Господом, Парама̄тма̄ присутня в живій істоті, щоб дозволяти або забороняти матеріальні насолоди, якими бажає тішитись індивідуальна душа. Без дозволу Парама̄тми індивідуальна душа нічого не може робити. Окремого індивіда називають бгуктою, або тим, кого підтримують, а Господь — це бгокта̄, або той, хто підтримує. Отже, існує безліч живих істот, і Він перебуває в них як їхній друг.

Річ у тім, що кожна окрема жива істота є вічна невід’ємна частка Верховного Господа, і між нею й Господом існують близькі дружні стосунки. Однак живі істоти схильні нехтувати вказівками Верховного Господа й хочуть діяти незалежно, намагаючись підкорити собі природу, і через такий їхній нахил їх вважають за межову енерґію Верховного Господа. Жива істота може перебувати або в матеріальній енерґії, або в духовній. Доки її обумовлює матеріальна енерґія, Верховний Господь у вигляді Наддуші діє як її друг, залишаючись з нею лише для того, щоб повернути її в лоно духовної енерґії. Господь завжди пристрасно бажає повернути її в світ духовної енерґії, але жива істота, яку наділено незначною незалежністю, постійно відмовляється мати зв’язок з духовним світлом. Таке зловживання незалежністю є причиною її матеріальної боротьби в обумовленій природі. І тому Господь завжди дає вказівки живій істоті, як зсередини, так і ззовні. Ззовні Він дає настанови так, як це описано в Бгаґавад-ґı̄ті, а зсередини Він намагається переконати живу істоту в тому, що її діяльність на матеріальній ниві не веде до істинного щастя. «Просто облиш все це й спрямуй свою віру до Мене. Тоді ти станеш щасливим», — каже Господь. Таким чином розумна людина, котра звертає свою віру до Парама̄тми, або Верховного Бога-Особи, починає наближатись до вічного життя в блаженстві й знанні.

Текст

йа евам̇ ветті пурушам̇
пракр̣тім̇ ча ґун̣аіх̣ саха
сарватга̄ вартама̄но ’пі
на са бгӯйо ’бгіджа̄йате

Послівний переклад

йах̣—кожний, хто; евам—так; ветті—розуміє; пурушам—живу істоту; пракр̣тім—матеріальну природу; ча—також; ґун̣аіх̣ґун̣и матеріальної природи; саха—з; сарватга̄—будь-яким способом; вартама̄нах̣—розташований; апі—незважаючи на; на—ніколи; сах̣—він; бгӯйах̣—знову; абгіджа̄йате—народжується.

Переклад

Той, хто розуміє цю філософію, яка розглядає матеріальну природу, живу істоту і взаємодію ґун̣ природи, неодмінно досягне звільнення. Він більше ніколи не народиться тут, незалежно від свого теперішнього стану.

Коментар

Чітко усвідомивши, що таке матеріальна природа, Наддуша, індивідуальна душа й у чому полягають їхні взаємостосунки, істота стає гідною того, щоб отримати звільнення й увійти в духовну атмосферу, де ніщо більше не змушує її повертатись у матеріальний світ. Таким є плід знання. Мета пізнання полягає в чіткому розумінні того, що жива істота випадково пала й потрапила до матеріального існування. Треба докладати всіх зусиль, щоб, у спілкуванні з авторитетами, праведниками й духовним вчителем, збагнути своє становище і потім, осягнувши Бгаґавад-ґı̄ту так, як її пояснив Кр̣шн̣а, Бог-Особа, повернутись до духовної свідомості, тобто свідомості Кр̣шн̣и. Тоді з усією певністю можна сказати, що така жива істота більше ніколи не повернеться до матеріального існування; вона перейде в духовний світ, де отримає життя, сповнене знання та блаженства.

Текст

дгйа̄нена̄тмані паш́йанті
кечід а̄тма̄нам а̄тмана̄
анйе са̄н̇кгйена йоґена
карма-йоґена ча̄паре

Послівний переклад

дгйа̄нена—медитацією; а̄тмані—в собі; паш́йанті—бачать; качіт—деякі; а̄тма̄нам—Наддушу; а̄тмана̄—розумом; анйе—інші; са̄н̇кгйена — філософським обмірковуванням; йоґена — системою йоґи; карма-йоґена—діяльністю без бажання насолоджуватися наслідками; ча—також; апаре—інші.

Переклад

Одні сприймають Наддушу в собі шляхом медитації, інші — вдосконалюючи знання, а ще інші — працюючи без прагнення плодів своєї діяльності.

Коментар

Господь повідомляє Арджуні, що серед обумовлених душ можна виділити два класи людей, згідно з їхніми прагненнями до самоусвідомлення. Атеїсти, аґностики та скептики позбавлені здатності усвідомлювати духовне. Але є й інші люди, які вірять у власне розуміння духовного життя; це — інтроспективні віруючі, філософи й ті, що відмовились од плодів своєї діяльності. Тих, хто намагається утвердити моністичну систему поглядів, також зараховують до атеїстів та аґностиків. Іншими словами, саме віддані Верховного Бога-Особи найбільш здатні до духовного усвідомлення, оскільки вони розуміють, що над матеріальною природою існує духовний світ і Верховний Бог-Особа, який поширює Себе як Парама̄тма̄, Божественність, що присутня у всьому, Наддуша у всіх живих істотах. Звичайно, існують також люди, які намагаються збагнути Верховну Абсолютну Істину, плекаючи знання, і їх можна зарахувати до класу віруючих. Філософи школи са̄н̇кгйа підрозділяють матеріальний світ на двадцять чотири першооснови, а двадцять п’ятим елементом вважають індивідуальну душу. Коли їм вдається зрозуміти, що природа індивідуальної душі трансцендентна стосовно матеріальних елементів, тоді вони можуть збагнути, що над індивідуальною душею існує Верховний Бог-Особа. Він є двадцять шостий елемент. Таким чином і вони поступово наближаються до зразкового рівня відданого служіння в свідомості Кр̣шн̣и. Досконалими в своїх намірах є також і ті, що діють, відмовляючись од плодів своєї праці. У них є можливість піднятися до рівня відданого служіння в свідомості Кр̣шн̣и. Тут згадано також, що є люди з чистою свідомістю, які намагаються віднайти Наддушу за допомогою медитації, і коли їм вдається виявити Її в собі, вони досягають трансцендентного становища. Так само є й люди, котрі намагаються пізнати Верховну Душу, розвиваючи свої знання, і є ще й ті, хто виконує вправи хат̣га-йоґи, й такою дитячою діяльністю намагається вдовольнити Верховного Бога-Особу.

Текст

анйе тв евам аджа̄нантах̣
ш́рутва̄нйебгйа упа̄сате
те ’пі ча̄тітарантй ева
мр̣тйум̇ ш́руті-пара̄йан̣а̄х̣

Послівний переклад

анйе—інші; ту—але; евам—таким чином; аджа̄нантах̣—без духовного знання; ш́рутва̄—слухаючи; анйебгйах̣—від інших; упа̄сате—починають поклонятись; те—вони; апі—також; ча—і; атітаранті — виходять за межі; ева — неодмінно; мр̣тйум — шляху смерті; ш́руті-пара̄йан̣а̄х̣—схильні до слухання.

Переклад

Є й такі, котрі, хоча й необізнані в духовному знанні, починають поклонятись Верховному Господу, почувши про Нього від інших. Внаслідок своєї схильності дослухатись до авторитетів, вони також виходять за коло народження й смерті.

Коментар

Сказане в цьому вірші безпосередньо стосується сучасного суспільства, тому що в ньому практично відсутня духовна освіта. Перед іншими хтось може вдавати з себе атеїста, аґностика чи філософа, але насправді такі люди позбавлені філософських знань. Про простих же людей можна сказати, що ті з них, хто вирізняється позитивними душевними якостями, можуть розвиватись духовно, просто слухаючи про Бога. Такий спосіб слухання є дуже важливим. Господь Чаітанйа, який звіщав свідомість Кр̣шн̣и в сучасному світі, особливо наголошував на слуханні, тому що проста людина, лише слухаючи про Господа з уст авторитетного вчителя, може духовно вдосконалюватись, особливо, якщо вона буде, за словами Господа Чаітанйі, слухати трансцендентні звуки маха̄-мантри Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе. Тому й сказано, що всі люди повинні скористатись можливістю слухати, що кажуть про Бога душі, які усвідомили власну сутність, й відтак поступово стати здатними наблизитись до досконалого знання. В такому випадку вони неодмінно почнуть поклонятися Верховному Господеві. Господь Чаітанйа сказав, що в наш вік людині непотрібно міняти своє становище, треба лише відмовитись од прагнення осягнути Абсолютну Істину за допомогою розумувань. Потрібно навчитись служити тим, хто наділений знанням про Верховного Господа. Якщо людині так пощастило, що вона знайшла притулок біля лотосних стіп чистого відданого і може дізнатись від нього про духовну самореалізацію й слідувати за ним, то вона поступово підніметься до рівня чистої відданості. В даному вірші, зокрема, особливо рекомендовано слухання, як дуже сприятливий спосіб духовного вдосконалення. Хоча звичайну людину не часто наділено здібностями, які властиві так званим «філософам», але якщо вона щиро і з вірою буде слухати, що кажуть про Бога авторитетні вчителі, то цей процес допоможе їй вийти за межі матеріального існування і повернутись додому, назад до Бога.

Текст

йа̄ват сан̃джа̄йате кін̃чіт
саттвам̇ стга̄вара-джан̇ґамам
кшетра-кшетраджн̃а-сам̇йоґа̄т
тад віддгі бгаратаршабга

Послівний переклад

yāvat – whatever; sañjāyate – comes into being; kiñcit – anything; sattvam – existence; sthāvara – not moving; jaṅgamam – moving; kṣetra – of the body; kṣetra-jña – and the knower of the body; saṁyogāt – by the union between; tat viddhi – you must know it; bharata-ṛṣabha – O chief of the Bhāratas.

Переклад

О провідник Бга̄рат, знай, що все суще, рухоме й нерухоме, є лише поєднанням поля діяльності й того, хто знає поле.

Коментар

У цьому вірші з’ясовано питання про матеріальну природу і живу істоту, які існували ще до творення космосу. Будь- яке творіння є лише поєднання живої істоти з матеріальною природою. Існує чимало нерухомих проявлень, таких, наприклад, як дерева, гори й пагорби, а також чимало рухомих створінь, але всі вони є лише поєднанням матеріальної природи і природи верховної, живої істоти. Без зв’язку з вищою природою, тобто живою істотою, ніщо не може розвиватись. Такий взаємозв’язок між матерією і вищою природою триває вічно, і причиною цього поєднання є Верховний Господь; отже, Він — володар як вищої, так і нижчої природи. Господь створює матеріальну природу, вища ж природа входить в матеріальну, і таким чином здійснюється будь-яка діяльність й виникають усі світові проявлення.

Текст

самам̇ сарвешу бгӯтешу
тішт̣гантам̇ парамеш́варам
вінаш́йатсв авінаш́йантам̇
йах̣ паш́йаті са паш́йаті

Послівний переклад

самам—однаково; сарвешу—у всіх; бгӯтешу—живих істотах; тішт̣гантам — що мешкає; парама-ı̄ш́варам — Наддушу; вінаш́йатсу—у тому, що руйнується; авінаш́йантам—того, хто не руйнується; йах̣—кожний, хто; паш́йаті—бачить; сах̣—він; паш́йаті— справді бачить.

Переклад

Той, хто бачить, що Наддуша супроводжує індивідуальну душу в кожному тілі, і хто розуміє, що ні душа, ні Наддуша не підлеглі руйнуванню в цьому тлінному тілі — той бачить істину.

Коментар

Кожний, хто завдяки сприятливому спілкуванню здатний бачити три речі: тіло, власника тіла, тобто індивідуальну душу, і друга індивідуальної душі у їх взаємному поєднанні, бачить істину. Якщо людина не спілкується з тими, хто насправді усвідомлює духовне, вона не здатна бачити ці три речі. Люди, що позбавлені такого спілкування, перебувають у невігластві; вони бачать лише тіло, й гадають, що з його смертю все закінчується. Але насправді це не так. Після смерті тіла і душа, і Парама̄тма̄ не припиняють свого існування й продовжують існувати вічно в різноманітних рухомих і нерухомих формах. Санскритське слово парамеш́вара інколи перекладають як «індивідуальна душа», тому що душа — господар тіла, і після його смерті вона отримує іншу форму. В цьому розумінні душа — господар тіла. Але існують також тлумачення інших коментаторів, які вважають, що це слово означає «Верховна Душа». В обох випадках ні Верховна, ні індивідуальна душа не припиняють свого існування. Вони не знищуються. Той, хто здатний бачити це — той розуміє справжній стан речей.

Текст

самам̇ паш́йан хі сарватра
самавастгітам ı̄ш́варам
на хінастй а̄тмана̄тма̄нам̇
тато йа̄ті пара̄м̇ ґатім̇

Послівний переклад

самам — однаково; паш́йан — бачачи; хі — неодмінно; сарватра— скрізь; самавастгітам—того, що однаково розташований; ı̄ш́варам — Наддушу; на — не; хінасті — деґрадує; а̄тмана̄ — розумом; а̄тма̄нам—душа; татах̣—тоді; йа̄ті—досягає; пара̄м—трансцендентного; ґатім—призначення.

Переклад

Той, хто бачить, що Наддуша однаково присутня скрізь, у кожній живій істоті, — того не покидає розум. Так він наближається до трансцендентної мети.

Коментар

Жива істота, потрапивши до матеріального існування, перебуває в становищі, відмінному од того, яке вона мала в духовному світі. Але, зрозумівши, що Всевишній перебуває скрізь як Парама̄тма̄, тобто, якщо в усьому живому вона бачить присутність Верховного Бога-Особи, то вона не занепадає внаслідок властивого розуму руйнівного способу мислення, а поступово наближається до духовного світу. Розум людини, взагалі, схильний занадто думати про чуттєві насолоди, — такою є його природа, — але коли він звертається до Наддуші, людина досягає високого ступеня на шляху духовного усвідомлення.

Текст

пракр̣тйаіва ча карма̄н̣і
крійама̄н̣а̄ні сарваш́ах̣
йах̣ паш́йаті татга̄тма̄нам
акарта̄рам̇ са паш́йаті

Послівний переклад

пракр̣тйа̄—матеріальною природою; ева—неодмінно; ча—також; карма̄н̣і—діяльність; крійама̄н̣а̄ні—виконується; сарваш́ах̣—з будь- якого погляду; йах̣—кожний, хто; паш́йаті—бачить; татга̄—також; а̄тма̄нам—себе; акарта̄рам—бездіяльним; сах̣—він; паш́йаті—бачить досконало.

Переклад

Той, хто здатний бачити, що тіло, яке створене з матеріальної природи, виконує всю діяльність, і хто бачить, що істинне «я» бездіяльне — той бачить істину.

Коментар

Тіло створила матеріальна природа згідно з вказівками Наддуші, і яку б діяльність не виконувало тіло живої істоти, сама вона не має нічого спільного з цією діяльністю. Що б вона не робила, на щастя своє чи на біду, її змушує до того її тілесне становище. Однак, істинне «я» перебуває поза такою діяльністю. Жива істота отримує тіло згідно із своїми минулими бажаннями. Для того, щоб задовольнити ці бажання, вона отримує своє тіло і діє відповідним чином. Власне кажучи, тіло являє собою машину, з Господньої волі сконструювану зумисне для того, щоб жива істота могла задовольняти свої бажання. Внаслідок своїх бажань істота потрапляє в складні умови, за яких вона насолоджується або страждає. Якщо розвинути в собі таке трансцендентне ставлення до живих істот, це дозволить відокремити себе від тілесної діяльності. Таке бачення є істинним.

Текст

йада̄ бгӯта-пр̣тгаґ-бга̄вам
ека-стгам анупаш́йаті
тата ева ча віста̄рам̇
брахма сампадйате тада̄

Послівний переклад

йада̄—коли; бгӯта—живих істот; пр̣тгак-бгавам—окремі тотожності; ека-стгам—розташовані в єдиному; анупаш́йаті—намагатися бачити, покладаючись на авторитети; татах̣ ева—відтоді; ча— також; віста̄рам—експансія; брахма—Абсолют; сампадйате—він досягає; тада̄—тоді.

Переклад

Коли розважлива людина перестає бачити відмінність живих істот, яку зумовлює різниця між їхніми матеріальними тілами, і бачить, що живі істоти перебувають скрізь, — вона приходить до усвідомлення Брахмана.

Коментар

Коли людина здатна бачити, що різноманітні тіла живих істот породжують різні бажання індивідуальної душі й що вони не мають нічого спільного з самою душею, — вона бачить істину. Керуючись матеріальним уявленням про життя, ми одного вважаємо за напівбога, другого — за людину, ще іншого — за собаку, кішку тощо. Таке бачення є матеріальне, воно не істинне. Подібний матеріалістичний поділ виникає внаслідок матеріалістичного уявлення про життя. Після руйнування матеріального тіла духовна сутність лишається незмінною. Духовна душа, торкаючись матеріальної природи, отримує різні тіла. Здатний бачити це отримує духовне бачення; звільнившись таким чином від звички до означень, таких як «люди», «тварини», «великий», «нікчемний» тощо, він очищує свою свідомість і стає здатним розвинути свідомість Кр̣шн̣и в згоді з своєю духовною сутністю. В дальшому вірші пояснено, як така людина сприймає світ.

Текст

ана̄дітва̄н нірґун̣атва̄т
парама̄тма̄йам авйайах̣
ш́арı̄ра-стго ’пі каунтейа
на кароті на ліпйате

Послівний переклад

ана̄дітва̄т—внаслідок вічності; нірґун̣атва̄т—внаслідок трансцендентності; парама—поза матеріальною природою; а̄тма̄—дух; айам—цей; авйайах̣—невичерпний; ш́арı̄ра-стгах̣—перебуваючи в тілі; апі—хоча; каунтейа—син Кунтı̄; на кароті—ніколи нічого не робить; на ліпйате—він також не зв’язаний.

Переклад

Обдаровані баченням вічності сприймають нетлінну душу як трансцендентну, вічну й непідвладну ґун̣ам природи. Незважаючи на зв’язок з матеріальним тілом, о Арджуно, душа перебуває в бездіяльності й нічим не зв’язана.

Коментар

На перший погляд здається, що живу істоту народжено, адже народжується її матеріальне тіло, однак, насправді, жива істота вічна, вона ненароджена і, незважаючи на те, що перебуває в матеріальному тілі, трансцендентна й неминуща. За своєю природою вона сповнена блаженства. Вона не залучається ні до якої матеріальної діяльності, а дії, що вона виконує внаслідок свого зв’язку з матеріальними тілами, не зв’язують її.

Текст

йатга̄ сарва-ґатам̇ саукшмйа̄д
а̄ка̄ш́ам̇ нопаліпйате
сарватра̄вастгіто дехе
татга̄тма̄ нопаліпйате

Послівний переклад

йатга̄—як; сарва-ґатам—той, що проникає в усе; саукшмйа̄т— внаслідок своєї витонченості; а̄ка̄ш́ам—небо; на—ніколи; упаліпйате—змішується; сарватра — скрізь; авастгітах̣ — розташований; дехе—в тілі; татга̄—так; а̄тма̄—«я»; на—ніколи; упаліпйате— змішується.

Переклад

Хоча небо проникає у все, воно, внаслідок своєї тонкої природи, не змішується ні з чим. Так само і душа, яка наділена баченням Брахмана, не змішується з тілом, хоча й перебуває в ньому.

Коментар

Повітря є у воді, в бруді, у випорожненнях й взагалі у всьому, і все ж таки воно не змішується ні з чим. Так само і жива істота, хоча й перебуває в різноманітних тілах, завдяки своїй витонченій природі не торкається них. Тому за допомогою матеріального зору неможливо побачити, яким чином жива істота стикається з тілом і як вона покидає тіло після його знищення. Жодний вчений не зможе встановити цього.

Текст

йатга̄ прака̄ш́айатй еках̣
кр̣тснам̇ локам імам̇ равіх̣
кшетрам̇ кшетрı̄ татга̄ кр̣тснам̇
прака̄ш́айаті бга̄рата

Послівний переклад

йатга̄—як; прака̄ш́айаті—освітлює; еках̣—один; кр̣тснам—цілий; локам—всесвіт; імам—цей; равіх̣—сонце; кшетрам—тіло; кшетрı̄—душа; татга̄—подібно; кр̣тснам—усе; прака̄ш́айаті— освітлює; бга̄рата—син Бгарати.

Переклад

О сину Бгарати, подібно до сонця, яке одне освітлює весь усесвіт, жива істота, одна в тілі, осяває все тіло свідомістю.

Коментар

Існують різні теорії, які пояснюють природу свідомості. Тут, у Бгаґавад-ґı̄ті, наведено приклад сонця і його світла. Сонце, перебуваючи на одному місці, освітлює весь всесвіт, то ж і маленька частка, духовна душа, хоча й прихована в серці, осяває свідомістю все тіло. Таким чином, свідомість — це доказ присутності душі, так само, як сонячне світло свідчить про наявність Сонця. Коли душа присутня в тілі, все тіло пронизує свідомість, але, тільки-но душа залишає тіло, свідомість зникає. Кожній розумній людині неважко збагнути це. Таким чином, свідомість не виникає внаслідок поєднання матеріальних елементів. Вона є ознакою живої істоти. Хоча свідомість живої істоти і єдина з вищою свідомістю з якісного погляду, вона не вища, тому що свідомість кожного окремого тіла не поширюється на інші тіла. Але Наддуша, яка перебуває в усіх тілах як друг індивідуальної душі, усвідомлює всі тіла. В цьому полягає різниця між вищою та індивідуальною свідомістю.

Текст

кшетра-кшетраджн̃айор евам
антарам̇ джн̃а̄на-чакшуша̄
бгӯта-пракр̣ті-мокшам̇ ча
йе відур йа̄нті те парам

Послівний переклад

кшетра—тіла; кшетра-джн̃айох̣—власника тіла; евам—так; антарам—різниця; джн̃а̄на-чакшуша̄—очима знання; бгӯта—живої істоти; пракр̣ті—від матеріальної природи; мокшам—звільнення; ча—також; йе—ті, хто; відух̣—знає; йа̄нті—досягають; те—вони; парам—Всевишнього.

Переклад

Ті, що очима знання бачать відмінність тіла од того, хто знає тіло, й можуть також зрозуміти, як звільнитись з рабства матеріальної природи, досягають вищої мети.

Коментар

Суть цієї, тринадцятої, глави полягає в тому, що людина повинна зрозуміти різницю між тілом, його власником і Наддушею. Варто визнати шлях до звільнення, як його описано у віршах з восьмого по дванадцятий, бо це шлях до вищого призначення.

Людина, що має віру, насамперед повинна шукати сприятливого товариства, де вона зможе слухати про Бога й таким чином поступово набувати знань. Якщо людина звернеться по допомогу до духовного вчителя, вона зможе осягнути різницю між матерією й духом, а це вже відправна точка подальшого духовного пізнання. Духовний учитель своїми настановами вказує учням шлях до звільнення від матеріалістичного уявлення про життя. Так, наприклад, у Бгаґавад-ґı̄ті ми бачим, як Кр̣шн̣а наставляє Арджуну, щоб звільнити його від матеріалістичних поглядів.

Кожен може зрозуміти, що тіло є матерією; його можна розкласти на двадцять чотири елементи. Тіло є грубе проявлення. Тоншим же проявом є розум і психічна діяльність. Ознаки життя являють собою взаємодію цих аспектів. І над усім цим перебуває душа і Наддуша. Є дві душі: індивідуальна душа і Наддуша. Душа зв’язується з двадцяти чотирма матеріальними елементами і завдяки цьому діє матеріальний світ. Той, хто розуміє, що все матеріальне проявлення тримається на основі об’єднання душі з матеріальними елементами, і хто усвідомлює становище Верховної Душі, стає гідним увійти в духовний світ. Ці питання призначені для того, щоб обдумувати й усвідомлювати їх, і тому треба досягти цілковитого розуміння даної глави за допомогою свого духовного вчителя.

Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до тринадцятої глави Ш́рı̄мад Бгаґавад-ґı̄ти, в якій розглядалися природа, той, хто насолоджується, і свідомість.