Бґ. 13.19

Господь стисло описав тіло, знання та об’єкт пізнання. Таке знання стосується того, хто пізнає, пізнаваного й процесу пізнання. Осягнення цих трьох речей в сукупності називають віджн̃а̄ною, або наукою про знання. Чисті віддані Господа можуть безпосередньо осягнути досконале знання. Для всіх же інших воно недосяжне. Моністи запевняють, що в кінцевій стадії ці три окремих предмети зливаються в одне, але віддані не погоджуються з таким судженням. Знання і розвиток знання означають осягнення себе в свідомості Кр̣шн̣и. Наші дії скеровує матеріалістична свідомість, але тільки-но ми зосередимо всю свою свідомість на діяльності в ім’я Кр̣шн̣и й зрозуміємо, що Кр̣шн̣а є всім, ми оволодіємо істинним знанням. Іншими словами, знання є лише підготовча стадія на шляху до досконалого осягнення змісту відданого служіння. В п’ятнадцятій главі це питання з’ясовуватиметься дуже детально.

Тепер, підсумовуючи, можна сказати, що шостий і сьомий вірші, від слів маха̄-бгӯта̄ні і до четана̄-дгр̣тіх̣, розглядають матеріальні елементи й деякі проявлення ознак життя, які, поєднуючись, утворюють тіло, або поле діяльності. Вірші з восьмого по дванадцятий, починаючи від ама̄нітвам й до таттва-джн̃а̄на̄ртга-дарш́анам, описують пізнання обох типів знаючих поле діяльності, а власне: душі та Парама̄тми. Потім вірші з тринадцятого по вісімнадцятий, від слів ана̄ді мат-парам і до хр̣ді сарвасйа вішт̣гітам, описують душу і Верховного Господа, тобто Парама̄тму.

Отже, тут було розглянуто три предмети: поле діяльності (тіло), процес пізнання і душа (індивідуальна й Верховна). У сказаному було наголошено, що тільки чисті віддані Господа можуть ясно зрозуміти суть цих речей. Отже, для таких відданих Бгаґавад-ґı̄та̄ особливо корисна; якраз вони можуть досягти вищої мети — духовного єства Верховного Господа, Кр̣шн̣и. Іншими словами, лише віддані можуть збагнути Бгаґавад-ґı̄ту й здобути бажаний плід від її вивчення.