Бґ. 13.17

Господь перебуває в серці кожного у вигляді Наддуші. Чи означає це, що Він ділиться на частини? Ні. Насправді, Він — одне ціле. Можна порівняти Його із сонцем: для кожної місцевості опівдні воно розташовано в зеніті й перебуває в певному місці на небі, але запитай у полудень будь-кого в радіусі п’яти тисяч миль, де зараз сонце, — кожен відповість, що воно просто над його головою. У ведичній літературі такий приклад наведено для того, щоб показати, що, хоча Наддуша неподільна, Вона здається розділеною. Також там сказано, що так само, як сонце світить в різних місцях різним людям, один Вішн̣у присутній скрізь завдяки Своїй всемогутності. Той же самий Верховний Господь, який підтримує всіх живих істот, також поглинає все в момент знищення. Про це вже згадувалось в одинадцятій главі, де Господь каже, що Він прийшов, щоб поглинути всіх воїнів, які зібрались на Курукшетрі. Він також сказав, що поглинає все у формі часу. Він знищує, вбиває все. Під час творення все розвивається із свого первинного стану з Його волі, а коли починається знищення, Він усе поглинає. Ведичні гімни підтверджують, що Він — джерело виникнення й місце кінцевого заспокоєння всього сущого. Після творення все тримається на Його всемогутності, а після знищення все знову повертається на спочинок у Нього. Так кажуть ведичні гімни. Йато ва̄ іма̄ні бгӯта̄ні джа̄йанте уена джа̄та̄ні джı̄ванті йат прайантй абгісам̇-віш́анті тад брахма тад віджіджн̃а̄сасва (Таіттірı̄йа Упанішада 3.1).