Бґ. 13.1-2

Арджуна хоче дізнатись, що є пракр̣ті, або природа; що є пуруша, той, хто насолоджується; що є кшетра, поле; хто такий кшетра-джн̃а, той, хто знає поле, і що таке знання і об’єкт пізнання. Коли Арджуна спитав Кр̣шн̣у про все це, Кр̣шн̣а пояснив, що це тіло називають полем, а того, хто знає тіло, називають знаючим поле. Це тіло є полем діяльності обумовленої душі. Обумовлена душа, яка потрапила до пастки матеріального існування, намагається панувати над матеріальною природою. Тому, згідно із своєю здатністю панувати над матеріальною природою, обумовлена душа отримує відповідне поле діяльності. Цим полем діяльності є тіло. Що ж таке тіло? Тіло утворене з чуттів. Обумовлена душа хоче відчувати насолоду, задовольняючи свої чуття, і, згідно з її здатністю насолоджуватись, їй дається тіло, тобто поле діяльності. Тому тіло називають кшетрою, або полем діяльності обумовленої душі. А того, кому слід не ототожнювати себе з тілом, називають кшетра-джн̃а, тим, хто знає поле. Неважко збагнути різницю між полем і тим, хто знає його, між тілом і тим, хто знає тіло. Кожна людина здатна побачити, що від дитинства й до старості вона зазнає численних тілесних змін і проте залишається одною й тою ж особистістю. Таким чином, існує різниця між тим, хто знає поле діяльності, й самим полем діяльності. Жива обумовлена душа може таким чином збагнути, що вона відмінна від тіла. На початку Бгаґавад-ґı̄ти сказано — дехіно ’смін — жива істота перебуває в тілі, тіло ж змінюється від дитинства до отроцтва, від отроцтва до юності й від юності до старості, і людина знає, що тіло, яким вона володіє, змінюється. Власник тіла, безумовно, є кшетра-джн̃а. Інколи ми думаєм: «я щасливий», «я чоловік», «я жінка», «я собака», «я кішка». Все це — тілесні позначення знаючого. Сам же він відмінний од тіла. Хоча ми використовуємо багато зовнішніх атрибутів — одяг тощо, нам відомо, що ми відмінні від них. Так само, трохи поміркувавши, можна дійти висновку, що ми відмінні од тіла. Мене, вас, кого-небудь іще, хто володіє тілом, називають кшетра-джн̃а, тим, хто знає поле діяльності, а тіло називають кшетрою, власне полем діяльності.

В перших шести главах Бгаґавад-ґı̄ти описано знавця тіла (живу істоту), а також обставини, за яких вона може усвідомити Верховного Господа. В середніх шести главах Бгаґавад-ґı̄ти йде мова про Верховного Бога-Особу та взаємостосунки індивідуальної душі з Наддушею у відданому служінні. В цих главах з’ясовано вище становище Верховного Бога-Особи й підпорядковане — індивідуальної душі. Живі істоти підлеглі Господу за всіх обставин, але, забувши про це, вони страждають. Просвітлені завдяки праведній діяльності, вони звертаються до Верховного Господа в різних випадках: у стражданні, в злиднях, з цікавості та в пошуках знання. Про це також вже йшла мова. Далі, починаючи з тринадцятої глави, пояснюється, яким чином жива істота вступає в зв’язок з матеріальною природою, як вона шукає звільнення на шляхах кармічної діяльності, розвитку знання і відданого служіння, і як Верховний Господь звільнює її. Пояснено також, яким чином жива істота, яка цілком відмінна від матеріального тіла, споріднюється з ним.