Capítulo Dezessete
РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ
Amor Extático
Екстатична любов
Com o processo através do qual se executa serviço devocional regulado, elevamo-nos verdadeiramente à fase transcendental, além dos modos da natureza material. Nesse momento, nosso coração se ilumina como o Sol. O Sol encontra-se muito acima dos sistemas planetários, não sendo possível que nenhuma espécie de nuvem o encubra; de maneira similar, quando um devoto está purificado como o Sol, irradia de seu coração puro um amor extático mais resplandecente que a luz solar. Unicamente em tal estágio o apego a Kṛṣṇa é perfeito. Espontaneamente, em seu amor extático, o devoto fica ansioso por servir o Senhor. Nesta fase, o devoto está na plataforma de uttama-adhikārī, devoção perfeita. Semelhante devoto não se agita com afeições materiais e se interessa apenas pelo serviço a Rādhā e Kṛṣṇa.
Той, хто, виконуючи впорядковане віддане служіння, насправді підноситься на трансцендентний рівень, вивищується над ґунами матеріальної природи, і його серце стає осяйне, наче сонце. Сонце розташоване дуже далеко від нашої планети, і тому жодній хмарі неможливо його вкрити; а коли відданий очищується і стає як сонце, його серце починає випромінювати екстатичну любов, що набагато чудесніша за сонячне світло. Тільки тоді прив’язаність до Крішни стає досконалою. Відтак відданий у своїй екстатичній любові відчуває спонтанний потяг служити Господу. Це — рівень уттама-адгікарі, рівень досконалої відданости. Такого відданого більше не турбують жодні матеріальні почуття, його цікавить тільки служіння Радгарані та Крішні.
A fim de esclarecer, explicaram-se nos capítulos anteriores os sintomas do serviço devocional juntamente com as instruções de como podemos executá-los com estes nossos sentidos elevando-nos gradualmente à plataforma do êxtase de amor espontâneo. Também foram discutidas as duas espécies de serviço devocional, a saber, o serviço devocional através de princípios reguladores e o serviço devocional por amor espontâneo. Na fase dos princípios reguladores do serviço devocional, há duas divisões, a saber, executiva e efetiva. A seção efetiva do serviço devocional chama-se bhāva, ou êxtase. A este respeito, declara-se nos Tantras que o êxtase é o primeiro sintoma de amor puro pela Personalidade de Deus, e que, algumas vezes, verifica-se que uma pessoa nessa fase verte lágrimas e se arrepia. Não é sempre que tais sintomas se manifestam, senão que o fazem apenas ocasionalmente. Quando Durvāsā colocou o rei Ambarīṣa em dificuldade, este se colocou a pensar nos pés de lótus do Senhor, em virtude do que seu corpo sofreu transformações e lágrimas caíram de seus olhos. Estes sintomas são atividades de êxtase, visíveis no arrepiar do corpo e no verter de lágrimas. Depois que estes sintomas extáticos manifestam-se externamente, eles permanecem dentro da mente, e a continuação do êxtase chama-se samādhi. Esta fase de apreciação torna-se causa de futuras trocas de aventuras amorosas com Kṛṣṇa.
Нагадаємо, що в попередніх розділах описано відмітні риси відданого служіння, а також дано настанови щодо того, як саме здійснювати таке служіння за допомогою наших теперішніх чуттів і завдяки тому наближатися до рівня екстатичної спонтанної любови. Крім того, були подані відомості щодо двох різновидів відданого служіння: відданого служіння, в основі якого лежить дотримання реґулівних засад, та відданого служіння, в основі якого лежить спонтанна любов. У відданому служінні, в основі якого лежить дотримання реґулівних засад, можна виділити дві відміни — виконавче віддане служіння та дійове віддане служіння. Власне дійове віддане служіння позначають терміном бгава, що означає «екстаз». Щодо цього у тантрах є таке твердження: екстаз є першою ознакою чистої любови до Бога-Особи, і на цій стадії відданий інколи плаче, а його тілом переходить дрож. Ці ознаки бувають виявлені не завжди, а часами. Коли цар Амбаріша через Дурвасу Муні потрапив у складне становище, він одразу звернувся думкою до лотосових стіп Господа. Відтак у всьому його тілі виявилися певні зміни, а з очей покотилися сльози. Такі ознаки свідчать, що відданий перебуває в стані екстазу, і цей екстаз виявляється через тремтіння тіла й сльози. Після того, як ознаки екстазу виявилися зовні, він лишається в розумі. Якщо екстаз триває, такий стан має назву самадгі. На цій стадії просвітлення закладаються основи майбутніх любовних взаємин відданого з Крішною.
A elevação a esse estágio de êxtase é possível de duas maneiras. Uma das maneiras é associar-se constantemente com devotos puros. A outra maneira é por misericórdia especial de Kṛṣṇa ou pela misericórdia de um devoto puro de Kṛṣṇa. Em geral, aufere-se a elevação à fase extática da vida associando-se com devotos puros, ao passo que é muito rara a elevação a esta fase pela misericórdia especial de Kṛṣṇa ou de Seu devoto. Isto quer dizer que devemos executar serviço devocional rigidamente na companhia de devotos para que certamente nos elevemos a essa posição extática. É claro que, em casos especiais, Kṛṣṇa concede Sua graça especial, e, apesar de sempre devermos esperar pela mesma, não devemos nos sentar ociosamente e apenas esperar pela misericórdia especial de Kṛṣṇa; devemos, antes, executar as obrigações regulares. Esta situação é similar à situação em que, certas vezes, verificamos que uma pessoa que jamais frequentou a escola ou a faculdade pode ser reconhecida como um grande intelectual, ou pode receber um título honorífico de grandes universidades. Isto, entretanto, não significa que devemos evitar a escola e esperar receber automaticamente um título honorífico de alguma universidade. Similarmente, devemos executar com devoção os princípios reguladores do serviço devocional e, ao mesmo tempo, esperar pela graça de Kṛṣṇa ou pela graça de Seu devoto.
Віддані приходять на цей рівень екстазу двома шляхами. Перший шлях — це постійне спілкування з чистими відданими. Другий шлях — це коли відданому дарує Свою ласку Крішна або коли йому дарує свою милість чистий відданий Крішни. Здебільшого відданий підноситься на рівень екстазу через спілкування з чистими відданими, тимчасом як піднесення завдяки особливій ласці Крішни чи Його відданого — річ дуже рідкісна. З цього можна висновити, що віддане служіння слід здійснювати неухильно і завжди у товаристві відданих, і тоді успіх нам ґарантований. Певно що бувають виняткові випадки, коли відданий отримує особливу милість Крішни. Ми маємо завжди сподіватися її, але водночас не можемо сидіти згорнувши руки, просто чекаючи на Господню ласку — ми мусимо повсякчас виконувати свої щоденні обов’язки у відданому служінні. Буває, що людину, яка ніколи не вчилася у школі чи інституті, визнають за великого вченого, і відомі університети присуджують їй почесне звання. Але це зовсім не означає, що можна не ходити до школи й просто сидіти й сподіватись при тому, що колись якийсь університет відзначить наші знання. З відданим те саме: він мусить сумлінно дотримувати реґулівних засад відданого служіння й водночас сподіватися ласки Крішни або Його відданого.
Na história da vida de Nārada, que é relatada a Vyāsadeva no Śrīmad-Bhāgavatam, apresenta-se um exemplo de elevação à fase de amor extático por intermédio da execução dos princípios reguladores do serviço devocional. Ali, Nārada fala de sua vida anterior e de como se desenvolveu até a fase do amor extático. Ele estava ocupado servindo grandes devotos e costumava ouvir-lhes as conversas e canções. Devido à oportunidade de ouvir das bocas de devotos puros aqueles passatempos e canções de Kṛṣṇa, ele se sentiu muito atraído no íntimo de seu coração. Em razão de ter desenvolvido forte ânsia por ouvir aqueles tópicos, ele gradualmente desenvolveu dentro de si amor extático por Kṛṣṇa. Este amor extático antecede o amor puro a Kṛṣṇa, porque, no verso seguinte, Nārada confirma que desenvolveu amor por Deus através do processo gradual de ouvir os grandes sábios. No atinente a isso, Nārada continua dizendo no Bhāgavatam (1.5.28): “Primeiro, passei meus dias na companhia dos grandes sábios durante a chuvosa estação de outono. Eu os ouvia todas as manhãs e todas as noites enquanto cantavam e entoavam o mantra Hare Kṛṣṇa, e, desta forma, gradualmente meu coração se purificou. Logo que os ouvi com grande atenção, a influência dos modos da ignorância e da paixão materiais desapareceu, após o que me fixei firmemente no serviço devocional ao Senhor”.
Прикладом того, як істота піднялася на рівень екстатичної любови, дотримуючись реґулівних засад відданого служіння, може служити життя Наради, як він сам описує його В’ясадеві у «Шрімад-Бгаґаватам». Нарада розповідає там про своє попереднє життя і про те, як він піднісся на рівень екстатичної любови. Він служив великим відданим і тому мав змогу слухати їхні розмови та пісні. Отож він слухав пісні й оповіді про діяння Крішни від чистих відданих, і так його серце привабилося до Господа. Він слухав їх так жадібно, що поступово ваблення переросло в екстатичну любов до Крішни. Така екстатична любов передує чистій любові до Крішни, і Нарада у дальшому вірші підтверджує, що, щодня слухаючи бесіди великих мудреців, він поступово розвинув у собі екстатичну любов до Бога. Нарада у Першій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (5.28) розповідає далі: «Спочатку я минав дні у товаристві великих мудреців, і це тривало впродовж усієї дощової пори року. Щоранку й щовечора я слухав, як вони співають та повторюють мантру Харе Крішна, і завдяки тому моє серце поступово очистилося. Відтоді, як я почав з великою увагою слухати їх, на мене припинили діяти ґуни невігластва та страсти, і відтак я втвердився у відданому служінні Господу».
Estes são exemplos práticos que mostram como podemos nos desenvolver até a fase do amor extático simplesmente por nos associarmos com devotos puros. É essencial, por conseguinte, que nos associemos constantemente com devotos puros que, de manhã e à noite, dedicam-se a cantar o mantra Hare Kṛṣṇa. Dessa maneira, teremos a oportunidade de purificar nosso coração e desenvolver amor extático e puro por Kṛṣṇa.
Наведений приклад наочно ілюструє, як, просто спілкуючись з чистими відданими, можна розвинути у собі екстатичну любов до Господа. Отож одною з важливих умов духовного розвитку є постійне спілкування з чистими відданими, які щоденно, вранці та ввечері, повторюють і співають мантру Харе Крішна. Таке спілкування дає змогу очистити серце і розвинути екстатичну чисту любов до Крішни.
Esta declaração também é confirmada no Śrīmad-Bhāgavatam (3.25.25), onde o Senhor Kapila diz: “Minha querida mãe, quando alguém está realmente na companhia de devotos puros, ele pode experimentar a potência sublime de Meu serviço devocional”. Em outras palavras, quando um devoto puro fala, suas palavras atuam sobre os corações da audiência. Qual é o segredo de se ouvir e cantar? Um orador profissional não é capaz de incutir êxtase transcendental nos corações dos ouvintes. Entretanto, quando uma alma realizada que se dedica ao serviço do Senhor toma a palavra, ela possui potência para injetar vida espiritual na audiência. Devemos, portanto, buscar a companhia de tais devotos puros e imaculados, e não resta dúvida de que, com tais companhia e serviço, um devoto neófito desenvolverá apego, amor e devoção à Suprema Personalidade de Deus.
Подібне твердження знаходимо у Третій пісні «Шрімад- Бгаґаватам» (25.25), де Господь Капіла каже: «Люба матінко! Якщо людина житиме в товаристві чистих відданих, вона реально досвідчить піднесеність відданого служіння Мені та його могутність». Інакше кажучи, коли говорить чистий відданий, його слова мають на серця слухачів великий вплив. Але звідки ця притаманна слуханню та оспівуванню могутність? Професійний декламатор шастр не здатний викликати в серці слухачів трансцендентного екстазу. Натомість коли промовляє той, хто усвідомив свою духовну сутність і дійсно виконує служіння Господу, він має силу вдихнути духовне життя в тих, хто його слухає. Ось тому слід шукати товариства бездомісних, чистих відданих. Спілкуючись з ними і служачи їм, відданий- початківець неодмінно розвине в собі прив’язаність, відданість і любов до Верховного Бога-Особи.
No Padma Purāṇa, conta-se a história de um devoto neófito que, a fim de se elevar à plataforma extática, dançou a noite inteira de modo a invocar a graça do Senhor para com ele.
У «Падма Пурані» є історія про віддану, яка, прагнувши піднестись на рівень екстазу, танцювала для Божества Господа крізь цілу ніч, щоб заслужити Господню милість.
Às vezes, entretanto, verificamos que, repentinamente, uma pessoa, sem ter-se submetido a nenhum processo devocional, desenvolve devoção pelo Senhor Kṛṣṇa. Devemos concluir que esse desenvolvimento súbito da atitude devocional em uma pessoa é uma misericórdia especial de Kṛṣṇa ou de Seu devoto. Pode-se dividir o desenvolvimento aparentemente acidental de sentimentos extáticos, através da misericórdia sem causa de Kṛṣṇa, em três grupos: simplesmente por falar, simplesmente por lançar o olhar e simplesmente pelo desejo de sucesso.
Трапляється однак і таке, що в людині, яка ніколи не вдавалась до жодного з різновидів відданого служіння, раптом прокидається відданість до Господа Крішни. Мусимо розуміти, що такий раптовий розвиток настрою відданости приходить внаслідок вияву милости Крішни чи Його відданого. Цей «випадковий » розвиток екстатичних почуттів , який відбувається через безпричинну милість Крішни, може статися: 1)через слово, 2)через погляд та 3)просто завдяки добрим побажанням.
No Nāradīya Purāṇa, há uma declaração acerca de se desenvolver amor extático simplesmente por falar. O Senhor Kṛṣṇa diz a Nārada: “Ó melhor dos brāhmaṇas, desejo que desenvolvas serviço devocional imaculado a Mim, que sou pleno de bem-aventurança transcendental e de toda auspiciosidade”.
У «Нарадія Пурані» є твердження щодо розвитку екстатичної любови за допомогою слова. Господь Крішна каже Нараді: «О найліпший з брахман! Бажаю тобі розвинути бездомісне віддане служіння Мені, бо воно сповнене трансцендентного блаженства і є сприятливе з будь-якого погляду».
No Skanda Purāṇa, há uma declaração acerca de se desenvolver amor extático por Kṛṣṇa pelo simples fato de olhar. Ali, declara-se: “Quando os habitantes da província Jāṅgala viram Kṛṣṇa, a Suprema Personalidade de Deus, eles se viram tão dominados pela emoção que não conseguiram afastar seu olhar dEle”.
Про розвиток екстатичної любови за допомогою погляду йдеться у «Сканда Пурані». Там сказано: «Коли жителі провінції Джанґала побачили Бога-Особу, Крішну, почуття затопили їх, і вони не могли відвести від Нього своїх очей».
Quanto aos desejos sinceros, há uma declaração no Śuka-saṁhitā em que Nārada diz a Śrīla Vyāsadeva: “Tens um filho que é o maior dos devotos da Personalidade de Deus, e posso observar que, sem ter seguido nenhum dos princípios reguladores do serviço devocional, já possui a riqueza dos muitos sintomas que se alcançam após muitos e muitos nascimentos prestando serviço devocional”.
Що стосується щиросердих побажань, то у «Шука-самхіті» знаходимо, як Нарада каже Шрілі В’ясадеві: «Твій син — найпіднесеніший відданий Бога-Особи. А ще я бачу, що він, навіть не дотримуючи жодних реґулівних засад відданого служіння, вже виявляє численні чудові ознаки, що притаманні людям, які виконували віддане служіння впродовж численних народжень».
Quanto ao amor extático por Kṛṣṇa, há uma declaração no Śrīmad-Bhāgavatam (7.4.36) em que Nārada se dirige ao rei Yudhiṣṭhira: “Meu querido rei, é muito difícil descrever o caráter de Prahlāda. Ele desenvolveu atração natural por Kṛṣṇa e tudo que eu puder explicar sobre seu caráter será mera combinação de palavras; é impossível descrever verdadeiramente seu caráter”. Isto significa que o próprio Nārada admitiu que foi pela graça do Senhor Kṛṣṇa que se deu o desenvolvimento natural de amor extático em Prahlāda.
Стосовно екстатичної любови до Крішни у Сьомій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (4.36) Нарада, звертаючись до Юдгіштгіри, каже: «Любий царю! Описати характер Прахлади дуже непросто. Він розвинув природну любов до Крішни, і хоч би як я намагався змалювати його достоїнства, це лишатиметься просто словами. Насправді описати його вдачу достеменно неможливо». Отже, Нарада сам визнає, що екстатична любов до Господа спалахнула в серці Прахлади природно, просто ласкою Господа Крішни.
Esta atração natural de Prahlāda por Kṛṣṇa desenvolveu-se simplesmente pela misericórdia de Nārada. Quando Prahlāda Mahārāja encontrava-se no ventre de sua mãe, Nārada a estava instruindo complacentemente acerca da ciência do serviço devocional, e, ao mesmo tempo, Nārada desejava que a criança dentro do ventre também pudesse beneficiar-se das instruções. Como Nārada, um devoto autorizado e grande companheiro da Personalidade de Deus, estava desejando bons auspícios a Prahlāda Mahārāja, este desenvolveu todas as características de um devoto de alta classe. Isto se chama atração natural, a qual é causada pela graça especial da Personalidade de Deus ou pela graça especial de um grande devoto como Nārada.
Така природна любов до Крішни, яку виявляв Прахлада, розвинулася в нього просто через ласку Наради. Коли Прахлада Махараджа перебував у лоні своєї матері, Нарада зі співчуття до неї виклав їй науку відданого служіння, бажаючи водночас, щоб дитя в лоні цієї жінки також запожиткувало собі добро з його повчань. Завдяки тому, що Нарада, вповноважений відданий і славнозвісний супутник Бога-Особи, бажав Прахладі Махараджі усіх благ, той розвинув у собі всі якості першорядного відданого. Це є прикладом розвитку природної любови до Господа, і причиною її є особлива ласка Бога-Особи чи Його великого відданого, як оце Нарада.
Há uma declaração no Skanda Purāṇa em que Parvata Muni diz a Nārada: “Meu querido Nārada, de todas as pessoas santas, és tão grandioso e glorioso que simplesmente por teus desejos de sucesso um caçador de nascimento humilde também se transformou em um devoto grandioso e elevado do Senhor Kṛṣṇa”.
У «Сканда Пурані» Парвата Муні каже Нараді: «Любий Нарадо! З усіх святих осіб ти такий великий і славетний, що просто своїми добрими побажаннями перетворив мисливця, людину низького народження, на великого відданого Господа Крішни».
Pode-se dividir o amor extático por Kṛṣṇa em cinco divisões, as quais Śrī Rūpa Gosvāmī descreverá mais adiante.
Екстатичну любов до Крішни можна поділити на п’ять різновидів, за що Шрі Рупа Ґосвамі казатиме далі.