TEKST 27
TEXT 27
Tekst
Текст
amṛtasyāvyayasya ca
śāśvatasya ca dharmasya
sukhasyaikāntikasya ca
амр̣тасйа̄вйайасйа ча
ш́а̄ш́ватасйа ча дгармасйа
сукгасйаіка̄нтікасйа ча
Synonyms
Послівний переклад
brahmaṇaḥ – bezosobowego brahma-jyoti; hi – na pewno; pratiṣṭhā – spoczynek; aham – Ja jestem; amṛtasya – nieśmiertelnego; avyayasya – niezniszczalnego; ca – również; śāśvatasya – wiecznego; ca – i; dharmasya – konstytucjonalnej pozycji; sukhasya – szczęścia; aikāntikasya – ostatecznego; ca – również.
брахман̣ах̣—безособистісного брахмаджйоті; хі—неодмінно; пратішт̣га̄—опора; ахам—Я є; амр̣тасйа—безсмертного; авйайасйа—нетлінного; ча—також; ш́а̄ш́ватасйа—вічного; ча—і; дгармасйа—конституціонального становища; сукгасйа—щастя; аіка̄нтікасйа—найвищого; ча—також.
Translation
Переклад
A podstawą bezosobowego Brahmana, który jest konstytucyjną pozycją ostatecznego szczęścia, i który jest nieśmiertelny, niezniszczalny i wieczny – Ja jestem.
А Я є основою безособистісного Брахмана, безсмертного, нетлінного і вічного, який є істинним одвічним станом найвищого щастя.
Purport
Коментар
ZNACZENIE:
Konstytucją Brahmana jest nieśmiertelność, niezniszczalność, wieczność i szczęście. Brahman jest początkiem realizacji transcendentalnej. Etapem drugim, środkowym, w transcendentalnej realizacji jest Dusza Najwyższa, Paramātmā. A ostateczną realizacją Prawdy Absolutnej jest Najwyższa Osoba Boga. Dlatego też zarówno bezosobowy Brahman, jak i Paramātmā zawarte są w Najwyższej Osobie. Rozdział Siódmy tłumaczy, że materialna natura jest manifestacją niższej energii Najwyższego Pana. Pan zapładnia tę niższą naturę cząstkami natury wyższej i jest to działanie elementu duchowego na naturę materialną. Kiedy żywa istota, uwarunkowana przez naturę materialną, zaczyna kultywować wiedzę duchową, czyni ona postęp, z pozycji materialnej stopniowo wznosząc się do koncepcji Najwyższego jako Brahmana. Pierwszym etapem w samorealizacji jest osiągnięcie realizacji Brahmana. Na tym etapie osoba, która zrealizowała Brahmana, jest transcendentalna w stosunku do pozycji materialnej, ale nie jest ona prawdziwie doskonała w swojej realizacji. Jeśli chce, może pozostać w tej pozycji, a następnie stopniowo wznieść się do realizacji Paramātmy – i w końcu do realizacji Najwyższej Osoby Boga. Jest wiele takich przykładów w literaturze wedyjskiej. Czterej Kumārowie najpierw byli usytuowani w koncepcji bezosobowego Brahmana, lecz następnie stopniowo wznieśli się do płaszczyzny służby oddania. Kto jednak nie jest w stanie wznieść się ponad bezosobową koncepcję Brahmana, ten zawsze narażony jest na ryzyko upadku. Śrīmad-Bhāgavatam informuje, że chociaż nawet jakaś osoba może wznieść się do etapu bezosobowego Brahmana, to jeśli nie idzie dalej w swojej realizacji i nie posiada informacji o Najwyższej Osobie Boga, jej inteligencja nie jest doskonale czysta. Dlatego, pomimo osiągnięcia platformy Brahmana, jeśli nie jest zaangażowana w służbę oddania dla Pana, jest narażona na ryzyko upadku. W języku wedyjskim mówi się również, raso vai saḥ, rasaṁ hy evāyaṁ labdhvānandī bhavati: „Kiedy ktoś poznaje Osobę Boga, ocean wszelkich przyjemności, Kṛṣṇę, wtedy osiąga prawdziwe szczęście transcendentalne”.(Taittirīya Upaniṣad 2.7.1) Najwyższy Pan posiada w pełni sześć bogactw i kiedy wielbiciel zbliża się do Niego, następuje wymiana tych sześciu bogactw. Sługa króla używa życia prawie na równi z królem. A więc służbie oddania towarzyszy wieczne, niezniszczalne szczęście i wieczne życie. Zatem realizacja Brahmana, czyli wieczności i niezniszczalności, zawarta jest w służbie oddania. Posiada ją osoba, która zaangażowana jest w pełnienie takiej służby.
Природа Брахмана — це безсмертя, нетлінність, вічність і щастя. Брахман — початок трансцендентного усвідомлення. Парама̄тма̄, Наддуша, проміжна або друга стадія трансцендентного усвідомлення, а Верховний Бог-Особа є вершина осягнення Абсолютної Істини. Тому і Парама̄тма̄, і безособистісний Брахман перебувають у Верховній Особі. В сьомій главі пояснювалося, що матеріальна природа є виявом нижчої енерґії Верховного Господа. Господь запліднює нижчу матеріальну природу частками вищої природи, і таким чином духовні частки зв’язуються з матеріальною природою. Коли жива істота, яку обумовлює матеріальна природа, почне розвивати в собі духовне знання, вона піднімається над рівнем матеріального існування й поступово досягає розуміння Всевишнього як Брахмана. Таке розуміння всього живого як Брахмана є першим ступенем самоусвідомлення. На цьому ступені особа, яка усвідомила Брахмана, стає трансцендентною стосовно матеріального оточення, однак таке осягнення Брахмана ще не є досконалим. На бажання, людина може залишатись у стані Брахмана, звідти поступово піднятись до усвідомлення Парама̄тми, а потім — до осягнення Верховного Бога-Особи. Цьому є чимало прикладів у ведичній літературі. Четверо Кумар спершу дотримувались концепції істини як безособистісного Брахмана, але потім поступово піднялись до рівня відданого служіння. Той, хто не може піднятись вище імперсонального розуміння Брахмана, ризикує знову впасти долі. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам мовиться, що навіть коли особистість піднімається до рівня безособистісного Брахмана, але зупиняється на цьому, то її розум не зовсім чистий, бо вона нічого не знає про Верховну Особу. Тому, незважаючи на те, що вона досягла рівня Брахмана, для неї не виключена можливість пасти, якщо вона не служитиме Господеві. В Ведах сказано: расо ваі сах̣, расам̇ хй ева̄йам̇ лабдгва̄нандı̄ бгаваті — «коли людина пізнає Бога-Особу, вмістилище насолод, Кр̣шн̣у, вона справді перебуває у стані трансцендентного блаженства» (Таіттірı̄йа Упанішада 2.7.1). Верховний Господь сповнений шістьох надзвичайних багатств, і коли відданий звертається до Нього, відбувається обмін цими щедротами. Слуга царя насолоджується майже так само, як і сам цар. І тому вічне непорушне щастя й вічне життя супроводжують віддане служіння. Отже, віддане служіння включає в себе осягнення Брахмана, або вічності й нетлінності. Все це притаманне особі, яка віддано служить Господеві.
Żywa istota, pomimo iż jest Brahmanem z natury, posiada pragnienie panowania nad materialnym światem, i to pragnienie jest przyczyną jej upadku. W swojej konstytucjonalnej pozycji żywa istota znajduje się ponad trzema siłami natury materialnej, ale obcowanie z tą naturą jest przyczyną jej uwikłania w różne siły: dobroć, pasję i ignorancję. To pragnienie dominowania nad materialnym światem istnieje w niej właśnie z powodu obcowania z tymi trzema siłami. Jednak przez zaangażowanie się – w pełnej świadomości Kṛṣṇy – w służbę oddania, natychmiast osiąga ona pozycję transcendentalną, i w ten sposób zanika jej bezprawne pragnienie kontrolowania natury materialnej. Należy zatem praktykować proces służby oddania w towarzystwie wielbicieli, zaczynając od słuchania, intonowania, pamiętania itd., czyli dziewięciu przepisanych metod dla realizacji służby oddania. Stopniowo, dzięki obcowaniu z wielbicielami i oddziaływaniu mistrza duchowego, znika materialne pragnienie dominowania i utrwala się pozycja takiej osoby w transcendentalnej służbie dla Pana. Metoda ta jest polecana od dwudziestego drugiego do ostatniego wersetu tego rozdziału. Służba oddania dla Pana jest bardzo prosta: należy służyć Panu, spożywać pozostałości pokarmu ofiarowanego Bóstwom, wąchać kwiaty ofiarowane lotosowym stopom Pana, odwiedzać miejsca, gdzie Pan odbywał Swoje transcendentalne rozrywki, czytać o różnych Jego czynach i wymianie miłości z wielbicielami, intonować zawsze transcendentalne wibracje Hare Kṛṣṇa, Hare Kṛṣṇa, Kṛṣṇa Kṛṣṇa, Hare Hare / Hare Rāma, Hare Rāma, Rāma Rāma, Hare Hare oraz przestrzegać postów w niektóre dni, na pamiątkę pojawienia się i odchodzenia Pana i Jego wielbicieli. Przez przestrzeganie tego procesu można całkowicie uwolnić się od przywiązania do wszelkich czynności materialnych. Kto może w ten sposób osiągnąć brahma-jyoti czy różnorodność koncepcji Brahmana, ten staje się jakościowo równym Najwyższej Osobie Boga.
Жива істота, Брахман за своєю природою, бажає панувати над матеріальним світом і внаслідок цього падає. В своєму істинному стані жива істота перебуває вище трьох ґун̣ матеріальної природи, але під чарами матеріальної природи вона заплутується в різних ґун̣ах цієї природи: благочестя, пристрасті та невігластва. Внаслідок взаємодії з трьома ґун̣ами з’являється бажання панувати над матеріальним світом. Віддано слугуючи Господеві в цілковитій свідомості Кр̣шн̣и, жива істота безпосередньо досягає трансцендентного рівня, і її протизаконне бажання панувати над матеріальною природою зникає. Віддане служіння, яке починається з того, що людина слухає про Кр̣шн̣у, прославляє, оспівує Його імена, пам’ятає про Нього, — тобто виконує дев’ять приписів відданого служіння — треба виконувати у спілкуванні з відданими. Поступово, завдяки такому спілкуванню й під впливом духовного вчителя, матеріальне бажання панувати зникає, і людина стає непохитною в трансцендентному любовному служінні Господеві. Такий шлях визначено в даній главі, в віршах, починаючи з двадцять другого і до останнього. Віддане служіння Господу дуже просте: людина повинна завжди служити Йому, приймати рештки їжі, запропонованої Господу, вдихати аромат квітів, що піднесені Його лотосним стопам, відвідувати місця, де Господь тішився Своїми трансцендентними розвагами, читати про різноманітні дії Господа, про Його любовні взаємостосунки з відданими, завжди виспівувати трансцендентні звуки Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе, говіти в святкові дні появи і зникнення Господа та Його відданих. Слідуючи цим шляхом, людина цілком зрікається матеріальної діяльності. Той, хто може таким чином досягти брахмаджйоті, тобто багатосторонньої концепції Брахмана, стає якісно рівним Верховному Богові-Особі.
W ten sposób Bhaktivedanta kończy objaśnienia do Czternastego Rozdziału Śrīmad Bhagavad-gīty, traktującego o trzech siłach natury materialnej.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до чотирнадцятої глави Ш́рı̄мад-Бгаґавад-ґı̄ти, в якій розглядалися три ґун̣и матеріальної природи.