STIH 12
TEXT 12
Tekst
Текст
na tvaṁ neme janādhipāḥ
na caiva na bhaviṣyāmaḥ
sarve vayam ataḥ param
на твам̇ неме джана̄дгіпа̄х̣
на чаіва на бгавішйа̄мах̣
сарве вайам атах̣ парам
Synonyms
Послівний переклад
na – nikada; tu – ali; eva – zacijelo; aham – Ja; jātu – u bilo koje vrijeme; na – nisam; āsam – postojao; na – ni; tvam – ti; na – ni; ime – svi ovi; jana-adhipāḥ – kraljevi; na – nikada; ca – također; eva – zacijelo; na – ne; bhaviṣyāmaḥ – postojat ćemo; sarve vayam – svi mi; ataḥ param – u budućnosti.
на—ніколи; ту—але; ева—напевно; ахам—Я; джа̄ту—коли-небудь; на—не; а̄сам—існував; на—ні; твам—ти сам; на—не; іме— усі ці; джана-адгіпа̄х̣—царі; на—ніколи; ча—також; ева—напевно; на—ні; бгавішйа̄мах̣—існуватиме; сарве вайам—усі ми; атах̣ парам—у майбутньому.
Translation
Переклад
Nikada nije bilo vremena da Ja nisam postojao, ni ti, ni svi ovi kraljevi, niti će u budućnosti itko od nas prestati postojati.
Ніколи не було так, щоб не існував Я, або ти, або всі ці царі; а також в майбутньому ніхто з нас не припинить свого існування.
Purport
Коментар
SMISAO: U Vedama (u Kaṭha Upaniṣadi i Śvetāśvatara Upaniṣadi) rečeno je da Svevišnja Božanska Osoba održava bezbrojna živa bića u njihovim različitim položajima, koje su stekli vlastitim djelovanjem. Ta Svevišnja Božanska Osoba, u obliku Svojih djelomičnih ekspanzija, živi u srcu svakoga živog bića. Samo svete osobe koje u sebi i izvan sebe vide istoga Svevišnjeg Gospodina mogu dostići savršen, vječan mir.
У Ведах, у Кат̣га Упанішаді, а також у Ш́вета̄ш́ватара Упанішаді сказано, що Верховний Бог-Особа підтримує життя незліченних живих істот, згідно з їхнім різним становищем, яке визначає їхня індивідуальна діяльність та наслідки цієї діяльності. Сказано також, що Верховний Бог-Особа за посередництвом Своїх повновладних експансій перебуває в серці кожної живої істоти. Лише святі, що здатні бачити єдиного Верховного Господа як усередині, так і зовні всього, воістину досягають досконалого й вічного миру.
eko bahūnāṁ yo vidadhāti kāmān
tam ātma-sthaṁ ye ’nupaśyanti dhīrās
teṣāṁ śāntiḥ śāśvatī netareṣām
еко бахӯна̄м̇ йо відадга̄ті ка̄ма̄н
там а̄тма-стгам̇ йе ’нупаш́йанті дгı̄ра̄с
теша̄м̇ ш́а̄нтіх̣ ш́а̄ш́ватı̄ нетареша̄м
(Kaṭha Upaniṣad 2.2.13)
(Кат̣га Упанішада 2.2.13)
Ista vedska istina koja je otkrivena Arjuni otkrivena je svim osobama u svijetu koje se predstavljaju kao vrlo učene, ali ustvari imaju samo siromašno znanje. Gospodin jasno kaže da su On sam, Arjuna i svi kraljevi nazočni na bojnom polju vječno osobe i da Gospodin vječno održava osobna živa bića, u njihovu uvjetovanu i oslobođenu stanju. Svevišnja Božanska Osoba je vrhovna osoba, a Arjuna (Gospodinov vječni pratilac) i svi nazočni kraljevi individualna su vječna bića. Postojali su kao osobe u prošlosti i zauvijek će ostati osobe. Njihova je osobnost postojala u prošlosti i nastavit će postojati u budućnosti, bez prekida. Stoga nema razloga za žaljenje nad bilo kim.
Ведична мудрість, яку було повідано Арджуні, звернена також і до всіх тих, хто вважає себе великим вченим, але насправді має лише вбогий запас знань. Господь ясно каже, що Він Сам, Арджуна і всі царі, які зібрались на полі бою, є вічні індивідуальні істоти, і що Господь вічно підтримує життя в усіх окремих живих істотах, як за їхнього обумовленого стану, так і за звільненого. Верховний Бог-Особа — це Верховна індивідуальна істота, Арджуна ж, вічний супутник Господа, і всі царі, які зібрались там — це вічні підлеглі індивідуальні істоти. Вони існували як особистості в минулому, і в майбутньому вічно існуватимуть як індивідуальні особи. Їхнє особистісне існування ніколи не переривається. Тому ні в кого немає підстав для скорботи.
Gospodin Kṛṣṇa, vrhovni autoritet, ovdje ne podržava teoriju māyāvāde da se duhovna duša, odvojena prekrivačem māye, tj. iluzije, nakon oslobođenja stapa s neosobnim Brahmanom i gubi osobno postojanje. Niti podržava teoriju da se osobnost doživljava samo u uvjetovanu stanju. Kṛṣṇa u ovom stihu jasno kaže da će Gospodin i drugi u budućnosti vječno zadržati svoju osobnost. To je potvrđeno u Upaniṣadama. Kṛṣṇina je izjava mjerodavna, jer Kṛṣṇa ne može biti podložan iluziji. Kad osobnost ne bi bila činjenica, Kṛṣṇa je ne bi toliko naglašavao – čak i za budućnost. Māyāvādī može prigovoriti da osobnost o kojoj govori Kṛṣṇa nije duhovna, već materijalna, ali ako prihvatimo tvrdnju da je osobnost materijalna, kako onda možemo praviti razliku između Kṛṣṇine osobnosti i osobnosti drugih živih bića? Kṛṣṇa svjedoči da je bio osoba u prošlosti i da će biti osoba u budućnosti. On je potvrdio Svoju osobnost na mnogo načina, a neosobni je Brahman podređen Njemu. Kṛṣṇa sve vrijeme zadržava duhovnu osobnost. Ako se prihvati kao obična uvjetovana duša s osobnom svjesnošću, onda Njegova Bhagavad-gītā nema vrijednost vjerodostojna spisa. Običan čovjek s četiri nedostatka svojstvena nesavršenoj ljudskoj prirodi ne može poučavati druge onome što je vrijedno slušanja. Gītā je iznad takve književnosti. Nijedna svjetovna knjiga ne može se usporediti s Bhagavad-gītom. Kad bi Kṛṣṇa bio običan čovjek, Gītā bi izgubila sav značaj. Māyāvādīji izjavljuju da je množina u ovom stihu konvencionalna i da se odnosi na tijelo, ali Kṛṣṇa u prethodnom stihu osuđuje takvo tjelesno shvaćanje. Nakon što je osudio tjelesno shvaćanje živih bića, kako može ponovno dati konvencionalnu izjavu koja se odnosi na tijelo? Osobnost se stoga zadržava na duhovnoj razini. To potvrđuju veliki ācārye poput Śrī Rāmānuje i drugih. U Gīti se na mnogo mjesta jasno spominje da duhovnu osobnost shvaćaju Gospodinovi bhakte. Oni koji zavide Kṛṣṇi kao Svevišnjoj Božanskoj Osobi ne pristupaju ovom velikom spisu na vjerodostojan način. Abhakte pristupaju naučavanju Gīte poput pčele koja liže staklenku s medom. Ako ne otvorimo staklenku, ne možemo okusiti med. Slično tome, misticizam Bhagavad-gīte mogu shvatiti samo bhakte. Nitko ga drugi ne može kušati, kao što je rečeno u četvrtom poglavlju ove knjige. Gītu ne mogu dodirnuti osobe koje zavide samom postojanju Gospodina. Stoga je māyāvādī objašnjenje Gīte najvaraviji prikaz cijele istine. Gospodin Caitanya zabranio nam je da čitamo tumačenja māyāvadīja i upozorio da onaj tko prihvati takvo objašnjenje māyāvādī filozofije gubi svu moć da shvati pravu tajnu Gīte. Ako se osobnost odnosi na iskustveni svemir, onda nema potrebe za slušanjem Gospodinovih učenja. Kao što smo već spomenuli, dvojnost osobne duše i Gospodina vječna je činjenica potvrđena u Vedama.
Господь Кр̣шн̣а, верховний авторитет, не підтримує теорію ма̄йа̄ва̄дı̄, яка твердить, що після звільнення індивідуальна душа, відділившись від покрову ма̄йı̄, ілюзії, зливається з безособистісним Брахманом і втрачає своє індивідуальне існування. Не знаходить тут підтвердження і теорія, згідно з якою індивідуальність зберігається лише за обумовленого стану. Кр̣шн̣а ясно каже, що індивідуальність Господа та всіх інших істот існує вічно, це підтверджується також в Упанішадах. Твердження Кр̣шн̣и — авторитетне, адже Кр̣шн̣а не може бути підвладним ілюзії. Якби буття індивідуальності не було очевидним фактом, Кр̣шн̣а не став би наголошувати на тому, що індивідуальність існує також у майбутньому. Ма̄йа̄ва̄дı̄ може доводити, що індивідуальність, про яку казав Кр̣шн̣а, не духовна, а матеріальна. Нехай навіть це й так: індивідуальність — матеріальна, але як же тоді бути з індивідуальністю Кр̣шн̣и? Кр̣шн̣а каже, що Він був індивідуальністю в минулому й залишиться індивідуальністю в майбутньому. Різними способами Він вказав на Свою особистісність і пояснив, що імперсональний Брахман також підлягає Йому. Кр̣шн̣а завжди зберігає духовну індивідуальність. Якщо вважати Його за звичайну обумовлену душу з пересічною індивідуальною свідомістю, то Його Бгаґавад-ґı̄та̄ втрачає свою цінність як авторитетна ш́а̄стра. Звичайна людина завжди має чотири властиві людям вади і не в змозі дати варте уваги вчення. Ґı̄та̄ перебуває вище подібних творів. Жодна світська книга не може зрівнятися з Бгаґавад-ґı̄тою. Якщо вважати Кр̣шн̣у звичайною людиною, то Ґı̄та̄ втрачає будь-яке значення. Ма̄йа̄ва̄ді твердять, що множинність, про яку згадано в цьому вірші — умовна, і що вона стосується лише тіла. Проте, таку тілесну концепцію вже було осуджено в попередніх віршах. Кр̣шн̣а вже відхилив тілесну концепцію існування живих істот, тож неможливо, щоб Він вдавався до неї зараз. Таким чином, буття індивідуальності випливає з самої духовної природи, що й підтверджують такі великі а̄ча̄рйі, як Ш́рı̄ Ра̄ма̄нуджа та інші. В багатьох місцях Ґı̄ти ясно вказано на те, що усвідомити духовну індивідуальність можуть лише віддані Господа. Ті, хто заздрить Кр̣шн̣і, Верховному Богові-Особі, не можуть збагнути справжнього смислу цього великого твору. Невідданий, що намагається зрозуміти вчення Бгаґавад-ґı̄ти, нагадує бджолу, яка ззовні облизує банку з медом. Не можна відчути смаку меду, не відкривши банку. Так само, таїнство Бгаґавад-ґı̄ти доступне лише відданому й нікому більше, — так сказано в четвертій главі цієї книги. І якщо хтось не визнає самого існування Господа, йому не слід навіть і торкатися Ґı̄ти. Тому тлумачення Ґı̄ти філософами ма̄йа̄ва̄дı̄ є найбільш облудною репрезентацією всеосяжної істини. Господь Чаітанйа заборонив нам читати коментарі ма̄йа̄ва̄ді і попередив, що, приймаючи філософію ма̄йа̄ва̄дı̄, людина стає нездатною пізнати істинну тайну Ґı̄ти. Якби індивідуальність була пов’язана лише з емпіричним всесвітом, не було б потреби в ученні Господа. Множинність індивідуальної душі й Господа — це вічна реальність і, як згадувалося вище, Веди підтверджують це.