ТЕКСТ 47
47
Текст
Текст
на ка̄рпан̣ям̇ на самбхрамах̣
буддхва̄ джӣва-гатим̇ дхӣро
мукта-сан̇гаш чаред иха
на ка̄рпан̣йам̇ на самбграмах̣
буддгва̄ джіва-ґатім̇ дгіро
мукта-сан̇ґаш́ чаред іха
Дума по дума
Послівний переклад
тасма̄т – смъртта; на – не; ка̄рях̣ – трябва да очаква; сантра̄сах̣ – с ужас; на – не; ка̄рпан̣ям – скъперничество; на – не; самбхрамах̣ – стремеж към материални постижения; буддхва̄ – осъзнавайки; джӣва-гатим – истинската природа на живото същество; дхӣрах̣ – неотклонно; мукта-сан̇гах̣ – освободен от привързаност; чарет – човек трябва да върви; иха – в този свят.
тасма̄т — через смерть; на — не; ка̄рйах̣ — слід робити; сантра̄сах̣ — страх; на — не; ка̄рпан̣йам — скупість; на — не; самбграмах̣ — жадання матеріальної вигоди; буддгва̄ — усвідомивши; джіва-ґатім — істинну природу живої істоти; дгірах̣ — стійкий; мукта-сан̇ґах̣ — вільний від прив’язаності; чарет — повинен рухатися; іха — в цьому світі.
Превод
Переклад
Затова човек не трябва да очаква с ужас смъртта, нито да търси спасение в отъждествяването с тялото или неудържимо да се отдава на наслаждение, докато удовлетворява потребностите на тялото си. Като осъзнае истинската си, духовна природа, той трябва да действа освободен от привързаности и неотклонно вървейки към своята цел.
Тому не треба боятися смерті, як не треба ототожнювати тіло з душею чи кидатися в фізичні насолоди, надмірно задовольняючи потреби тіла. Треба пізнати істинну природу живої істоти і діяти в матеріальному світі без прив’язаності, не відхиляючись від своєї мети.
Пояснение
Коментар
Всеки разумен човек, който е разбрал философията на живота и смъртта, се отчайва, когато слуша за ужасните, адски условия на живот, в които е поставено живото същество в майчината утроба и после, извън нея. Но проблемите на живота трябва да се разрешат. Разумният човек трябва да разбере, че материалното тяло е източник на страдания. Без излишни разочарования и отчаяние той трябва да се опита да открие решението. Това той може да направи, като общува с личности, постигнали освобождение. Но най-напред трябва да разбере кой е истински освободен. Освободената личност е описана в Бхагавад-гӣта̄: този, който е преодолял неумолимите закони на материалната природа и непрекъснато отдава на Бога предано служене, е достигнал равнището на Брахман.
ПОЯСНЕННЯ: Вдумливу людину, яка зрозуміла філософію життя і смерті, хвилюють описи жахливих, пекельних страждань, яких істота зазнає і в утробі матері, і з’являючись на світ. Однак це проблеми, які треба розв’язати. Вдумлива людина повинна збагнути, що перебування в матеріальному тілі пов’язане зі стражданням. Не піддаючись непотрібному смуткові, треба знайти вихід. Вихід з цього становища можна знайти спілкуючись із звільненими особами. Треба зрозуміти, хто справді звільнений. Звільнену особу описує «Бгаґавад-ґіта»: той, хто безперервно виконує віддане служіння Господу, піднявшись над суворими законами матеріальної природи, перебуває в Брахмані.
Върховната Божествена Личност е отвъд материалното творение. Дори имперсоналисти като Шан̇кара̄ча̄ря признават, че На̄ра̄ян̣а е трансцендентален по отношение на материалното творение. Затова човек, който действително служи на Бога в различните му форми – На̄ра̄ян̣а, Ра̄дха̄-Кр̣ш̣н̣а или Сӣта̄-Ра̄ма – е постигнал освобождение. Бха̄гаватам потвърждава, че освобождение означава да се върнеш в естествената си позиция. Тъй като живото същество е вечен слуга на Върховния Бог, ако сериозно и искрено се занимава с трансцендентално любовно служене за Бога, то се намира в освободено състояние. Човек трябва да общува с тези, които са постигнали освобождение, и тогава ще намери разрешение за най-важните проблеми на живота – раждането и смъртта.
Верховний Бог-Особа вищий за матеріальне творіння. Це визнають навіть імперсоналісти, як оце Шанкарачар’я. Шанкарачар’я сказав, що Нараяна трансцендентний до матеріального творіння. Тому, коли людина дійсно служить Господу в тій чи інші формі — як Нараяні, як Радга-Крішні чи як Сіта-Рамі, — вона перебуває на рівні звільнення. «Бгаґаватам» також підтверджує, що досягнути звільнення означає утвердитися у своєму природному становищі. Жива істота — це вічний слуга Верховного Господа, тому коли людина щиро й серйозно віддає себе на трансцендентне любовне служіння Господу, вона досягає рівня звільнення. Треба шукати товариства звільненої особи, і тоді вона зможе розв’язати проблеми життя, а саме проблеми народження і смерті.
Докато се занимава с предано служене в Кр̣ш̣н̣а съзнание, човек не трябва да се държи като скъперник. Той не трябва да демонстрира отреченост от света. В действителност той не се е отрекъл от нищо. Ако човек напусне двореца си и отиде в гората, той не се отрича от нищо, защото и дворецът, и гората са собственост на Върховната Божествена Личност. Това, че сменя една собственост с друга, не означава, че се отрича от тях – той никога не е бил собственик нито на двореца, нито на гората. Да се отречеш от материалния живот, означава да изоставиш илюзорното схващане, че си господар на материалната природа и имаш право да ѝ се наслаждаваш. Когато човек се раздели с тази измамна представа и с високомерието си, което го кара да се смята за Бог, той върши истинско отречение. Иначе отречението е лишено от смисъл. Рӯпа Госва̄мӣ казва, че ако човек се отрича от нещо, което би могъл да употреби в служене за Бога, действието му се квалифицира като пхалгу-ваира̄гя – скъперническо или лъжливо отречение. Всичко съществуващо принадлежи на Върховната Божествена Личност и затова всичко трябва да се използва в служене за Бога, а не за удовлетворяване на собствените ни сетива. Това е истинско отречение. И нещо друго: човек не бива изкуствено да увеличава потребностите на тялото си. Трябва да се задоволяваме с това, което Кр̣ш̣н̣а ни дава, без да полагаме свръхусилия, и цялото си време трябва да посветим на служене за Бога в Кр̣ш̣н̣а съзнание. Така ще можем да разрешим проблема за раждането и смъртта.
Виконуючи віддане служіння у повній свідомості Крішни, треба стерегтися скупості. Не слід хизуватися показною відреченістю від світу. Насправді, відречення неможливе. Якщо хтось відрікається від своїх розкішних хоромів і йде в ліс, це не є відречення, тому що і його хороми, і ліс належать Верховному Богові-Особі. Якщо хтось міняє один маєток на інший, це не є актом відречення. Ні розкішні хороми, ні ліс йому і так ніколи не належали. Стати по-справжньому відреченим означає відректися від хибного уявлення про себе як про володаря матеріальної природи. Коли людина відрікається від цієї хибної концепції і від гордої думки, що вона також Бог, це і є справжнє відречення. Будь-яке інше відречення не має сенсу. Рупа Ґосвамі вчить, що коли людина відрікається від чогось, що можна було б використати в служінні Господу, це називається пгалґу-ваіраґ’я, — неповна, або оманна, відреченість. Все належить Верховному Богові-Особі, і тому все можна використати в служінні Господу. Ніщо не слід використовувати для задоволення власних чуттів. Це істинна відреченість. Також не слід нарощувати потреби тіла. Ми повинні задовольнятися тим, що нам дарує Крішна і що приходить без надмірних зусиль з нашого боку. Ми повинні використовувати свій час на віддане служіння у свідомості Крішни. Так ми розв’яжемо проблему життя і смерті.