Skip to main content

ГЛАВА ТРИДЕСЕТ И ПЕТА

РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ П’ЯТИЙ

Неутралната любов към Бога

Любов до Бога у нейтральних стосунках

Шрӣла Рӯпа Госва̄мӣ отдава смирените си молитви на вечната Върховна Божествена Личност, която е неизменно прекрасна и на която чистите предани постоянно отдават трансцендентално любовно служене. Третата част на Бхакти-раса̄мр̣та синдху описва петте основни вида предано служене: служенето в неутрални отношения, в отношения на слуга и господар, в приятелски отношения, в родителска и в съпружеска любов. Тези пет форми на отношения с Бога ще бъдат разгледани много подробно; образно те се представят като пет вълни в западната част от нектарния океан на предаността.

Шрі Рупа Ґосвамі підносить шанобливу молитву до вічного, завжди прекрасного Верховного Бога-Особи, кому чисті віддані повсякчас з любов’ю служать на трансцендентному рівні. У цій, третій, частині «Бгакті-расамріта-сіндгу» описано п’ять засадничих різновидів відданого служіння, а саме: нейтральне ставлення до Господа, слугування, братерські стосунки, батьківські почуття до Господа та стосунки кохання. П’ять названих різновидів відданого служіння будуть детально розглянуті нижче; вони образною мовою описані як п’ять хвиль у західній частині океану нектару відданости.

Когато човек наистина е в състояние да се задържи на трансцендентално равнище, той е постигнал етапа на неутралността в преданото служене. Някои велики мъдреци са достигали този неутрален етап, като са се подлагали на отречения, лишения и медитация, за да покорят сетивата си. Обикновено този вид мъдреци се наричат йогӣ мистици. В повечето случаи те имат склонност към духовното блаженство в безличностния аспект на Абсолютната Истина. Те не познават трансценденталното удоволствие на личното общуване с Върховния Бог.

Коли людина стає дійсно спроможна утримуватися на трансцендентному рівні, її становище у відданому служінні називають ступенем нейтральних стосунків. Певна кількість великих мудреців досягнула цього рівня нейтральности завдяки аскезам, покутам та медитації, що дали їм змогу підкорити вимоги чуттів своїй владі. Таких мудреців прийнято називати йоґами-містиками, і здебільшого їх вабить звідати духовної насолоди, яку дає осягнення безособистісного аспекту Абсолютної Істини. Смаку трансцендентної насолоди, що її досвідчують у безпосередніх стосунках з Верховним Богом-Особою, вони практично не знають.

Всъщност трансценденталното удоволствие на общуването с Върховната Личност е много по-голямо от удоволствието, което идва от осъзнаването на безличностния Брахман, защото при него човек е непосредствено свързан с вечната форма на Бога. Когато слушат за забавленията на Бога, имперсоналистите не изпитват непосредствено трансценденталното блаженство на общуването с него. Затова повествованието на Бхагавад-гӣта̄, в която Богът лично разговаря с Арджуна, не може да им достави трансцендентално наслаждение. В основата на тяхното отношение към Бога е безличностната концепция и това не им позволява да достигнат трансценденталното удоволствие, на което се наслаждават преданите, в основата на чиито представи стои концепцията за Върховната Личност. По тази причина коментарите на имперсоналистите върху Бхагавад-гӣта̄ са пагубни: без да са разбрали трансценденталното удоволствие, което носи Гӣта̄, коментаторите я тълкуват по собствен начин. Но ако общува с чист предан, имперсоналистът може да се издигне до по-високо трансцендентално положение. И така, на великите мъдреци се препоръчва да обожават формата на Бога, за да постигнат това най-висше трансцендентално удоволствие.

Насправді трансцендентна насолода, якої відданий дізнає у спілкуванні з Найвищою Особою, через те що відданий має стосунки безпосередньо з Господом в Його вічній формі, незрівнянно більша від насолоди, що її дає усвідомлення безособистісного Брахмана. Імперсоналісти не здатні звідати смаку трансцендентної насолоди, який з’являється у безпосередньому спілкуванні з Господом — а цієї насолоди можна звідати, якщо просто слухати про Його розваги. Тим-то, читаючи «Бгаґавад- ґіту», в якій Господь власною особою розмовляє з Арджуною, імперсоналісти не відчувають ніякого трансцендентного смаку, не звідують насолоди. Самий принцип, що лежить в основі їхнього імперсонального сприйняття реальности, не дозволяє їм звідати тої трансцендентної насолоди, смаком якої насолоджуються віддані, для кого осереддям сприйняття є Найвища Особа. Отож читати коментарі імперсоналістів на «Бгаґавад- ґіту» дуже небезпечно, бо, не здатні осягнути трансцендентної насолоди, що її дає «Ґіта», імперсоналісти стараються витлумачувати її по-своєму. Однак якщо імперсоналістові випадає зустріти когось із чистих відданих, він підноситься зі свого, вже трансцендентного, рівня на ще вищий. Тому великим мудрецям раджено поклонятися арча-віґрасі, формі Господа, бо таке поклоніння дає змогу звідати найвищої трансцендентної втіхи.

Човек не може да разбере книги като Бхагавад-гӣта̄ и Шрӣмад Бха̄гаватам, без да обожава арча̄-виграха, формата (мӯртито) на Бога. В началото великите мъдреци, които са постигнали позицията на трансценденталната неутралност, трябва да приемат подслон при Бог Виш̣н̣у, вечната четириръка форма на Върховната Божествена Личност. В системата са̄н̇кхя йога Капила Муни препоръчва на йогӣте мистици да медитират върху формата на Бог Виш̣н̣у. За съжаление, много от тях се опитват да медитират върху пустотата, което, според Гӣта̄, причинява само страдания и не води до нищо съществено.

Якщо не поклонятись арча-віґрасі, тобто формі Божества Господа, зрозуміти трансцендентні писання, як оце «Бгаґавад- ґіта» та «Шрімад-Бгаґаватам», не вийде. Великим мудрецям, що вже перебувають на трансцендентному рівні нейтральних стосунків, слід насамперед прийняти притулок Господа Вішну, вічної чотирирукої форми Верховного Бога-Особи. Тому для йоґів-містиків існує припис медитувати на форму Господа Вішну, як на це вказує Капіла Муні у своїй санкг’я-йозі. На жаль, багато йоґів-містиків стараються медитувати на якусь «порожнечу», але така медитація, запевняє «Ґіта», — марний труд, і ніяких позитивних наслідків вона не дає.

Когато след много отречения велики святи личности видели четириръката форма на Виш̣н̣у, те казали: „Четириръката форма на Бога, която е синкава на цвят, е изворът на цялото удоволствие и средището на жизнената ни сила. Когато видим вечната форма на Виш̣н̣у, ние и много други парамахам̇си веднага се привързваме към красотата на Бога“. Това възхищение от Бог Виш̣н̣у е пример за ша̄нта-раса, неутралното равнище на преданото служене. Хората, които се стремят към спасение, отначало се опитват да се освободят от материалното робство, като поемат сурови отречения. Така те постигат безличностното равнище на духовното познание. Признаците на това равнище на освобождение от материалното робство (брахма-бхӯта) са описани в Бхагавад-гӣта̄: човек постига блаженството, което е над копнежите и скръбта, и получава всеобхватно зрение. Когато преданите са установени в ша̄нта-раса, неутралното равнище на преданото служене, те се прекланят пред Бога във формата му на Бог Виш̣н̣у.

Деяким великим святим, які виконували покути та аскези, випало бачити трансцендентну форму чотирирукого Вішну, і вони зазначають: «Ця чотирирука форма Господа, що має тіло синього відтінку, — вмістилище усього блаженства, і в ній зосереджена сама наша життєва сила. Коли ми споглядаємо цю вічну форму Вішну, краса Господа одразу полонить і нас, і багатьох інших парамахамс». Такий опис Господа Вішну, який дають великі святі, є прикладом шанта-раси, тобто рівня нейтральних стосунків у відданому служінні. Напочатку ті, хто прагне спасіння, стараються звільнитися від пут матерії, здійснюючи тяжкі аскези й покути, аж врешті-решт вони досягають рівня безособистісного духовного усвідомлення. На цій стадії брахма-бгути (звільнення від пут матерії) жива істота, як пояснено в «Бгаґавад-ґіті», вже піднімається понад будь-якими пожаданнями та скорботами, виповнюється радости і бачить усе однаковим оком. Відданий, котрий утвердився в шанта- расі, тобто на рівні нейтральности у відданому служінні, вшановує Господа в Його постаті Вішну.

Всъщност предназначението на цялата ведическата култура е хората да осъзнаят Бог Виш̣н̣у. В една от мантрите на Р̣г Веда се казва, че напредналите святи личности постоянно се стремят да медитират върху лотосовите нозе на Виш̣н̣у.

Уся ведична культура скеровує людину власне на усвідомлення Господа Вішну. У «Ріґ Веді» одна мантра проголошує, що досконала свята особа завжди прагне, щоб її розум був зосереджений у медитації на лотосових стопах Вішну.

В Шрӣмад Бха̄гаватам се казва, че глупаците не знаят, че Виш̣н̣у е крайната цел на живота. Според всички авторитетни ведически писания, когато човек осъзнае величието на Виш̣н̣у, той започва преданото си служене. И ако под правилно ръководство продължи да развива това предано служене, постепенно може да достигне и другите му аспекти. На равнището на ша̄нта-раса човек е в състояние да види Върховната Божествена Личност, Бог Виш̣н̣у, който освобождава дори демоните. Този бъдещ предан приема Бога като вечна трансцендентална форма, като водач на всички себепознали се души, като Свръхдуша и Върховен Брахман. Той се прекланя пред Бога за съвършеното му спокойствие, себеконтрол и чистота, за милостта му към преданите и за това, че никога не може да бъде докоснат от материалните условия. Благоговейното чувство на почит към Бог Виш̣н̣у е признак за това, че святата личност се намира в ша̄нта-раса – неутралното равнище в преданото служене.

У «Шрімад-Бгаґаватам» сказано: невігласи не відають того, що кінцевою метою життя є Вішну. Усі авторитетні ведичні писання погоджуються на тому, що рівень усвідомлення величі Господа Вішну є тою відправною точкою, з якої власне починається віддане служіння. Якщо відданий, сягнувши цього рівня, і далі за належного проводу, виконує віддане служіння, з часом йому обов’язково відкриватимуться й інші аспекти відданого служіння. На цьому рівні шанта-раси відданий вже бачить Господа Вішну, Верховного Бога-Особу, хто дарує спасіння навіть демонам. Такі віддані-початківці сприймають Господа як вічну трансцендентну форму, проводатаря усіх свідомих своєї сутности душ, як Наддушу і Верховний Брахман. Вони також знають Господа як цілком вмиротвореного, як того, хто повністю панує над Своїми почуттями, як чистого, милостивого до відданих і того, кого не заторкує ніщо матеріальне. Таке благоговійне й шанобливе ставлення до Господа Вішну з боку святих особистостей сприймають як ознаку їхнього зв’язку з Господом у стосунках шанта-раси, тобто як ознаку нейтральних стосунків у відданому служінні.

Имперсоналистите могат да постигнат етапа на ша̄нта-раса само ако общуват с чисти предани. По друг начин това не е възможно. Ако след като е осъзнала Брахман, освободената душа общува с чисти предани и приема ученията на Бог Кр̣ш̣н̣а смирено, без да ги тълкува посвоему, тя може да достигне неутралното равнище в преданото служене. Най-добър пример за святи личности, които се намират в ша̄нта-раса, са Санака, Сана̄тана, Сананда и Санат-кума̄рабратята Кума̄ри. Тези четирима светци (известни като Чатух̣-сана) са синове на Брахма̄. Когато се родили, техният баща им заповядал да се оженят и да увеличат броя на човешкото население. Но те отказали. Заявили, че са решили да не се обвързват повече със семеен живот. Те предпочитали да живеят като святи брахмача̄рӣ и да се посветят на себепознанието, за да постигнат съвършенство. Ето защо тези велики мъдреци, макар и живели вече милиони години, все още изглеждат като петгодишни деца. Кожата им е светла, телата им сияят и те винаги пътуват голи. Тези четирима мъдреци почти никога не се разделят един от друг.

Цієї стадії шанта-раси імперсоналісти можуть досягнути тільки якщо спілкуватимуться з чистими відданими. Інакше це просто неможливо. Якщо, досягнувши рівня усвідомлення Брахмана, звільнена душа отримує змогу спілкуватися з чистим відданим Господа Крішни і покірливо, ніяк не витлумачуючи, сприймає Його повчання, вона втверджується на рівні нейтральних стосунків у відданому служінні. Найліпшим прикладом святих осіб, що перебувають у шанта-расі, є Санака, Санатана, Сананда й Санат-Кумара, четверо братів-Кумар. Ці святі особистості (їх називають чатух-сани) є синами Господа Брахми. Коли вони з’явились на світ, їхній батько наказав їм стати домогосподарями і збільшувати чисельність людського населення, але вони відмовилися, сказавши, що вже вирішили не зв’язувати себе путами сімейного життя, бо воліють жити як праведники-брахмачарі і присвятити себе на самовдосконалення. Так сталося, що ці великі святі живуть у світі вже багато мільйонів років, але виглядають як маленькі хлопчики чотири- п’ятирічного віку. Шкіру вони мають дуже світлу, тіла їхні випромінюють сяйво, і вони завжди подорожують світом голі. Ці четверо святих осіб майже ніколи не розлучаються.

В една от молитвите на братята Кума̄ри се казва: „О, Бог Мукунда (Кр̣ш̣н̣а, който дава освобождение), безличностният аспект на Абсолютната Истина, наричан Брахман, може да привлича святите личности само дотогава, докато не видят вечната Ти форма на знание и блаженство, която със синия си цвят прилича на младо дърво тама̄ла“.

В одній з молитов брати Кумари кажуть : « О Господи Мукундо [Крішна, який дарує звільнення]! Серце святих притягає безособистісний аспект Абсолютної Істини, Брахман, тільки поти, поки вони побачать Твою вічну форму, сповнену блаженства і знання, Тебе, що барвою тіла нагадуєш молоде дерево тамала».

Бхакти-раса̄мр̣та синдху описва качествата на святата личност по следния начин. Свят човек е този, който разбира, че е достатъчно да извършва предано служене, за да бъде сигурен в освобождението си. Той следва регулиращите принципи на преданото служене и в същото време се стреми към освобождение от материалното робство.

В «Бгакті-расамріта-сіндгу» описані якості святої особи. Свята особа — це той, хто ясно усвідомлює, що те, що він здійснює віддане служіння, саме по собі є запорукою звільнення. Святий неухильно дотримує реґулівних засад життя у відданості й водночас прагне звільнитися з пут матерії.

Святият човек мисли: „Кога ще мога да живея усамотен в планинските пещери? Кога ще мога да нося само най-проста дреха? Кога ще мога да преживявам само с малко плодове и зеленчуци? Кога ще мога постоянно да мисля за лотосовите нозе на Мукунда, източника на сиянието Брахман? Ще достигна ли някога такова равнище на духовно развитие, в което напълно ще осъзная мимолетността на дните и нощите си в сравнение с вечното време?“.

Святий думає: «Коли я зможу жити самітником у гірських печерах? Коли я матиму тільки пов’язку на нижній частині тіла і більш нічого? Коли я зможу тамувати свій голод, з’їдаючи трохи плодів та овочів? Коли я зможу постійно утримувати свій розум на лотосових стопах Мукунди, хто є джерелом випромінення Брахмана? Коли, живучи як духовна людина, я до кінця збагну, що мої дні та ночі — це коротенькі хвилі у потоці вічного часу?»

Преданите и личностите, които са постигнали себепознание и проповядват величието на Бога, в сърцето си винаги изпитват екстатична любов към Бога. Затова те са благословени от лунните лъчи на екстаза. Такива хора се наричат святи.

Віддані й свідомі своєї сутности особистості, які звістують людям славу Господа, у своєму серці завжди відчувають екстатичну любов до Нього. Їх затоплює благословенне проміння, що його проливає місяць екстазу, і тому таких людей називають святими.

Святите личности постоянно се стремят да изучават Ведите, и особено Упаниш̣адите, да живеят далеч от светската суета, постоянно да мислят за вечната форма на Кр̣ш̣н̣а, да бъдат готови да разговарят за Абсолютната Истина и да я проумеят, винаги да се отличават с притежаване на знание, да виждат Върховния Бог във вселенската му форма (вишва-рӯпа), постоянно да общуват с учени предани и да обсъждат заключенията на Ведите с възвишени личности. Всички тези качества помагат на святите личности да се издигнат до позициите на ша̄нта-раса.

Святі особистості керуються дальшими прагненнями: вивчати Веди, і насамперед Упанішади, завжди жити у такому місці, де їх не турбували б миряни, повсякчас думати про вічну форму Крішни, бути відкритим для усвідомлення Абсолютної Істини, доладно й досконало виявляти своє знання, споглядати Верховного Господа у Його всесвітній формі (вішва-рупі), повсякчас перебувати в товаристві досвідчених відданих та обговорювати смисл Вед з такими ж, як вони самі, досконалими особистостями. Усі ці якості святих особистостей служать піднесенню на рівень шанта-раси.

В Бхакти-раса̄мр̣та синдху се казва, че всички, които присъствали на благочестивите събирания, където Брахма̄ преподавал Упаниш̣адите и другите ведически писания, се изпълнили с екстатична любов към Кр̣ш̣н̣а, главата на династията Яду. Всъщност целта на изучаването на Упаниш̣адите е да бъде разбрана Върховната Божествена Личност. Отрицанието на материалното съществуване е само една от темите, които се разглеждат в Упаниш̣адите. Следващата стъпка е да се осъзнае безличностният аспект на Абсолютната Истина. И чак след като премине през безличностния Брахман и стигне до равнището на общуване с Върховната Божествена Личност, човек постига крайната цел на изучаването на Упаниш̣адите.

У «Бгакті-расамріта-сіндгу» розказано, як колись у зібранні доброчесних осіб, що його влаштував Господь Брахма задля розвідок ведичних писань, як-от Упанішад, усіх присутніх переповнила екстатична любов до Крішни, чільника роду Яду. Власне, Упанішади вивчають саме задля того, щоб усвідомити Верховного Бога-Особу. Необхідність відкинути матеріальне існування — це лише одна з численних тем, що їх розглядають Упанішади. Ще одна тема — це втвердження на рівні усвідомлення безособистісного Брахмана. І нарешті, пройшовши крізь безособистісне усвідомлення Брахмана, відданий, піднявшись до рівня спілкування з Верховним Богом-Особою, досягає кінцевої мети вивчення всіх Упанішад.

Тези, които са се установили в ша̄нта-раса, получават вдъхновение за напредък в преданото служене от аромата на листенцата туласӣ, предложени в лотосовите нозе на Бога; от звука на раковината на Бога; от вида на свещено място някъде в планините или на гора, например горите във Вр̣нда̄вана; от пътуването из местата за поклонение; от посещаването на местата, през които тече Ганг; от побеждаването на потребностите на тялото (храна, сън, съвкупление и самозащита); от осъзнаването на разрушаващата сила на вечното време и от постоянното общуване с преданите, отдали се на Кр̣ш̣н̣а съзнание. Всичко това помага на святите личности, установени в ша̄нта-раса, да се издигнат до по-висше равнище в преданото служене.

Для тих, хто перебуває на стадії шанта-раси, спонукою до вдосконалення може стати запах туласі, запропонованих лотосовим стопам Господа, голос Його мушлі, святе місце на якійсь горі чи пагорбі або ліс, як оце Вріндавана, місце прощі, річка Ґанґа, перемога над потребами свого тіла (голодом, бажанням спати, боронитися й статевим потягом), усвідомлення руйнівної природи вічного часу та постійне товариство відданих, що діють у свідомості Крішни. Кожна з цих чинностей дозволяє зробити великий крок уперед у відданому служінні. Усі ці різні чинності сприяють вдосконаленню святих осіб, які перебувають у шанта-расі, та їхньому поступу до ще досконалішого рівня відданого служіння.

В Трета песен на Шрӣмад Бха̄гаватам (15.43) се говори за четиримата светци, известни като Чатух̣-сана, най-главен от които е Санака-кума̄ра. Те отишли в духовното небе да видят Бога на Вайкун̣т̣халока. Когато му се поклонили, до ноздрите им достигнало благоуханието на туласӣ и шафран и това благоухание мигновено завладяло съзнанието им. Въпреки че четиримата светци винаги били погълнати от размисли за безличностния Брахман, близостта на Бога и аромата на листенцата туласӣ накарали космите по телата им да настръхнат. Това показва, че дори човек, който е осъзнал Брахман, веднага усеща привличащата сила на личностния аспект на Бога, ако попадне сред предани, които отдават чисто предано служене.

У Третій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (15.43) описано, як четверо святих осіб, чатух-сани, на чолі з Санака-Кумарою прибули на планету Вайкунтгу, що в духовному небі, відвідати Господа. Коли вони схилились перед Господом у поклоні, аромат листочків туласі, змішаних із шафраном, увійшов до їхніх ніздрів і полонив їхні серця. До того розум цих чотирьох святих завжди був зосереджений на безособистісному Брахмані, однак коли вони отримали змогу спілкуватись з Господом безпосередньо і вдихнули аромат запропонованих Йому листочків туласі, волосся на їхніх тілах одразу настовбурчилося. Це свідчить про те, що коли навіть той, хто перебуває на рівні усвідомлення Брахмана, потрапляє до гурту відданих, які виконують чисте віддане служіння, він приваблюється до особистісного аспекту Господа.

Великите мъдреци, които са достигнали предано служене на равнището на ша̄нта-раса, се отличават със следните признаци. Погледът им е съсредоточен във върха на носа и те се държат като авадхӯти. Авадхӯта означава велик мистик, който не обръща внимание на никакви обществени, религиозни или ведически условности. Освен това когато държат речи, те се стремят да се разграничат от тълпата. Когато говорят, допират палеца и показалеца си. (Тази позиция се нарича гя̄на-мудра̄.) Те нямат нищо против атеистите и не изпитват някакво специално предразположение към преданите. Най-важната цел за такива личности е да постигнат освобождение и непривързаност към материалния начин на живот. Те винаги са неутрални, не се привързват към нищо материално и не се отъждествяват с нищо материално. Те са сериозни и напълно погълнати от размисли за Върховната Божествена Личност. Всички тези особени качества се появяват у преданите, намиращи се в ша̄нта-раса.

Сказано, що великих мудреців, які виконують віддане служіння у шанта-расі, розпізнають за певними прикметами, і подано опис цих прикмет. Такі мудреці зосереджують погляд на кінчикові свого носа, а поводяться вони як авадгути. Авадгута кажуть на містика високого рівня, якому байдуже про соціальні та релігійні умовності чи правила і приписи Вед. Ще одна прикмета таких осіб — що вони дуже уважно добирають слова, коли їм доводиться говорити до когось. Промовляючи, вони з’єднують вказівний і великий пальці руки (це називається ґ’яна-мудра). До атеїстів вони не чують ворожости, також вони не мають і особливої прихильности до відданих. Такі містики головну увагу приділяють звільненню та відреченню від матеріалістичного способу життя. Вони нейтрально ставляться до всього і не схильні ототожнювати себе ні з чим матеріальним або приваблюватись до нього. Вони завжди серйозні і водночас цілковито заглиблені у думки про Верховного Бога-Особу. Отакі незвичайні риси розвиваються у відданих, які перебувають у шанта-расі.

Що се отнася до съсредоточаването на погледа във върха на носа, в Бхакти-раса̄мр̣та синдху са приведени думите на един предан, който наблюдавал как един йогӣ прави това. Преданият казал: „Този велик мъдрец е съсредоточил погледа си във върха на носа си. Това показва, че вече е осъзнал вечната форма на Бога, намираща се у него“.

Що стосується зосередження погляду на кінчикові носа, в «Бгакті-расамріта-сіндгу» наведені слова одного відданого, якому довелося спостерігати, як цю процедуру виконує певний йоґ. Цей відданий відзначав: «Великий мудрець фіксує погляд на кінчикові свого носа, і це свідчить про те, що вічна форма Господа вже проявилася в його серці».

Понякога преданите от ша̄нта-раса се прозяват, протягат се, наставляват другите върху преданото служене, отдават смирените си почитания на формата на Бога, отправят към Бога искрени молитви и изпитват желание да служат с тялото си. Това са някои от общите признаци на преданите, установени в неутралността. Забелязвайки как един предан се прозява, друг казал: „О, мистико, мисля, че в сърцето ти има някаква екстатичната предана любов и тя те кара да се прозяваш“. Понякога преданият от ша̄нта-раса пада на земята, космите по тялото му настръхват и той целият треперитака по естествен начин у него намират израз различните признаци на екстатичния транс.

Відданий, що перебуває в шанта-расі, буває, позіхає, потягується, він дає настанови щодо відданого служіння, складає шанобливі поклони формі Господа, здіймає вишукані молитви до Господа і, як правило, має бажання служити Господеві безпосередньо своїм тілом. Це — деякі з ознак, спільні для всіх відданих, що перебувають на рівні нейтральних стосунків з Господом. Один відданий, якось постерігши позіхання іншого відданого, зауважив: «Любий містику, мені здається, що в твоєму серці є трохи екстатичної любови та відданости, і це саме вони примушують тебе позіхати». Іноді можна бачити, як відданий у шанта-расі падає на землю, волосся на його тілі настовбурчується і він тремтить усім тілом. Такі віддані виявляють різні ознаки екстатичного трансу невимушено.

В Бхакти-раса̄мр̣та синдху се казва, че когато Бог Кр̣ш̣н̣а надувал раковината си, наречена Па̄н̃чаджаня, великите мъдреци, които живеели в планинските пещери, веднага откликвали и се събуждали от транса на медитацията си. Те виждали, че космите по телата им са настръхнали. Понякога преданите от ша̄нта-раса изпадат във вцепенение, друг път са спокойни, а понякога ги обзема радост, подозрителност, замисленост, безпокойство или стават много подвижни и са склонни към спорове. Тези признаци сочат присъствието на постоянен екстаз, т.е. на устойчиви емоции.

У «Бгакті-расамріта-сіндгу» сказано, що коли Крішна засурмив у Свою мушлю Панчаджан’ю, численні великі мудреці, що жили у гірських печерах, негайно відреаґували на голос Його мушлі — вони вийшли з медитативного трансу і одразу помітили, що волосся на їхніх тілах стало дибки. Інколи віддані у шанта-расі ціпеніють, іноді робляться вмиротворені, або ще їх затоплює радість, занепокоєність, вони, буває, замислюються, обдумують щось, про щось розмірковують, жвавішають або починають сперечатися. Ці ознаки свідчать про безперервний екстаз, чи, інакше, про усталені емоції.

Веднъж един велик мъдрец, себепознала се душа, скърбял, че Върховният Бог Кр̣ш̣н̣а живял в Два̄рака̄, а той не успял да го види. Тези мисли го накарали да замре вцепенен. Той разбрал, че просто си е губил времето. С други думи, мъдрецът съжалявал, че Върховната Божествена Личност е присъствала лично, а той заради медитацията си не могъл да се възползва от това.

Якось певний великий мудрець, котрий вже усвідомив власну сутність, журився з приводу того, що не має змоги побачити Верховного Господа Крішну, хоча Крішна живе у Двараці. Такі думки примусили мудреця заціпеніти. Він думав, що просто марнує своє життя. Іншими словами, мудрець був прикро вражений, що через свою медитацію не може піти побачити Верховного Бога-Особу попри що Крішна присутній на планеті власною особою.

Когато мистикът се е издигнал над измислиците на ума и се е установил в Брахман, той се намира в транс и не е под влиянието на материалните представи за живота. Ако в това състояние слуша за трансценденталните забавления на Бога, по тялото му преминават тръпки.

Коли містик, трансцендентний щодо будь-яких філософських розмірковувань, входить у Брахман, стан його називають трансом, і тоді він перебуває поза межами впливу матеріальних уявлень про життя. Коли людина в такому стані чує про трансцендентні розваги Господа, її тіло часами обіймає дрож.

Когато преданият, който е осъзнал Брахман и е достигнал равнището на устойчивия транс, влезе в непосредствен контакт с вечната форма на Кр̣ш̣н̣а, трансценденталното удоволствие, което изпитва, се увеличава милиони пъти. Един велик мъдрец попитал друг: „Приятелю, как мислиш, ако постигна съвършенство в осемстепенната йога, ще мога ли да видя вечната форма на Върховната Божествена Личност?“. Този въпрос е пример за любознателност от страна на предан, който се е установил в неутралното равнище на преданото служене.

Коли відданий, що усвідомив Брахман і досягнув рівня стійкого трансу, стикається з вічною формою Крішни, його трансцендентне блаженство зростає у мільйони разів. Один великий мудрець якось запитав у іншого: «Любий друже, як ти гадаєш, чи буду я здатний побачити Верховного Бога-Особу, коли сягну досконалости у восьмиступеневій йозі?» Це запитання мудреця є прикладом допитливости відданого, що перебуває на рівні нейтральних стосунків у відданому служінні.

Когато Бог Кр̣ш̣н̣а, по-големият му брат Балара̄ма и сестра им Субхадра̄ пристигнали в Курукш̣етра с колесница по случай слънчевото затъмнение, там надошли и много йогӣ мистици. Веднага щом зърнали Бог Кр̣ш̣н̣а и Балара̄ма, тези йогӣ мистици възкликнали, че след като са видели прекрасното сияние от тялото на Бога, почти са забравили удоволствието от осъзнаването на безличностния Брахман. Един от мистиците се приближил към Кр̣ш̣н̣а и рекъл: „О, Господи, Ти постоянно си изпълнен с трансцендентално блаженство, което не е достъпно на никакви други равнища. Просто като те видях, разбрах безсмислието на пребиваването в трансценденталното блаженство на безличностния Брахман“.

З нагоди затемнення сонця Господь Крішна разом зі Своїм старшим братом Баларамою та сестрою Субгадрою прибули на колісниці до Курукшетри, і численні йоґи-містики також прийшли туди. Побачивши Господа Крішну та Балараму, ці йоґи- містики почали вигукувати, що відтоді, як побачили незрівнянне сяйво, що виходить з тіла Господа, блаженство усвідомлення безособистісного Брахмана для них мало що важить. Тоді ж один з містиків звернувся до Крішни з такою мовою: «Любий Господи, Ти завжди сповнений трансцендентного блаженства, і Твоє становище перевершує будь-які рівні духовного осяяння. Отож, просто спостерігаючи Тебе звіддаля, я прийшов висновку, що трансцендентне блаженство у безособистісному Брахмані мені ні до чого».

Когато звукът на Па̄н̃чаджаня, раковината на Кр̣ш̣н̣а, изкарал един мистик от медитативния му транс, мистикът бил така поразен, че започнал да удря главата си в земята. От екстатичната любов очите му се напълнили със сълзи и той нарушил всички правила и предписания на своята йога. Без да се колебае дори за миг, той отхвърлил целия процес на осъзнаване на Брахман.

Коли один великий містик, почувши голос Панчаджан’ї, Крішниної мушлі, вийшов зі свого медитативного трансу, він став наче сам не свій: почав битися головою об землю, очі його набігли сльозами екстатичної любови; він враз забув геть усі приписи й правила йоґи, що її виконував. Так сталося, що він одразу покинув шлях усвідомлення безособистісного Брахмана.

В книгата си Кр̣ш̣н̣а карн̣а̄мр̣та Билваман̇гала Т̣ха̄кура казва: „Нека имперсоналистите се занимават с познаването на трансценденталното и обожават безличностния Брахман. Някога аз също бях посветен в пътя на осъзнаването на Брахман, но едно немирно момче, много лукаво и привързано към гопӣте, ме отклони от него и ме направи своя прислужница. Затова вече забравих пътя на осъзнаване на Брахман“.

Білваманґала Тгакура у своїй книзі «Крішна-карнамріта» каже: «Хай імперсоналісти і далі долають шлях трансцендентного усвідомлення, поклоняючись безособистісному Брахману. Мене також посвячено у цей метод усвідомлення Брахмана, але мене збив з пуття один малий неслух, дуже хитрий і закоханий у ґопі, і я зробився Його служницею. Від того часу я відмовився від методу усвідомлення безособистісного Брахмана».

Първоначално Билваман̇гала Т̣ха̄кура получил духовно посвещение в школата на имперсоналистите, за безличностно осъзнаване на Абсолютната Истина, но по-късно, след като общувал с Кр̣ш̣н̣а във Вр̣нда̄вана, станал велик предан. Същото се случило и с Шукадева Госва̄мӣ, който по милостта на Бога също се преобразил и поел пътя на преданото служене, изоставяйки имперсоналното познание.

Білваманґала Тгакура спершу отримав духовне посвячення в метод усвідомлення безособистісного аспекту Абсолютної Істини, але пізніше, через спілкування з Крішною у Вріндавані, став досвідченим відданим. Подібне сталося і з Шукадевою Ґосвамі, який милістю Господа також став на шлях відданого служіння, покинувши шлях усвідомлення безособистісного Брахмана.

Шукадева Госва̄мӣ и Билваман̇гала Т̣ха̄кура, които изоставили имперсоналистичните концепции за Абсолютната Истина, за да се посветят на предано служене, са съвършени примери за предани, които се намират на равнището на неутралността. Според някои авторитети това състояние не може да се разглежда като един от трансценденталните вкусове (раси), но Шрӣла Рӯпа Госва̄мӣ казва, че дори това да е така, не може да се отрече, че неутралното равнище е началното положение в преданото служене. Ако човек обаче не достигне равнището на истинското служене на Бога, не може да се смята, че той се намира на равнището на трансценденталния вкус. В тази връзка в Единадесета песен на Шрӣмад Бха̄гаватам Бог Кр̣ш̣н̣а лично наставлява Уддхава: „Този, който се е съсредоточил върху личната ми форма, се намира в позицията на ша̄нта-раса. Никой не може да достигне истинското чисто предано служене, ако не постигне тази позиция“. С други думи, ако човек не се установи поне в ша̄нта-раса, никога няма да може да постигне личното общуване с Върховната Божествена Личност.

Шукадева Ґосвамі та Білваманґала Тгакура, що відмовились від імперсональної концепції Абсолютної Істини заради відданого служіння, є взірцями відданих, що перебувають на рівні нейтральних стосунків з Господом. Згідно з думкою деяких авторитетів цей стан не можна вважати одним з трансцендентних настроїв, або рас, але Шріла Рупа Ґосвамі наполягає на тому, що, навіть якщо не вважати цього стану за трансцендентну расу, його таки треба розглядати як початкову стадію відданого служіння. Проте якщо відданий не піднімається далі до рівня дійсного служіння Господу, слід розуміти, що трансцендентного смаку він не розвинув. Щодо цього в Одинадцятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» наведено слова Самого Господа Крішни, як Він особисто повчає Уддгаву: «Рівень, на якому індивідуум перебуває втверджений в медитації на Мою особисту форму, називають шанта-расою, і розпочати справжнє чисте віддане служіння може тільки той, хто спершу втвердився на цьому рівні». Це означає, що спочатку треба втвердитися принаймні у шанта-расі, бо доступ до особистого аспекту Верховного Бога-Особи відкривається тільки так.