Глава 77
РОЗДІЛ СІМДЕСЯТ СЬОМИЙ
Освобождението на Ша̄лва
Звільнення Шалви
След разговора с колесничаря си, сина на Да̄рука, Прадюмна разбрал как всъщност стоят нещата. Затова се ободрил, измил си устата и ръцете, въоръжил се добре с лъкове и стрели и помолил колесничаря да го отведе близо до мястото, където се намирал военачалникът на Ша̄лва. През краткото отсъствие на Прадюмна Дюма̄н, военачалникът на Ша̄лва, бил изтласкал воините на династията Яду. Щом се появил на бойното поле, Прадюмна веднага го спрял, пускайки срещу него осем стрели: с четири убил четирите му коня, с една – колесничаря му, с друга пречупил лъка му на две, със седмата разкъсал знамето му и с последната отсякъл главата му.
Вислухавши свого колісничого, сина Даруки, Прад’юмна зрозумів, як усе склалося. Він освіжився, вимив рот і руки і тоді, озброївшись добрим луком і стрілами, попрохав колісничого, щоб відвіз його до місця, де перебував головнокомандувач Шалви. Прад’юмни не було на полі битви якусь хвилю, але за той час Шалвин головнокомандувач Д’юман майже взяв гору над воїнами Ядавів. Прад’юмна, несподівано з’явившись на полі бою, зупинив Д’юмана, а в нього самого пустив вісім стріл: чотирма вбив чотири коня, одною колісничого, ще одною перетнув навпіл лук Д’юмана, одною потрощив прапор, а останньою зніс йому голову.
На другите горещи точки героите Гада, Са̄тяки и Са̄мба покосявали воините на Ша̄лва. Войниците, които били с Ша̄лва на въздушния кораб, също били убити и паднали в океана. Противниците си разменяли удари с голямо ожесточение. Опасната битка продължила двадесет и седем дена без прекъсване.
На інших фронтах Шалвиних воїнів убивали герої Ґада, Сат’які й Самба. Воїни, що були з Шалвою на літаку, теж гинули і мертві падали в океан. То була запекла, страшна, смертельна битва. Вона тривала двадцять сім днів.
Докато в Два̄рака̄ се водел боят, Кр̣ш̣н̣а бил в Индрапрастха с Па̄н̣д̣авите и цар Юдхиш̣т̣хира. Схватката с Ша̄лва започнала след Ра̄джасӯя ягя и смъртта на Шишупа̄ла. Когато Бог Кр̣ш̣н̣а научил, че Два̄рака̄ е застрашена от голяма опасност, взел разрешение от леля си Кунтӣдевӣ и от другите възрастни Па̄н̣д̣ави и веднага тръгнал натам.
У Двараці йшли бої, а Крішна тимчасом гостював в Індрапрастзі у Пандав і царя Юдгіштгіри. Битва Ядавів з Шалвою почалася зараз по Раджасуя-яґ’ї царя Юдгіштгіри (під час тої яґ’ї вбито Шішупалу). Отримавши вість, що Дварака в небезпеці, Господь Крішна, спитавшись дозволу в старійшин родини Пандав і насамперед у Своєї тітки Кунтідеві, негайно рушив до Двараки.
Бог Кр̣ш̣н̣а си помислил, че хората на Шишупа̄ла трябва да са нападнали Два̄рака̄, след като Той е пристигнал в Хастина̄пура след убийството му. Като наближил Два̄рака̄, Бог Кр̣ш̣н̣а видял, че целият град е наистина застрашен. Оставил Балара̄маджӣ да се погрижи за отбраната на града, а Той самият помолил колесничаря си Да̄рука да се приготви да тръгват. Кр̣ш̣н̣а казал: „Да̄рука, моля те, отведи ме при Ша̄лва. Вероятно знаеш, че той е много могъщ и загадъчен човек, но ти не се страхувай.“ При тази заповед Да̄рука помогнал на Бог Кр̣ш̣н̣а да се качи в колесницата и бързо подкарал към Ша̄лва.
Господь Крішна думав так: мабуть, коли Вони з Баларамою вступили у Хастінапуру, убивши Шішупалу, Шішупалині люди напали на Двараку. Прибувши до Двараки, Господь Крішна побачив, що місту загрожує велика небезпека. Він поставив Баларамаджі у стратегічно важливу точку захищати місто, а Сам попрохав Даруку, Свого колісничого, приготуватися до битви. Він сказав:
— Даруко, прав коні до місця, де зараз Шалва. Ти, мабуть, знаєш за Шалвину силу і що він чарівник. Але тобі нема чого його боятися.
Отримавши наказ від Господа Крішни, Дарука підсадив Його на колісницю й помчав до Шалви.
На колесницата на Бог Кр̣ш̣н̣а имало знаме с лика на Гаруд̣а. Щом воините на династията Яду го видели, разбрали че Той е вече на бойното поле. Почти всички воини на Ша̄лва били убити, но когато демонът видял, че на бойното поле е дошъл Кр̣ш̣н̣а, изстрелял едно чудовищно и много мощно оръжие, което се носело в небето с грохота на голям метеор. То излъчвало такава силна светлина, че цялото небе заблестяло. Но със стрелата си Бог Кр̣ш̣н̣а пръснал огромното оръжие на хиляди частици.
На колісниці Господа Крішни майорів прапор із зображенням Ґаруди. Воїни Ядавів, побачивши той прапор, зрозуміли: на полі бою присутній Господь Крішна. На той час майже всі воїни Шалви були вбиті, але Шалва, помітивши, що на поле битви прибув Крішна, випустив могутню зброю, яка, наче великий метеор, з гуркотом прорізала небо. Ця зброя випромінювала стільки світла, що осявала все небо. Але тут з’явився Господь Крішна і однією Своєю стрілою розбив ту могутню зброю на сотні тисяч друзок.
Бог Кр̣ш̣н̣а покосил Ша̄лва с шестнадесет стрели, с дъжд от стрели превзел въздушния кораб, както слънцето завладява чистото небе с неизброимите частици на слънчевата си светлина. Ша̄лва нанесъл на Кр̣ш̣н̣а силен удар отляво, там, където Богът носел лъка си Ша̄рн̇га, и избил Ша̄рн̇га от ръката му. Падането на лъка било наистина изумително. Великите личности и полубоговете, които наблюдавали схватката между Ша̄лва и Кр̣ш̣н̣а, много се уплашили и завикали: „Уви! Уви!“
Господь Крішна випустив у Шалву шістнадцять стріл, а літак засипав дощем стріл — так сонце заливає все небо безміром корпускул сонячного світла. Тоді Шалва щосили вдарив Крішну зліва, і від удару Господь Крішна випустив лук Шарнґу, що тримав у лівій руці. Те, що Крішна впустив лук, було дуже дивно. Це вкрай стурбувало великих особистостей і півбогів, які стежили за битвою Шалви з Крішною. Сильно занепокоєні, вони стали вигукувати: «Горе нам! Горе!»
Ша̄лва помислил, че вече е победил, и заговорил с гърмящия си глас: „Ах, Ти, негоднико Кр̣ш̣н̣а! Ти насила отвлече Рукмин̣ӣ пред очите ни. Измами приятеля ми Шишупа̄ла и сам се ожени за нея. А на голямото жертвоприношение на цар Юдхиш̣т̣хира, великата Ра̄джасӯя ягя, докато приятелят ми Шишупа̄ла за малко бе отклонил вниманието си, Ти се възползва от възможността да го убиеш. Всички мислят, че си велик герой и че никой не може да те победи. Сега ще трябва да докажеш силата си. Мисля, че ако продължаваш да стоиш пред мен, острите ми стрели ще те изпратят на това място, откъдето никога няма да се завърнеш.“
Вирішивши, що він переміг, Шалва звернувся до Господа Крішни:
— Гей Ти, негіднику Крішна, — лунав громовий голос, — Ти вкрав Рукміні в нас з-перед очей. Ти не дав моєму другу Шішупалі одружитися з Рукміні, натомість узяв її Сам. А на великому жертвопринесенні, Раджасуя-яґ’ї царя Юдгіштгіри, коли друг мій, Шішупала, на мить втратив пильність, Ти скористався з нагоди і вбив його. Кожен думає, що Ти великий воїн і що нікому Тебе не здолати. Але нині мусиш підтвердити, чого насправді варта Твоя сила. Гадаю, якщо Ти ще трохи постоїш отак переді мною, мої гострі стріли відправлять Тебе туди, звідки немає вороття.
Бог Кр̣ш̣н̣а отвърнал: „Глупако Ша̄лва, престани да дрънкаш безсмислици. Ти не знаеш, че мигът на смъртта ти вече е надвиснал над главата ти. Истинските герои не говорят много. Те доказват силата си на дело с подвизите си.“ След тези думи Бог Кр̣ш̣н̣а гневно повалил Ша̄лва с боздугана си с такъв силен удар по ключицата, че в тялото му нахлула кръв и той започнал да трепери, сякаш го измъчва нетърпим студ. Обаче преди Кр̣ш̣н̣а да го удари отново, с помощта на мистичните си сили Ша̄лва станал невидим.
— Шалво, — відповів на це Господь Крішна, — ти геть не маєш розуму і говориш не знати що. Ти знати не знаєш, що смерть вже стоїть у тебе за спиною. Запам’ятай: справжні герої не балакучі. Свою відвагу вони доводять звитяжними подвигами.
На тому слові Господь Крішна гнівно вдарив Шалву в ключицю Своєю булавою, та так сильно, що в Шалви почалася внутрішня кровотеча і він увесь затремтів, наче ось-ось загине від страшного холоду. Але другого удару Крішна зробити не встиг. Шалва, вдавшись до своєї містичної сили, зробився невидимий.
След няколко мига при Бог Кр̣ш̣н̣а дошъл един непознат странен човек. Той се разридал високо, паднал в лотосовите крака на Бога и му казал: „Ти си любимият син на баща си Васудева и затова майката Ти Девакӣ ме изпрати да Ти съобщя злощастната новина, че баща Ти е пленен от Ша̄лва. Той го е отвлякъл насила, както касапинът безмилостно пленява животното.“ При тази лоша вест от непознатия Бог Кр̣ш̣н̣а много се натъжил, съвсем като обикновено човешко същество. На лицето му се изписала тъга и Той започнал жално да нарежда: „Как е възможно това? Там е непобедимият ми брат Бог Балара̄ма. Градът е оставен на неговите грижи, сигурен съм, че Той непрекъснато е нащрек. Не е възможно Ша̄лва да е влязъл и да е пленил баща ми. Колкото и да е могъщ Ша̄лва, силата му е ограничена. Как е било възможно да сломи Балара̄маджӣ, да отвлече баща ми и да го плени, както казва този човек? Уви! Наистина съдбата е много могъща.“
За якусь хвилю перед Господом Крішною з’явився таємничий незнайомець. Ридаючи, він упав Господу в ноги і мовив:
— Ти найулюбленіший син Васудеви, і тому мати Твоя, Девакі, послала мене до Тебе із звісткою про нещастя. Шалва захопив Твого батька в полон і потяг його з дому, наче різник нещасну тварину.
Господь, вислухавши від незнайомця гірку вістку, збентежився, наче звичайна людина. На Крішнине обличчя лягла тінь скорботи, Він вигукував, а в голосі чулися сльози:
— Як це сталося? Там Мій брат, Господь Баларама, а Баларамаджі не здолати нікому... Його ж поставлено захищати Двараку, а Він завжди пильний. Як оце Шалва зміг увійти до міста і взяти Мого батька у полон? Хоч би хто був той Шалва, але сила його обмежена. Невже він міг взяти гору над Баларамою й забрати батька Мого, захопити його, як каже цей чоловік? Горе Мені! Долі не подолати!
Докато Шрӣ Кр̣ш̣н̣а бил зает с тези мисли, пред него се появил Ша̄лва заедно с един пленник, който изглеждал съвсем като Васудева. Всичко това се дължало на мистичната сила на Ша̄лва.
Поки Шрі Крішна розважав так, Шалва привів перед Нього людину під вартою, що достоту походила на Його батька Васудеву. Все те були утвори Шалвиної містичної сили.
Ша̄лва се обърнал към Кр̣ш̣н̣а: „О, негоднико Кр̣ш̣н̣а! Само погледни! Това е собственият Ти баща, който те е заченал и по чиято милост още живееш. Сега гледай как ще го убия. Опитай се да го спасиш, ако можеш.“ След тези думи мистичният фокусник Ша̄лва изведнъж отсякъл главата на мнимия Васудева. След това без да се колебае, взел мъртвото тяло и се качил на въздушния си кораб. Бог Кр̣ш̣н̣а е себеудовлетворената Върховна Божествена Личност, но тъй като играел ролята на човешко същество, в един миг много се наскърбил, като че ли наистина е загубил баща си. Но скоро разбрал, че пленяването и убийството на баща му са творение на мистичните умения, които Ша̄лва научил от демона Мая. Щом отново дошъл на себе си, Кр̣ш̣н̣а видял, че от пратеника и от отрязаната глава на баща му няма и следа, а Ша̄лва вече е отлетял с въздушния си кораб в небето. Тогава започнал да обмисля как да убие Ша̄лва.
Шалва гоноровито заговорив до Крішни:
— Ти, негіднику! Бачиш, ось Твій батько, що Тебе зачав і чиєю милістю Ти живеш подосі. Дивися, як я вб’ю його. Якщо Ти маєш бодай якусь силу, спробуй його врятувати.
Так промовляючи до Господа Крішни, Шалва, що знався на магії, одним ударом відсік голову підробному Васудеві, тоді вхопив мертве тіло і піднявся на свій літак. Господь Крішна є самодостатній Верховний Бог-Особа, але, граючи роль людської істоти, Він на мить закам’янів від жалю, начеб і справді втратив батька. Але за хвилю Він зрозумів, що той полон і вбивство Його батька — це містичні фокуси, робити які Шалва навчився від демона Майі. Отямившись, Він постеріг, що немає ні посланця, ані голови Його батька, тільки Шалва забирається геть небом на своєму літакові. Тоді Він став думати, як убити Шалву.
Държанието на Кр̣ш̣н̣а е предмет на спор сред великите авторитети и святи личности. Как е възможно да бъде заблуден по такъв начин Кр̣ш̣н̣а, Върховната Божествена Личност, източникът на цялата сила и знание? Скръбта, объркването и жалбите са присъщи на обусловените души – как е възможно да се докоснат до личността на Върховния, който притежава знанието, силата и всички съвършенства? Всъщност изобщо не било възможно Бог Кр̣ш̣н̣а да бъде заблуден от мистичните фокуси на Ша̄лва. Той се забавлявал, играейки ролята на човешко същество. Великите святи личности и мъдреците, които отдават предано служене в лотосовите крака на Бог Кр̣ш̣н̣а и по този начин са постигнали най-голямото съвършенство в себепознанието, са се издигнали на трансцендентално равнище, над заблужденията на телесната представа за живота. За тези святи личности Бог Кр̣ш̣н̣а е крайната цел на живота. Как е възможно тогава Кр̣ш̣н̣а да се е заблудил от мистичните фокуси на Ша̄лва? Заключението е, че объркването на Бог Кр̣ш̣н̣а е още едно от богатствата на върховната му личност.
Великі знавці священних писань й святі не мають спільної думки щодо Крішниної реакції на цю подію. Як Крішна, Верховний Бог-Особа, джерело всієї сили і знання, міг піддатися на оману? Скорботи, журба й сум’яття властиві зумовленим душам, але як могла влягти їм Верховна особистість, повний знання, сили й усіх щедрот? По суті щоб Шалвині містичні штуки спантеличили Господа Крішну, річ неможлива; то була одна з Його розваг — грати роль людської істоти. Великі святі й мудреці, які, виконуючи віддане служіння лотосовим стопам Господа Крішни, доступили досконалости в самоусвідомленні, вже піднялись над ілюзією тілесного розуміння життя. Для таких святих Господь Крішна є найвища мета життя. То як сталося, що Шалвині містичні штуки спантеличили Господа Крішну? Висновок такий, що сум’яття Господа Крішни — то ще одна щедрота Його верховної особистости.
Ша̄лва помислил, че Кр̣ш̣н̣а се е заблудил от мистичните му изображения, и се окуражил да нападне Бога с още по-голяма сила и мощ. Той го обсипал с истински порой от стрели. Но въодушевлението на Ша̄лва може да се оприличи на стремителния летеж на мушичките към огъня. С неимоверната сила на стрелите си Бог Кр̣ш̣н̣а ранил Ша̄лва, а доспехите, лъкът и шлемът му, инкрустиран със скъпоценни камъни, се разлетели на късове. След унищожителния удар от боздугана на Кр̣ш̣н̣а необикновеният въздушен кораб на Ша̄лва се разбил и паднал в морето. Ша̄лва не загубил бдителността си и успял да скочи на сушата, преди корабът да се блъсне. След това отново се втурнал към Бог Кр̣ш̣н̣а. Когато се впуснал стремително към него, за да го нападне с боздугана си, Богът му отсякъл ръката и тя паднала на земята заедно с боздугана. Най-накрая Богът решил да го убие окончателно и взел прекрасния си диск, който блести като слънцето по време на разрушението на материалното творение. Бог Шрӣ Кр̣ш̣н̣а се изправил с диска си, за да убие Ша̄лва, като аленото слънце, изгряващо над планините. Бог Кр̣ш̣н̣а отсякъл главата на Ша̄лва и тя паднала на земята заедно с обиците и шлема. Така бил убит Ша̄лва, също като Вр̣тра̄сура, който паднал от ръката на небесния цар Индра.
Думка, що його містична вистава геть спантеличила Господа Крішну, додала Шалві духу, і він поновив напад, з ще більшою силою й завзяттям осипаючи Господа зливою стріл. Але Шалвин ентузіазм був наче сквапність комах, що летять у вогонь. Господь Крішна, випускаючи Свої стріли з незбагненною силою, наносив Шалві нові й нові рани, і броня, лук і прикрашений самоцвітами шолом того розлетілися у друзки. Нищівні удари Крішниної булави розламали Шалвин літак, і шматки від нього посипались у море. Шалві було дороге його життя, тому замість тонути разом з літаком він якось зістрибнув на землю і зараз кинувся на Крішну з булавою. Але Господь Крішна відсік йому руку, і рука з булавою разом упала на землю. Нарешті Господь вирішив Шалву вбити; Він підняв Свій дивовижний диск, який променився наче нищівне сонце під час заглади матеріального творіння. Коли Господь Шрі Крішна став, піднявши Свій диск, щоб убити Шалву, здавалось, то червоне сонце піднялося над горою. Господь Крішна зніс Шалві голову, і та голова з сережками і в шоломі впала на землю. Шалва загинув так само, як Врітрасура від блискавки небесного царя Індри.
След смъртта на Ша̄лва всичките му воини и последователи завикали: „Уви! Уви!“ Редом с воплите на хората на Ша̄лва полубоговете от райските планети обсипали Кр̣ш̣н̣а с цветя и оповестили победата със звуците на тръби и с биене на барабани. В същия миг се появили останалите приятели на Шишупа̄ла, в това число и Дантавакра, за да отмъстят на Кр̣ш̣н̣а за смъртта на Шишупа̄ла. Дантавакра бил ужасно разярен.
Побачивши Шалву мертвого, його воїни й прибічники заволали: «Горе нам, горе!» Шалвині люди голосили, а півбоги з небесних планет осипали Крішну квітами, проголошуючи Його перемогу барабанним боєм і звуками ріжків. Саме тоді туди з’явилися ще Шішупалині друзі на чолі з Дантавакрою, щоб помститися Крішні за смерть Шішупали. Дантавакра, ставши перед Господом Крішною, не тямив себе від люті.
Така завършва пояснението на Бхактиведанта върху седемдесет и седма глава на книгата „Кр̣ш̣н̣а, изворът на вечно наслаждение“, наречена „Освобождението на Ша̄лва“.
Так закінчується Бгактіведантів виклад сімдесят сьомого розділу книги «Крішна, Верховний Бог-Особа», назва якому «Звільнення Шалви».