Skip to main content

3

ТЕКСТ 3

Текст

Текст

ана̄дір а̄тма̄ пурушо
нірґун̣ах̣ пракр̣тех̣ парах̣
пратйаґ-дга̄ма̄ свайам̇-джйотір
віш́вам̇ йена саманвітам
ана̄дир а̄тма̄ пурушо
ниргун̣ах̣ пракр̣тех̣ парах̣
пратйаг-дха̄ма̄ свайам̇-джйотир
виш́вам̇ йена саманвитам

Послівний переклад

Пословный перевод

ана̄діх̣  —  без початку; а̄тма̄  —  Верховна Душа; пурушах̣  —  Бог-Особа; нірґун̣ах̣  —  трансцендентний до матеріальних якостей природи; пракр̣тех̣ парах̣  —  вищий за матеріальний світ; пратйак-дга̄ма̄  —  видимий скрізь; свайам-джйотіх̣  —  самосяйний; віш́вам  —  все творіння; йена  —  ким; саманвітам  —  підтримуване.

ана̄дих̣ — не имеющая начала; а̄тма̄ — Высшая Душа; пурушах̣ — Личность Бога; ниргун̣ах̣ — трансцендентная к трем гунам материальной природы; пракр̣тех̣ парах̣ — за пределами материального мира; пратйак-дха̄ма̄ — воспринимаемая всюду; свайам-джйотих̣ — лучезарная; виш́вам — все творение; йена — кто; саманвитам — поддерживает.

Переклад

Перевод

Верховний Бог-Особа    —    це Верховна Душа, що не має початку. Він трансцендентний до якостей матеріальної природи і вищий за буття матеріального світу. Він самосяйний і тому Його присутність відчутна скрізь в усьому творінні, яке Він підтримує Своїм сяйвом.

Верховная Личность Бога — это Высшая Душа, не имеющая начала. Господь трансцендентен к гунам материальной природы и находится за пределами материального мира. Все мироздание покоится на лучезарном сиянии, исходящем от Него, и это сияние дает возможность ощутить Его присутствие всюду.

Коментар

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: Верховний Бог-Особа, згідно з усіма описами, не має початку. Він пуруша, Верховний Дух. Пуруша означає «особа». Коли ми думаємо про будь-яку відому нам особу, вона має початок, тобто вона народилася і історія її життя починається з певного моменту. Але Господа тут чітко названо ана̄ді,тобто тим, хто не має початку. Хоч би скільки людей ми опитали, ми пересвідчимося, що всі вони мають початок. Коли ми зустрінемо особу, яка не має початку, це означатиме, що ми знайшли Верховну Особу. Таке визначення дає «Брахма-самхіта». іш́варах̣ парамах̣ кр̣шн̣ах̣    —    Верховний Бог-Особа    —    це Крішна, верховний повелитель, Він не має початку, але Сам є початок усіх. Таке визначення Бога дають усіх ведичні писання.

Здесь сказано, что у Верховной Личности Бога нет начала. Господь — это пуруша, Высший Дух. Пуруша значит «личность». Все известные нам люди тоже являются личностями, но у каждого из них есть начало. Это значит, что некогда они появились на свет и их жизнь началась в определенный момент времени, который можно установить. Однако Господа называют здесь ана̄ди, не имеющим начала. Опросив всех людей, мы обнаружим, что у каждого из них есть начало, но, когда мы найдем того, у кого начала нет, это будет означать, что перед нами — Верховная Личность. Таково определение Бога, данное в «Брахма-самхите»: ӣш́варах̣ парамах̣ кр̣шн̣ах̣ — Верховная Личность Бога — это Кришна, верховный повелитель; у Него нет начала, Он Сам — начало всего сущего. Такое определение Бога дают все ведические писания.

Господа названо тут душею чи духом. Яке визначення духу? Присутність духу відчутна скрізь. Брахман означає «великий». Його велич проявляється у всьому. Що являє собою ця велич Брахмана? Це свідомість. Кожен з нас знайомий з явищем свідомості, тому що свідомість пронизує все тіло, завдяки свідомості ми відчуваємо кожну волосину на своєму тілі. Це індивідуальна свідомість. А крім того існує надсвідомість. Зрозуміти, як вони пов’язані, дозволяє приклад із сонячним світлом. Сонячне світло можна бачити скрізь, воно розливається не тільки в небесних просторах, але проникає навіть у кімнату. Натомість слабке світло можна побачити лише на невеликій відстані. Так само наша свідомість пронизує тільки наше тіло, тоді як надсвідомість, що являє собою буття Бога, проявляє себе у всьому сущому. За посередництвом Своєї енерґії Він присутній скрізь. У «Вішну Пурані» сказано, що все видиме у світі, скрізь і всюди,    —    це прояв енерґії Бога. «Бгаґавад-ґіта» також підтверджує, що Своїми двома енерґіями, духовною і матеріальною, Господь пронизує все й існує скрізь. Духовна й матеріальна енерґії присутні в усьому сущому, і це доводить існування Верховного Бога-Особи.

В этом стихе Господа называют также душой, или духом. Но что такое дух? Дух — это то, что пронизывает собой все сущее. Слово брахман значит «великий». Величие Брахмана можно ощутить всюду. Что же составляет Его величие? Сознание. Мы знаем, что такое сознание, потому что им пронизано все наше тело; каждой клеточкой нашего тела мы ощущаем присутствие сознания. Это индивидуальное сознание. Помимо него существует сверхсознание. Объяснить это можно на примере солнечного света и света, исходящего от небольшого источника света. Солнечный свет виден всюду — и в комнате, и в небе, тогда как свет электрической лампочки можно увидеть только на ограниченном расстоянии. Аналогичным образом, присутствие нашего сознания можно ощутить только в пределах нашего тела, тогда как сверхсознание, или присутствие Бога, можно ощутить всюду. В форме Своей энергии Господь пребывает в каждом уголке творения. В «Вишну-пуране» сказано, что все, что мы видим вокруг себя, представляет собой различные проявления энергии Верховного Господа. «Бхагавад-гита» подтверждает, что Господь является вездесущим и в виде двух Своих энергий — духовной и материальной — пронизывает все мироздание. И духовная, и материальная энергия находятся всюду, и само по себе это доказывает существование Верховной Личности Бога.

Повсюдне існування свідомості не є тимчасове явище. Існування свідомості не має початку, а отже не має і кінця. Теорія про те, що свідомість розивається з поєднання матеріальних елементів на певній стадії еволюції, не знаходить тут підтримки, тому що тут сказано, що всюдисуща свідомість не має початку. Матеріалістична чи атеїстична теорія, яка заперечує існування душі й Бога і проголошує свідомість результатом комбінації матеріальних елементів, безпідставна. Про матерію не можна сказати, що вона не має початку    —    вона має початок. Як індивідуальне матеріальне тіло має початок, так само має початок і всесвітнє тіло. І так само, як наше матеріальне тіло починає своє існування завдяки душі, велетенське всесвітнє тіло починає своє існування завдяки Верховній Душі. «Веданта-сутра» каже: джанма̄дй асйа    —    весь матеріальний прояв постає з Верховного Бога-Особи, і Йому завдячує своїм створенням і розвитком, існуванням і розпадом. У «Бгаґавад-ґіті» Господь також каже: «Я начало, що дає початок усьому сущому».

Сознание, пронизывающее собой все, не ограничено временны́ми рамками. У него нет начала, и, следовательно, нет конца. Данный стих противоречит представлениям о том, что сознание возникает в результате взаимодействия материальных элементов на определенном этапе эволюции, ибо здесь сказано, что вездесущее сознание не имеет начала. Выдвигаемая материалистами и атеистами теория, которая отрицает существование души, существование Бога и утверждает, что сознание является продуктом взаимодействия материальных элементов, совершенно неприемлема. Про материю нельзя сказать, что она не имеет начала; у нее есть начало. Подобно тому как у нашего материального тела есть начало, есть оно и у тела вселенной. Наше материальное тело возникло благодаря существованию души, и точно так же гигантское тело вселенной возникло благодаря существованию Высшей Души. Джанма̄дй асйа, — сказано в «Веданта-сутре». Весь материальный мир изошел из Верховной Личности, и только Ей обязан своим появлением на свет, эволюцией, существованием и разрушением. В «Бхагавад-гите» Господь также говорит: «Я — начало и источник всего сущего».

Цей вірш описує Верховного Бога-Особу. Він не тимчасова особистість, і Він не має початку. Він не має причини, але Сам є причиною всіх причин. Парах̣ означає «трансцендентний», «вищий за твірну енерґію». Твірна енерґія постає з Господа. У цьому світі ми можемо спостерігати діяльність твірної енерґії, але Господь вищий за цю енерґію. Він пракр̣ті-парах̣, трансцендентний до цієї енерґії. Він непідвладний троїстим стражданням, які породжує матеріальна енерґія, тому що Він поза цієї енерґією. До Нього не торкаються ґуни матеріальної природи. Тут зазначено: свайам̇-джйотіх̣    —    Він сам по собі є світло. У матеріальному світі ми часто бачимо, що світло того чи іншого предмета являє собою відображення світла, яке постає з іншого джерела. Наприклад, місячне світло є відображенням сонячного. Своєю чергою, сонячне світло    —    це відображення світла брахмаджйоті. Так само брахмаджйоті, духовне сяйво,    —    це відображення світла, яке випромінює тіло Верховного Господа. Це підтверджує «Брахма-самхіта»: йасйа прабга̄ прабгаватах̣. Сяйво Брахмана, брахмаджйоті, постає з сяйва Господнього тіла. Тому тут сказано: свайам̇-джйотіх̣    —    Він сам по собі є світло. Його сяйво проявляється багатьма різними способами: як брахмаджйоті, як сонячне світло, як місячне світло. «Бгаґавад-ґіта» теж зазначає, що в духовному світі немає потреби ні в сонячному світлі, ні в місячному, ні в електричному. Те саме проголошують Упанішади: сяйва тіла Верховного Бога-Особи досить для того, щоб залити світлом духовний світ, і тому там не потрібне ні сонячне світло, ні місячне, ні електричне, ні будь-яке інше.

Самосяйна природа Господа також спростовує теорію про те, що духовна душа, чи духовна свідомість, утворюється на певному рівні розвитку матерії. Термін свайам̇-джйотіх̣ вказує на те, що в духовній природі немає жодного домішку матерії і що вона вища від будь-яких матеріальних процесів. Цей вірш також підтверджує, що усвідомлення всюдисущості Господа спирається на усвідомлення всюдисущості Його сяйва. Ми зі свого досвіду знаємо, що, хоча Сонце розміщене в одному місці, його світло розливається на багато мільйонів кілометрів. Це підтверджує наш практичний досвід. Так само, хоча джерело верховного світла розміщене в Господній обителі, Вайкунтзі чи Вріндавані, це світло розливається не лише всім духовним світом, але й за його межами. Це світло сяє і в матеріальному світі, як світло сонячної кулі, а сонячне світло, своєю чергою, відображається від місячної кулі. Хоча Господь перебуває в Своїй обителі, Його сяйво розливається всіма духовними і матеріальними світами. Це засвідчує також «Брахма-самхіта» (5.37): ґолока ева нівасатй акгіла̄тма-бгӯтах̣    —    Господь завжди живе на Ґолоці, але разом з тим присутній скрізь у всьому творінні. Він Наддуша всього сущого, Верховний Бог-Особа, наділений незліченними трансцендентними якостями. Також можна зрозуміти, що, хоча Він, поза сумнівом, особа, Він не належить до числа пуруш матеріального світу. Філософи-майаваді не розуміють, як за межами матеріального світу може існувати особистість, тому їх називають імперсоналістами. Але тут чітко з’ясовано, що Бог-Особа існує за межами матеріального існування.

Данный стих описывает Верховного Господа. Господь не принадлежит к числу смертных, у Него нет начала и нет конца. У Него нет причины, Он Сам — причина всех причин. Парах̣ значит «трансцендентный», «находящийся вне сферы действия созидательной энергии». Господь — творец созидательной энергии. Материальный мир является царством созидательной энергии, но Сам Господь не подчиняется ее законам. Он — пракр̣ти-парах̣, что значит «тот, кто находится над материальной энергией». Находясь вне сферы ее действия, Он не подвержен тройственным страданиям, источником которых является эта энергия. Материальные гуны не оказывают на Него ни малейшего влияния. Об этом также говорится в данном стихе: свайам̇-джйотих̣ — Он лучезарен по природе. Мы знаем, что часто свет, который мы видим в материальном мире, представляет собой отражение другого света, скажем, лунный свет — отражение солнечного. Солнце тоже светит отраженным светом, его свет — отражение сияния брахмаджьоти, а брахмаджьоти, духовное сияние, является отражением света, исходящего от тела Верховного Господа. Это подтверждает «Брахма-самхита»: йасйа прабха̄ прабхаватах̣брахмаджьоти, или сияние Брахмана, — это свет, исходящий от тела Господа. Поэтому здесь сказано: свайам̇ джйотих̣ — Он Сам является светом. Свет Верховного Господа распространяется в разных формах: как брахмаджьоти, как свет солнца и как лунный свет. В «Бхагавад-гите» говорится, что в духовном мире не нужны ни солнечный, ни лунный свет, ни электричество. Это подтверждают и Упанишады; духовный мир озарен сиянием, исходящим от тела Верховной Личности Бога, поэтому там не нужен ни солнечный, ни лунный, ни электрический и никакой другой свет.

Светозарная природа Господа также является аргументом против теории, гласящей, что духовная душа, или духовное сознание, возникает на определенном этапе эволюции в результате взаимодействия материальных элементов. Слово свайам̇-джйотих̣ подразумевает, что дух по природе не имеет примеси материи и не зависит от материальных взаимодействий. Данный стих подтверждает, что представление о вездесущности Господа основано на том, что Его сияние пронизывает все сущее. Нам известно, что Солнце все время остается на одном месте, но его свет распространяется на миллионы и миллиарды километров. Мы знаем это из собственного опыта. Аналогичным образом, высший источник света всегда пребывает в Своей обители, на Вайкунтхе или во Вриндаване, но исходящий от Него свет озаряет не только духовный мир, но проникает и за его пределы. В материальном мире этот свет отражает Солнце, а свет Солнца отражает Луна. Таким образом, хотя Сам Он пребывает в Своей обители, Его свет пронизывает духовный мир и все материальные миры. Это подтверждает «Брахма-самхита» (5.37): голока эва нивасатй акхила̄тма-бхӯтах̣ — Он всегда пребывает на Голоке и вместе с тем находится в каждом уголке мироздания. Он — Сверхдуша всего сущего, Верховная Личность Бога, и Его трансцендентным качествам нет числа. Из этого стиха также следует, что Господь, хотя и является личностью (пурушей), не имеет ничего общего с пурушами материального мира. Философы-майявади не способны понять, что за пределами материального мира может существовать какая-то личность, поэтому их называют имперсоналистами. Однако здесь ясно сказано, что Личность Бога находится за пределами материального творения.