27
Sloka 27
Текст
Verš
сат̣а̄ відгунван кгара-ромаш́а-твак
кгура̄хата̄бграх̣ сіта-дам̇шт̣ра ікша̄-
джйотір бабга̄се бгаґава̄н махідграх̣
saṭā vidhunvan khara-romaśa-tvak
khurāhatābhraḥ sita-daṁṣṭra īkṣā-
jyotir babhāse bhagavān mahīdhraḥ
Послівний переклад
Synonyma
уткшіпта-ва̄лах̣ — б’ючи хвостом; кга-чарах̣ — в небі; кат̣горах̣ — жорстке; сат̣а̄х̣ — волосся на плечі; відгунван — дрижало; кгара — гостре; ромаш́а-твак — вкрита волоссям шкура; кгура-а̄хата — б’ючи ратицями; абграх̣ — хмари; сіта-дам̇шт̣рах̣ — білі ікла; ікша̄ — погляд; джйотіх̣ — осяйний; бабга̄се — засяяв; бгаґава̄н — Бог-Особа; махі-дграх̣ — опора світу.
utkṣipta-vālaḥ — šlehal ocasem; kha-caraḥ — na nebi; kaṭhoraḥ — velice tvrdé; saṭāḥ — chlupy na zádech; vidhunvan — třesoucí se; khara — ostré; romaśa-tvak — kůže plná chlupů; khura-āhata — pod údery kopyt; abhraḥ — mraky; sita-daṁṣṭraḥ — bílé kly; īkṣā — pohled; jyotiḥ — svítící; babhāse — začal vydávat záři; bhagavān — Osobnost Božství; mahī-dhraḥ — ten, který vyzdvihl Zemi.
Переклад
Překlad
Перш як пірнути в воду и врятувати Землю, Господь Вепр злетів у небо. Його хвіст розрізав повітря, а щетина тремтіла на вітрі. Його погляд випромінював сяйво, а Своїми ратицями і блискучо-білими іклами Він розганяв у небі хмари.
Dříve než se Pán Kanec potopil, aby vylovil Zemi, prolétl se po nebi, šlehal ocasem a Jeho tvrdé štětiny se chvěly. Samotný Jeho pohled svítil a Svými kopyty a třpytícími se bílými kly rozehnal všechny mraky.
Коментар
Význam
ПОЯСНЕННЯ: Підносячи до Господа молитви, віддані прославляють Його трансцендентні діяння. У цьому вірші змальовано деякі з трансцендентних ознак Господа Вепра. З цих віршів можна зробити висновок, що, коли жителі трьох вищих планетних систем підносили Господу молитви, Його тіло збільшилося й закрило все небо аж до найвищої планети, Брахмалоки, чи Сат’ялоки. У «Брахма-самхіті» сказано, що очі Господа — це сонце й місяць, тому не дивно, що навіть погляд Господа осявав небо, наче сонце чи місяць. Господа названо тут махідграх̣, тобто «велика гора» або «опора землі». Іншими словами, Господнє тіло було таке саме велике й туге, як Гімалаї, бо інакше як би Він зміг втримати на Своїх білих іклах цілу Землю? Поет Джаядева, великий відданий Господа, оспівав це звершення у своїх молитвах до різних втілень Господа:
Když se oddaní modlí k Pánu, popisují Jeho transcendentální činnosti. Zde jsou některé transcendentální rysy Pána Kance. Když obyvatelé vyšších planetárních systémů přednášeli Pánu své modlitby, Jeho tělo se rozšířilo po celém nebi počínaje nejvyšší planetou Brahmalokou neboli Satyalokou. V Brahma-saṁhitě je řečeno, že Jeho oči jsou slunce a měsíc, a samotný Jeho pohled na nebe proto vydával stejné světlo jako slunce nebo měsíc. Pán je zde označen slovem mahīdhrah, které znamená buď “velká hora”, nebo “ten, který držel Zemi”. Jinými slovy, Pánovo tělo bylo velké a tvrdé jako Himaláje — jak by jinak mohl nést celou Zemi na Svých bílých klech? Básník Jayadeva, velký oddaný Pána, zpívá o této události ve svých modlitbách k deseti inkarnacím:
ш́аш́іні калан̇ка-калева німаґна̄
кеш́ава дгр̣та-ш́ӯкара-рӯпа джайа джаґадіш́а харе
śaśini kalaṅka-kaleva nimagnā
keśava dhṛta-śūkara-rūpa jaya jagadīśa hare
«Хвала, хвала Господу Кешаві [Крішні], що з’явився в образі вепра! Він підняв Землю Своїми іклами, схожими на плями на місяці».
“Sláva Pánu Keśavovi (Kṛṣṇovi), který se zjevil jako kanec. Držel Zemi mezi Svými kly, které vypadaly jako skvrny na Měsíci.”