ВІРШ 1:

Вислухавши Суту Ґосвамі  , чільник всіх ріші  , найстарший з-поміж тих, хто виконував ту тривалу жертовну церемонію, багатовчений Шаунака Муні привітав його таким словом.

ВІРШ 2:

Шаунака промовив: О Суто Ґосвамі, ти є найщасливіший і найшанованіший з-поміж усіх, хто може говорити і декламувати! Прохаємо, передай нам святе послання «Шрімад-Бгаґаватам», що його повів славнозвісний могутній мудрець Шукадева Ґосвамі.

ВІРШ 3:

Коли і де покладено цьому початок і що стало поштовхом цьому? Звідки зійшло на Крішну-двайпаяну В’ясу, великого мудреця, натхнення скласти це писання?

ВІРШ 4:

Його [В’ясадеви] син був великий відданий, завжди врівноважений моніст, чий розум був зосереджений на єдинстві сущого. Він був трансцендентний до земної діяльности, але, не виявляючи себе, здавався невігласом.

ВІРШ 5:

Одного разу Шрі В’ясадеві, що йшов за своїм сином, довелося проходити повз місце, де голими купалися прекрасні юні дівчата. Побачивши В’ясадеву, дівчата прикрили тіло одежею, дарма що сам Шрі В’ясадева не був оголений. Проте коли перед тим повз них проходив його син, вони своїх тіл не прикрили. Мудрець спитався в них за це, і дівчата відповіли, що його син такий чистий, що, коли дивиться на них, не розрізняє, чи жінки вони, чи чоловіки, тоді як сам мудрець розрізняє між чоловіком та жінкою.

ВІРШ 6:

Як розпізнали його [Шрілу Шукадеву, сина В’яси] жителі Хастінапури [нині Делі], коли він після мандрів провінціями Куру й Джанґала прийшов до міста, виглядаючи як німий та юродивий дурник?

ВІРШ 7:

Як сталося, що цар Парікшіт побачив цього великого мудреця, і дістав можливість почути від нього цей великий трансцендентний гімн, що містить сутність Вед [«Бгаґаватам»]?

ВІРШ 8:

Він [Шукадева Ґосвамі] зазвичай затримувався під дверима домогосподарів не довше ніж треба було, аби подоїли корову. І це він робив тільки щоб освятити їхню оселю.

ВІРШ 9:

Про Махараджу Парікшіта кажуть, що він великий Господній відданий, народження і діяння якого дивовижні. Просимо, повідай нам про нього.

ВІРШ 10:

Він був великий імператор і володів усіма багатствами успадкованого царства. Його піднесені якості примножували славу династії Панду. Чому він покинув усе це, пішовши на берег Ґанґи, щоб постити там до смертної години?

ВІРШ 11:

Його могутність і слава як імператора були такі, що всі вороги самі приходили схилити голову до його стіп і, прагнучи собі добра, віддавали йому всі свої багатства. Він був у самому розквіті юности, повен сил, а пишнота його царського двору не мала рівних. Звідки ж в ньому виникло бажання покинути все, навіть життя?

ВІРШ 12:

Ті, хто відданий ділу Бога-Особи, живуть єдино задля добробуту, поступу та щастя інших, а не для власної користи. Тож хоча імператор [Парікшіт] і був цілковито вільний од прив’язаности до земних багатств, як він міг покинути своє смертне тіло, що було притулком для інших?

ВІРШ 13:

Ми знаємо, що ти досконало розумієшся на всіх галузях знання, окрім деяких частин Вед. Тому ти можеш ясно відповісти на всі запитання, що ми поставили тобі.

ВІРШ 14:

Сута Ґосвамі промовив: Цей великий мудрець [В’ясадева] народився з лона дочки Васу Сат’яваті від Парашари Муні, коли друга епоха наклалась на третю.

ВІРШ 15:

Якось він [В’ясадева], щойно зійшло сонце, зробив ранкове омовіння у водах Сарасваті і насамоті сів над берегом, щоб зосередитись.

ВІРШ 16:

Великому мудрецю В’ясадеві відкрилось, що люди відійдуть від обов’язку, визначеного їм для цієї доби. Таке трапляється на землі в різні епохи через те, що з плином часу дається взнаки дія невидимих сил.

ВІРШІ 17-18:

Трансцендентному баченню великого мудреця, наділеного повнотою знання, відкрилося, як під впливом цієї доби занепадатиме все матеріальне. Він також побачив, що тривалість життя невіруючого людства зменшиться і що за браком добра люди не знатимуть спокою. Тоді він замислився над тим, як допомогти людям всіх класів і укладів життя.

ВІРШ 19:

Він бачив, що згадані у Ведах жертвопринесення є засобом, яким можна очистити людську діяльність. І щоб цей засіб став приступніший і поширився в людському суспільстві, він розділив єдину Веду на чотири.

ВІРШ 20:

Тоді він вичленив у відначальних джерелах знання [Ведах] чотири підрозділи. А описи історичних фактів та дійсних подій, що містяться в Пуранах, іменують п’ятою Ведою.

ВІРШ 21:

Після того, як Веди були розбиті на чотири частини, Пайла Ріші став вчителем «Ріґ Веди», Джайміні    —    вчителем «Сама Веди», і тільки Вайшампаяна прославився «Яджур Ведою».

ВІРШ 22:

Суманту Муні Анґірі була довірена «Атгарва Веда», що їй він присвятив себе. Моєму ж батькові, Ромахаршані, доручені були Пурани та історичні літописи.

ВІРШ 23:

Своєю чергою всі ті великі вчені передали довірені їм Веди своїм численним учням, учням учнів та учням тих учнів. З того постали відповідні школи послідовників Вед.

ВІРШ 24:

Так великий мудрець В’ясадева, надзвичайно милостивий до темних мас, подав Веди так, щоб і менш розумні люди змогли їх засвоїти.

ВІРШ 25:

Сповнений співчуття, великий мудрець уклав для жінок, робітників та друзів двічінароджених великий історичний твір «Махабгарату», зваживши, що це дасть людям можливість досягти найвищої мети життя.

ВІРШ 26:

О двічінароджені брахмани ! Трудячись для загального добра всіх людей  , в своєму серці він  , проте  , не чув задоволення.

ВІРШ 27:

Тоді мудрець, що йому була відома сутність релігії, не відчуваючи в глибині душі задоволення, замислився над причиною цього і промовив до себе такі слова.

ВІРШІ 28-29:

Я, дотримуючись суворих обітниць учнівства, без дводушности вшановував Веди, духовного вчителя й жертовний вівтар. Крім того я додержував усіх приписів і показав, в чому смисл учнівської послідовности, виклавши «Махабгарату», що навіть жінкам, шудрам та іншим [друзям двічінароджених] допомагає зрозуміти шлях релігії.

ВІРШ 30:

Я відчуваю, що мені чогось бракує, хоча вповні наділений усім, що Веди вважають за потрібне людині.

ВІРШ 31:

Можливо, причина цьому те, що я не наголосив осібно на відданому служінні Господеві, яке любе і досконалим істотам, і непохибному Господеві.

ВІРШ 32:

Як сказано вище, коли Крішна-двайпаяна В’яса отак журився своєю недосконалістю, до його хатини над берегом Сарасваті наблизився Нарада.

ВІРШ 33:

На благословенну появу Шрі Наради Шрі В’ясадева підвівся і вшанував його так само благоговійно, як вшановував би Брахмаджі, самого творця.