ВІРШ 42
Sloka 42
Текст
Verš
маха̄ра̄джам̇ парікшітам
пра̄йопавішт̣ам̇ ґан̇ґа̄йа̄м̇
парітам̇ парамаршібгіх̣
mahārājaṁ parīkṣitam
prāyopaviṣṭaṁ gaṅgāyāṁ
parītaṁ paramarṣibhiḥ
Послівний переклад
Synonyma
сах̣ — син В’ясадеви; ту — знову; сам̇ш́ра̄вайа̄м а̄са — виголосив ; маха̄-ра̄джам — імператорові; парікшітам — на ім’я Парікшіт; пра̄йа-упавішт̣ам — що сів до самої смерти постити без їжі й води; ґан̇ґа̄йа̄м — на березі Ґанґи; парітам — оточений; парама-р̣шібгіх̣ — великими мудрецями.
Переклад
Překlad
Шукадева Ґосвамі, син В’ясадеви, своєю чергою переповів «Бгаґаватам» великому імператорові Парікшіту, що в оточенні мудреців сів на березі Ґанґи чекати своєї смерти, цілковито відмовившись від їжі та питва.
Śukadeva Gosvāmī, syn Vyāsadeva, pak Bhāgavatam předal velkému králi Parīkṣitovi, který seděl obklopen mudrci na břehu řeky Gangy, kde bez jídla i pití očekával smrt.
Коментар
Význam
ПОЯСНЕННЯ: Належний спосіб отримувати будь-яке трансцендентне послання — приймати його в ланцюгові учнівської послідовности. Учнівська послідовність називається парампарою. І якщо «Бгаґаватам» чи будь-які інші ведичні писання отримано не через систему парампари, то таку передачу знання вважають за неавторитетну. В’ясадева передав послання «Бгаґаватам» Шукадеві Ґосвамі, а від Шукадеви Ґосвамі це послання отримав Сута Ґосвамі. Тому приймати вість «Бгаґаватам» належить від Сути Ґосвамі або від його представника, а ніяк не від того, хто тлумачить його, не маючи зв’язку з парампарою.
Transcendentální poselství je nutno přijímat v učednické posloupnosti, které se říká paramparā. Bhāgavatam či jiné védské písmo musí být nutně předáno v tomto systému parampary; jinak přijetí není autoritativní. V našem případě předal Vyāsadeva poselství Bhāgavatamu nejprve Śukadevovi Gosvāmīmu, a ten jej dále předal Sūtovi Gosvāmīmu. Bhāgavatam je tedy nutno přijmout od Sūty Gosvāmīho nebo od jeho představitele, a ne od člověka, který se zmůže jen na nepodstatné interpretace textu.
Імператор Парікшіт був завчасно повідомлений про свою смерть і, одразу покинувши свої царство та сім’ю, пішов на берег Ґанґи, щоб, сидячи там, постити до самої смерти. Він був імператор, і тому там зібралися всі великі мудреці, ріші, філософи, містики тощо. Вони висували багато пропозицій щодо того, як йому належало діяти, аж урешті все вирішилось так: він мав слухати від Шукадеви Ґосвамі про Господа Крішну. Так йому повідано «Бгаґаватам».
Poté, co včas obdržel zprávu o své nevyhnutelné smrti, opustil král Parīkṣit neprodleně své království a rodinu a usedl na břehu Gangy, aby se tam až do smrti postil. Vzhledem ke svému vysokému společenskému postavení byl obklopen řadou významných mudrců, ṛṣiů, filozofů, mystiků atd., kteří mu předkládali různé možné návrhy toho, co je nyní jeho bezprostřední povinností. Nakonec se rozhodlo, že král bude poslouchat z úst Śukadeva Gosvāmīho vyprávění o Pánu Śrī Kṛṣṇovi. A tak došlo k tomu, že mu byl přednesen Śrīmad-Bhāgavatam.
Шріпада Шанкарачар’я, а він звіщав філософію майавади і особливо наголошував на безособистісному аспекті Абсолюту, теж радив йти по притулок до лотосових стіп Господа Шрі Крішни, бо з суперечок користи немає. Так, непрямо Шріпада Шанкарачар’я визнав, що його коментар на «Веданта-сутру» з усім барвистим аналізом граматики нікому не придасться у час смерти. У вирішальну, смертну, годину людина повинна повторювати ім’я Ґовінди. Така рада всіх великих трансценденталістів. Шукадева Ґосвамі ще у сиву давнину виголосив ту саму істину: в кінці життя людина має пам’ятати Нараяну. В цьому сама сутність духовної діяльности. Й у згоді з цією вічною істиною, сповнений знання і вміння Шукадева Ґосвамі оповідав, а імператор Парікшіт слухав «Шрімад-Бгаґаватам», і належного часу обидва вони звільнилися завдяки одному й тому ж засобові — посланню «Бгаґаватам».
Śrīpāda Śaṅkarācārya, přední kazatel māyāvādské filozofie a stoupenec neosobního pojetí Absolutna, též došel k závěru, že jediné útočiště pro člověka jsou lotosové nohy Pána Śrī Kṛṣṇy, neboť pouhé debatování nikam nevede. Nepřímo tak naznačil, že jeho výklady Vedānta-sūter, které jsou plné květnatých gramatických interpretací, v okamžiku smrti nikomu nepomohou. V onom kritickém okamžiku nám může pomoci jen opakování jmen Govindy. To doporučují všichni význační transcendentalisté. Śukadeva Gosvāmī již dávno předtím vyřkl stejnou pravdu: že na konci života si musíme vzpomenout na Nārāyaṇa. To je esencí všech duchovních činností. V souladu s touto věčnou pravdou vyslechl král Parīkṣit Śrīmad-Bhāgavatam tak, jak mu ho přednesl nadaný Śukadeva Gosvāmī. Prostřednictvím Bhāgavatamu byli oba, posluchač i recitátor, zcela vysvobozeni.