ВІРШ 44
Sloka 44
Текст
Verš
ґата-пӯрва̄м̇ маха̄тмабгіх̣
хр̣ді брахма парам̇ дгйа̄йан
на̄вартета йато ґатах̣
gata-pūrvāṁ mahātmabhiḥ
hṛdi brahma paraṁ dhyāyan
nāvarteta yato gataḥ
Послівний переклад
Synonyma
удічім — на північ; правівеш́а-а̄ш́а̄м — ті, хто хотів вступити туди; ґата-пӯрва̄м—шляхом прабатьків; маха̄-а̄тмабгіх̣— широкоглядними; хр̣ді — у серці; брахма — Верховного; парам — Бога; дгйа̄йан — постійно думаючи про; на а̄вартета — проводив свої дні; йатах̣ — хоч куди; ґатах̣ — йшов.
Переклад
Překlad
Потім він рушив на північ шляхом своїх предків та всіх великих особистостей, щоб цілковито зануритися в думки про Верховного Бога-Особу. І хоч би де він ішов, він завжди лишався у такому стані.
Pak se vydal na sever, cestou, po níž kráčeli jeho předci a velcí muži, aby se zcela odevzdal myšlenkám na Nejvyšší Osobnost Božství. Tímto způsobem žil všude kudy šel.
Коментар
Význam
З цього вірша зрозуміло, що Махараджа Юдгіштгіра пішов стопами своїх предків та великих відданих Господа. Ми багато разів казали, що система варнашрама- дгарми, якої суворо дотримувалися в світі, а надто в Ар’яварті, особливо наголошує на важливості повної відмови від зв’язку з родиною на певній стадії життя. На тому була побудована вся система освіти та виховання, і поважні люди, як оце Махараджа Юдгіштгіра, певного часу розривали зв’язки з родиною задля того, щоб усвідомити себе і повернутися додому, до Бога. Жодний цар чи благородна людина не жив з родиною до самої смерти: це вважали за перешкоду на шляху до досконалости людського життя і прирівнювали до самогубства. Своє життя слід будувати на цих засадах, аби повністю звільнитися від сімейних прив’язаностей і без останку присвятити себе відданому служінню Господеві Крішні. Ця порада стосується до всіх людей усіх часів і заснована на прикладі авторитетів. У «Бгаґавад-ґіті» (18.62) Господь навчає, що людина повинна стати відданим Господа принаймні на останньому етапі життя. Заради власного добра кожна щира душа, вірна Богові, як оце Махараджа Юдгіштгіра, мусить коритися Його настановам.
Z tohoto verše chápeme, že Mahārāja Yudhiṣṭhira kráčel ve stopách svých předků a velkých oddaných Pána. Již mnohokrát jsme rozebírali, že systém varṇāśrama-dharma, jak ho přísně dodržovali obyvatelé světa — zvláště ti, kteří obývali provincii Āryāvarta — zdůrazňuje, jak je důležité, aby člověk v jistém životním stádiu odešel z domova a přerušil všechny styky s rodinou. K tomu směřovala tehdejší výchova a příprava, a ctihodný Mahārāja Yudhiṣṭhira tedy také musel v zájmu seberealizace a návratu k Bohu opustit všechny rodinné svazky. Žádný král nebo ctihodný džentlmen tehdy nežil až do konce rodinným životem, neboť to se pokládalo za sebevražedné jednání, které bylo proti zájmům dokonalosti lidského života. Aby se každý mohl osvobodit od všech rodinných závazků a odevzdat se na sto procent oddané službě Pánu Kṛṣṇovi, každému je doporučován tento systém, neboť je to cesta autorit. Pán dává pokyn v Bhagavad-gītě (18.62), že člověk se musí stát oddaným Pána alespoň v posledním stádiu svého života. Upřímná duše jako Mahārāja Yudhiṣṭhira se ve svém vlastním zájmu musí řídit tímto pokynem Pána.
Слова брахма парам вказують на Господа Шрі Крішну. Так само звертається до Господа Крішни Арджуна в «Бгаґавад- ґіті» (10.13), посилаючись на великі авторитети — Асіту, Девалу, Нараду та В’ясу. Отже, Махараджа Юдгіштгіра покинув дім і попрямував на північ за прикладом своїх предків та великих відданих усіх часів, постійно думаючи про Господа Крішну.
Slova brahma param v této śloce poukazují na Pána Śrī Kṛṣṇu. To potvrzuje Arjuna v Bhagavad-gītě (10.13) poukazem na velké autority jako je Asita, Devala, Nārada a Vyāsa. Když tedy Mahārāja Yudhiṣṭhira odešel z domova na sever, neustále v nitru vzpomínal na Pána Śrī Kṛṣṇu a kráčel tak ve stopách svých předků a velkých oddaných všech dob.