TEXT 34
ТЕКСТ 34
Текст
Текст
прама̄тгі балавад др̣д̣гам
тасйа̄хам̇ ніґрахам̇ манйе
ва̄йор іва су-душкарам
прама̄тхи балавад др̣д̣хам
тасйа̄хам̇ ниграхам̇ манйе
ва̄йор ива су-душкарам
Послівний переклад
Пословный перевод
чан̃чалам—мерехтливий; хі—неодмінно; манах̣—розум; кр̣шн̣а—о Кр̣шн̣о; прама̄тгі—що несе збудження; бала-ват—сильний; др̣д̣гам—упертий; тасйа—його; ахам—я; ніґрахам—підкорити; манйе—думати; ва̄йох̣—вітру; іва—як; су-душкарам—важко.
Переклад
Перевод
Розум неспокійний, бурхливий, впертий і дуже сильний, о Кр̣шн̣о, і підкорити його, мені здається, важче, ніж приборкати пориви вітру.
Ум неугомонен, неистов, упрям и очень силен, о Кришна, и, мне кажется, укротить его труднее, чем остановить ветер.
Коментар
Комментарий
Розум настільки сильний та настирливий, що іноді він перемагає інтелект, хоча інтелект за своєю природою призначений керувати розумом. У повсякденному житті людині, яка змушена долати стільки перешкод, звичайно дуже важко контролювати розум. Можна штучно врівноважити розум у ставленні до друзів та ворогів, але, врешті-решт, жодній пересічній людині це не під силу, бо це важче, ніж стримувати шалені пориви вітру. В ведичній літературі (Кат̣га Упанішада 1.3.3 – 4) сказано:
Ум так силен и упрям, что порой берет верх над разумом, хотя по идее должен подчиняться ему. В повседневной жизни человеку приходится преодолевать множество препятствий, и ему, безусловно, очень трудно держать ум в повиновении. Обыкновенный человек может пытаться одинаково относиться к друзьям и врагам, но в конечном счете у него ничего не получится, поскольку обуздать ум труднее, чем сдержать ураганный ветер. В Ведах (Катха-упанишад, 1.3.3–4) сказано:
ш́арı̄рам̇ ратгам ева ча
буддгім̇ ту са̄ратгім віддгі
манах̣ праґрахам ева ча
ш́арӣрам̇ ратхам эва ча
буддхим̇ ту са̄ратхим̇ виддхи
манах̣ праграхам эва ча
вішайа̄м̇с тешу ґо-чара̄н
а̄тмендрійа-мано-йуктам̇
бгоктетй а̄хур манı̄шін̣ах̣
вишайа̄м̇с тешу го-чара̄н
а̄тмендрийа-мано-йуктам̇
бхоктетй а̄хур манӣшин̣ах̣
«Душа сидить у повозці матеріального тіла, а інтелект правує. Розум — це віжки, а чуття — це коні. Таким чином, «я», душа, насолоджується або страждає в оточенні розуму та чуттів. Такою є думка великих мислителів». Інтелект повинен скеровувати розум, але розум такий дужий і впертий, що часто долає інтелект людини, подібно до того, як сильна інфекція іноді перевершує ефективність ліків. Цей владний розум слід приборкувати, практикуючи йоґу, однак для такої світської людини, як Арджуна, її практика є нездійсненною. Що ж тоді можна сказати про сучасну людину? Тут наведене дуже вдале порівняння: неможливо стримати пориви вітру. А приборкати бурхливий розум навіть іще важче. Найлегшим засобом розумового контролю, за порадою Господа Чаітанйі, є смиренне оспівування Харе Кр̣шн̣а-мантри, великої мантри визволення. На такому шляху — са ваі манах̣ кр̣шн̣а-пада̄равіндайох̣ — людина повинна цілком зосередити свій розум на Кр̣шн̣і. І тоді не залишиться жодної шпарини, крізь яку могли б просякнути чинники, що збуджують розум.
«Индивидуальная душа сидит на колеснице материального тела, которой управляет возница-разум. Ум — это вожжи в руках возницы, а чувства — лошади. Под воздействием ума и чувств живое существо то радуется, то страдает. Так утверждают великие мудрецы». Разум создан для того, чтобы руководить умом, но ум столь силен и упрям, что нередко берет верх даже над разумом, подобно тому как острая инфекция иногда оказывается сильнее самых сильных лекарств. Обуздать ум можно, занимаясь йогой, но для Арджуны, жившего в миру, это было не по силам. Что же тогда говорить о современных людях? Арджуна использует здесь очень удачное сравнение: никто не в силах остановить ветер. Но усмирить беспокойный ум еще труднее. Самый легкий метод, позволяющий совладать с умом, дал людям Господь Чайтанья. Он велел им очень смиренно повторять «Харе Кришна», великую мантру, дарующую освобождение. Са ваи манах̣ кр̣шн̣а-пада̄равиндайох̣: надо думать только о Кришне. Лишь тогда ум сможет успокоиться, и ничто уже не выведет его из равновесия.