TEXT 46
STIH 46
Текст
Tekst
сарватах̣ самплутодаке
та̄ва̄н сарвешу ведешу
бра̄хман̣асйа віджа̄натах̣
sarvataḥ samplutodake
tāvān sarveṣu vedeṣu
brāhmaṇasya vijānataḥ
Послівний переклад
Synonyms
йа̄ва̄н—усе це; артгах̣—призначення; уда-па̄не—у криниці; сарватах̣—з усякого погляду; самплута-удаке—у великій водоймі; та̄ва̄н—подібним чином; сарвешу—у всьому; ведешу—у ведичній літературі; бра̄хман̣асйа—людини, яка знає Вищого Брахмана; віджа̄натах̣—той, хто має довершене знання.
yāvān – sve to; arthaḥ – namijenjeno je; uda-pāne – zdencu s vodom; sarvataḥ – sve svrhe; sampluta-udake – u velikoj vodenoj površini; tāvān – slično tome; sarveṣu – svim; vedeṣu – vedskim spisima; brāhmaṇasya – čovjek koji poznaje Vrhovni Brahman; vijānataḥ – koji posjeduje potpuno znanje.
Переклад
Translation
Усі потреби, яким служить маленька водойма, можна вдовольнити загалом, користуючись великим водосховищем. Подібним чином призначення всіх Вед відкривається тому, хто знає їхню кінцеву мету.
Velika vodena površina može ostvariti sve svrhe kojima služi maleni zdenac. Slično tome, onaj tko zna krajnju svrhu Veda može ostvariti sve ostale svrhe opisane u Vedama.
Коментар
Purport
Ритуали та жертвопринесення, які згадано у ведичній літературі в розділі під назвою карма-ка̄н̣д̣а, призначені не те, щоб у людях поступово з’являвся смак до самоусвідомлення. Саму ж мету самоусвідомлення ясно визначено в п’ятнадцятій главі Бгаґавад-ґı̄ти (15.15): Веди вивчають для того, щоб пізнати Господа Кр̣шн̣у, першопричину всього. Таким чином, самоусвідомлення означає пізнати Кр̣шн̣у і свої вічні стосунки з Ним. Про взаємини живих істот з Кр̣шн̣ою також згадано в п’ятнадцятій главі Бгаґавад-ґı̄ти (15.7). Живі істоти — це невід’ємні частки Кр̣шн̣и і поновлення свідомості Кр̣шн̣и індивідуальними живими істотами є вища стадія досконалого ведичного знання. Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (3.33.7) підтверджує це положення:
SMISAO: Obredi i žrtvovanja opisani u dijelu vedske književnosti zvanom karma-kāṇḍa namijenjeni su poticanju postupna napredovanja na putu samospoznaje. Cilj samospoznaje jasno je opisan u petnaestom poglavlju Bhagavad-gīte (15.15): cilj je proučavanja Veda spoznati Gospodina Kṛṣṇu, prvobitnog uzroka svega. Prema tome, samospoznaja predstavlja spoznaju Kṛṣṇe i našega vječnog odnosa s Njim. Odnos između živih bića i Kṛṣṇe također je opisan u petnaestom poglavlju Bhagavad-gīte (15.7). Živa bića su sastavni djelići Kṛṣṇe. Zato je oživljavanje svjesnosti Kṛṣṇe osobnoga živog bića najviša razina savršenstva vedskog znanja. To je potvrđeno u Śrīmad-Bhāgavatamu (3.33.7):
йадж-джіхва̄ґре вартате на̄ма тубгйам
тепус тапас те джухувух̣ саснур а̄рйа̄
брахма̄нӯчур на̄ма ґр̣н̣анті йе те
yaj-jihvāgre vartate nāma tubhyam
tepus tapas te juhuvuḥ sasnur āryā
brahmānūcur nāma gṛṇanti ye te
«О мій Господь! Кожний, хто оспівує Твоє святе ім’я, навіть якщо він народився в родині ницого чан̣д̣а̄ли (собакоїда), перебуває на вищому рівні самоусвідомлення. Мабуть, в минулому така людина проходила через численні різновиди тапасйі, приносила різноманітні жертви згідно з ведичними обрядами, омивалась у всіх місцях прощ і досконало вивчила ведичну літературу. Таку людину вважають найкращою серед а̄рйан».
„O moj Gospodine, osoba koja pjeva Tvoje sveto ime utemeljena je na najvišoj razini samospoznaje, čak i ako se rodila u niskoj obitelji caṇḍāla (onih koji jedu pseće meso). Takva je osoba sigurno izvršila sve vrste pokora i žrtvovanja u skladu s vedskim obredima te proučila vedske spise mnogo puta nakon što se okupala na svim svetim mjestima hodočašća. Ona se smatra najboljim članom obitelji Arijaca."
Отже, треба мати зрілий розум, щоб збагнути істинне призначення Вед, а не сліпо дотримуватись обрядів, бажаючи піднятись на райські планети, щоб зазнати там вищих чуттєвих насолод. У наш час пересічна людина не спроможна додержуватись всіх приписів і правил ведичних обрядів, як не здатна вона й досконало вивчити Веда̄нту й усі Упанішади. Здійснення приписів Вед вимагає багато часу, енерґії, знання й засобів і це навряд чи можливо за нашого часу. Однак, вищої мети ведичної культури можна досягти, якщо просто оспівувати святе ім’я Господа, як учив Господь Чаітанйа, спаситель усіх падших душ. Коли великий знавець ведичної літератури Прака̄ш́а̄нанда Сарасватı̄ запитав Господа Чаітанйу, чому Він скандує святе ім’я Бога, немов якийсь сентименталіст, замість вивчати філософію Веда̄нти, Господь відповів, що Його духовний учитель вважав Його великим дурнем і тому звелів Йому просто співати святе ім’я Господа Кр̣шн̣и. Він зробив так, як Йому було вказано, і впав в екстаз, немов безумець. У Калі-йуґу більшість людей кволі на розум і не мають достатньої освіти, щоб зрозуміти філософію Веда̄нти. Смиренно оспівуючи святе Господнє ім’я, можна досягнути вищої мети Веда̄нти. Веда̄нта — це останнє слово ведичної мудрості, і її автором і знавцем є Господь Кр̣шн̣а. Досконалий веда̄нтист — це велика душа, яка насолоджується оспівуванням святого імені Господа. В цьому полягає вища мета всього ведичного містицизму.
Čovjek mora biti dovoljno razborit da shvati cilj Veda i da ne bude vezan samo za obrede. Ne bi trebao željeti da se uzdigne u rajsko kraljevstvo radi boljeg standarda osjetilnog uživanja. U ovom dobu običan čovjek ne može slijediti sva pravila i propise vedskih obreda niti može potanko proučiti čitavu Vedāntu i sve Upaniṣade. Ostvarivanje različitih svrha Veda zahtijeva mnogo vremena, energije, znanja i sredstava. To je teško ostvarivo u ovom dobu. Najbolja svrha vedske kulture ostvaruje se pjevanjem Gospodinova svetog imena, kao što je preporučio Gospodin Caitanya, izbavitelj svih palih duša. Kada je veliki poznavatelj Veda Prakāśānanda Sarasvatī upitao Gospodina Caitanyu zašto On, Gospodin, pjeva Gospodinovo sveto ime kao sentimentalist umjesto da proučava filozofiju Vedānte, Gospodin je odgovorio da Ga Njegov duhovni učitelj smatra velikom budalom i da Mu je zato naložio da pjeva sveto ime Gospodina Kṛṣṇe. On je to učinio i postao obuzet zanosom poput luđaka. U ovom dobu Kali stanovništvo je većinom budalasto i nema pravu naobrazbu potrebnu za razumijevanje filozofije Vedānte. Najbolja svrha filozofije Vedānte može se ostvariti pjevanjem Gospodinova svetog imena bez uvreda. Vedānta je posljednja riječ vedske mudrosti, a Gospodin Kṛṣṇa je pisac i poznavatelj filozofije Vedānte. Najviši je vedāntist osoba koja nalazi zadovoljstvo u pjevanju svetog imena. To je krajnji cilj sveg vedskog misticizma.