ТЕКСТ 17
ВІРШ 17
Текст
Текст
удйанн астам̇ ча йанн асау
тасйарте йат-кшан̣о нӣта
уттама-ш́лока-ва̄ртайа̄
удйанн астам̇ ча йанн асау
тасйарте йат-кшан̣о ніта
уттама-ш́лока-ва̄ртайа̄
Пословный перевод
Послівний переклад
а̄йух̣ — продолжительность жизни; харати — сокращает; ваи — несомненно; пум̇са̄м — людей; удйан — восход; астам — заход; ча — также; йан — двигаясь; асау — солнце; тасйа — того, кто прославляет Господа; р̣те — за исключением; йат — которое; кшан̣ах̣ — время; нӣтах̣ — используется; уттама-ш́лока — о всеблагой Личности Бога; ва̄ртайа̄ — на повествования о Нем.
а̄йух̣ — тривалість життя ; хараті — зменшує ; ваі — певно; пум̇са̄м — людей; удйан — сходячи; астам — заходячи; ча — також; йан — рухаючись; асау — сонце; тасйа — того, хто прославляє Господа; р̣те — крім; йат — ким; кшан̣ах̣ — час; нітах̣ — використаний ; уттама - ш́лока — всеблагого Бога- Особи; ва̄ртайа̄ — на обговорення.
Перевод
Переклад
С каждым восходом и закатом солнце сокращает жизнь любого из нас, за исключением тех, кто все свое время посвящает обсуждению повествований о всеблагой Личности Бога.
Щоразу, і сходячи, і сідаючи, сонце скорочує життя кожному, крім того, хто свій час використовує на бесіди про всеблагого Бога-Особу.
Комментарий
Коментар
Этот стих косвенно подтверждает то, как важно использовать человеческую жизнь для восстановления своих утраченных отношений с Верховным Господом, все интенсивнее занимаясь преданным служением. Время не ждет. Отмеряемое восходом и заходом солнца, оно будет потрачено впустую, если не использовать его по назначению — для познания духовных ценностей. Даже миг, потраченный впустую, невозможно вернуть ни за какие деньги. Человеческая жизнь дается живому существу (дживе) только для того, чтобы оно могло осознать свою духовную природу и отыскать вечный источник счастья. Живое существо, в особенности человек, всегда ищет счастья, поскольку счастье — это естественное состояние живого существа, но оно напрасно ищет его в материальном мире. По своей природе живое существо является духовной искрой, частью полного целого и потому может обрести абсолютное счастье, только занимаясь духовной деятельностью. Господь — полное духовное целое, и Его имя, форма, качества, игры, окружение и характер неотличны от Него Самого. Как только человек надлежащим образом (посредством преданного служения) вступает в контакт с любой из вышеназванных энергий Господа, перед ним тотчас открывается путь к совершенству. В «Бхагавад-гите» (2.40) Господь говорит об этом следующее: «Тот, кто встал на этот путь, ничего не теряет, и ни одно его усилие не пропадет даром. Даже незначительное продвижение по этому пути оградит человека от величайшей опасности». Как сильнодействующее лекарство, введенное внутривенно, воздействует сразу на все тело, так и трансцендентные повествования о Господе, вошедшие в ухо чистого преданного Господа, обладают огромной силой воздействия. Слушание трансцендентных посланий предполагает их глубокое осознание, так же как плодоношение одной части дерева предполагает, что и все остальные его части тоже плодоносят. Даже один миг, проведенный в обществе чистого преданного, подобного Шукадеве Госвами, может дать человеку глубокое понимание трансцендентной науки и подготовить его к совершенной жизни в вечности. Таким образом, солнце не в силах сократить жизнь чистого преданного, поскольку он всегда занят преданным служением Господу, очищая тем самым свое существование. Смерть является симптомом материальной болезни вечного живого существа; только из-за этой болезни живое существо попадает под власть закона рождения, смерти, старости и болезней.
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш служить за непрямий доказ того, що життя у людській формі слід використовувати насамперед для пізнання наших втрачених стосунків з Верховним Господом. Задля цього треба чимдалі нарощувати своє віддане служіння Йому. Час не чекатиме нікого. Якщо не використовувати час — відзначений сходом та заходом сонця — як слід, на усвідомлення суті духовних цінностей, він буде загублений. А якщо ми загубили хоча б мить життя марно, її не повернути ні за яке золото. Людське життя дано живій істоті (джіві) суто для того, щоб вона змогла усвідомити свою духовну сутність і пізнати вічне джерело щастя. Жива істота, і насамперед людина, шукає щастя тому, що щастя — її природний стан. Але в матеріальному середовищі її пошуки щастя безнадійні. Жива істота за своїм вічним природженим становищем є духовна частка довершеного цілого, і щастя вона може повною мірою зазнати тільки в духовній діяльності. Довершене духовне ціле — це Господь, і Його ім’я, форма, якості, ігри, оточення та особистість в усьому тотожні Йому Самому. Щойно особа, правильно виконуючи віддане служіння, зв’яжеться з якою-небудь з оцих згаданих Господніх енерґій, перед нею одразу відкривається шлях до досконалости. Ось як Господь охарактеризував такий дотик до Його енерґій у «Бгаґавад-ґіті» (2.40): «Зусилля у відданому служінні ніколи не підуть намарно. І невдачі на цьому шляху немає. Навіть одного кроку на цьому шляху досить для того, щоб врятувати істоту з велетенського океану матеріальних страхіть». Як сильні ліки, введені у вену, діють одразу на весь організм, так і трансцендентні розмови про Господа, що входять через вухо, мають величезну силу впливу на чистого відданого Господа. Якщо відданий усвідомив, як слухати трансцендентне послання, це вказує на повне усвідомлення, так само як з появи плодів на одній гілці дерева випливає висновок про появу плодів і на решті дерева. Таке усвідомлення, що може прийти в товаристві чистих відданих, як Шукадева Ґосвамі, навіть якщо воно триває одну мить, протягом усього подальшого життя вестиме людину до вічности. Сонце не на силі відібрати хоча б день життя чистого відданого, тому що він повсякчас занурений у віддане служіння Господеві, очищуючи цим саме своє існування. Смерть — це симптом хвороби матеріалізму, на яку захворіла вічна жива істота. Тільки через зараження матеріалізмом вічна жива істота змушена коритися законові народження, смерти, старости та хвороб.
Шрила Вишванатха Чакраварти Тхакур цитирует смрити-шастры, которые рекомендуют заниматься материальной благочестивой деятельностью, в частности раздавать милостыню. Деньги, пожертвованные достойному человеку, гарантируют нам безбедное существование в следующей жизни. Пожертвования надлежит давать брахманам. Если пожертвовать деньги небрахману, то есть человеку, не обладающему качествами брахмана, то в следующей жизни они возвратятся в том же количестве. Если дать их полуобразованному брахману, они возвратятся в двойном размере. Если дать деньги ученому и обладающему всеми достоинствами брахману, они возвратятся в стократном и тысячекратном размере, а если пожертвовать их веда-параге (тому, кто познал путь Вед), они возвратятся, бесконечно умножившись. Как утверждает «Бхагавад- гита» (ведаиш́ ча сарваир ахам эва ведйах̣), вершиной ведического знания является постижение Личности Бога, Господа Кришны. Деньги, отданные кому-то, обязательно вернутся к нам, в той или иной пропорции. Аналогично этому, одно мгновение в обществе чистого преданного, посвященное слушанию и повторению трансцендентных посланий Господа, гарантирует вечную жизнь и возвращение домой, обратно к Богу. Мад-дха̄ма гатва̄ пунар джанма на видйате — преданному Господа уготована вечная жизнь. Старость и болезни, настигающие преданного в этой жизни, только побуждают его еще сильнее стремиться к уготованной ему вечной жизни.
Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура наводить із смріті- шастр пораду вдаватись до матеріальної доброчесної діяльности, наприклад давати пожертви. Гроші, які дано в пожертву гідній людині, забезпечують жертводавцеві грошовитість у наступному житті. Пожертви рекомендовано давати брахманам. Якщо пожертви дано не-брахмані (людині без брахманічних якостей), то гроші повернуться в наступному житті у тій самій кількості. Якщо пожертву дано хоча б напівосвіченому брахмані, уже повернеться грошей удвічі більше. Якщо пожертву дано вченому і цілковито достойному брахмані, грошей повертається у сто, ба у тисячу разів більше. А якщо пожертву дано особі веда-параґа (тому, хто поістині осягнув суть Вед), все повернеться у розмірі безмежно більшому. Вершина ведичного пізнання — це усвідомити Бога-Особу, Господа Крішну, як сказано у «Бгаґавад- ґіті» (ведаіш́ ча сарваір ахам ева ведйах̣). Пожертва неодмінно в тому чи іншому розмірі повернеться до жертводавця. Аналогічно, мить, яку людина проводить у товаристві чистого відданого, слухаючи і повторюючи трансцендентні послання Господа, — це непорушна запорука вічного життя, тобто повернення додому, до Бога. Мад-дга̄ма ґатва̄ пунар джанма на відйате. Іншими словами, Господньому відданому суджене вічне життя. Старість чи хвороба за цього життя тільки підштовхує відданого до визначеного йому вічного життя.