VERSO 43
ВІРШ 43
Texto
Текст
yat sṛṣṭam idam ātmanaḥ
sanniyacchati tat kāle
ghanānīkam ivānilaḥ
йат ср̣шт̣ам ідам а̄тманах̣
саннійаччгаті тат ка̄ле
ґгана̄нікам іва̄нілах̣
Sinônimos
Послівний переклад
tataḥ — depois disso, no fim; kāla — destruição; agni — fogo; rudra-ātmā — sob a forma de Rudra; yat — tudo o que; sṛṣṭam — criado; idam — tudo isto; ātmanaḥ — de Si próprio; sam — completamente; niyacchati — aniquila; tat kāle — no final do milênio; ghana-anīkam — grupos de nuvens; iva — como aquele do; anilaḥ — ar.
татах̣ — тоді, наприкінці; ка̄ла — знищення; аґні — вогонь; рудра-а̄тма̄ — у формі Рудри; йат — все, що є; ср̣шт̣ам — створене; ідам — це все; а̄тманах̣ — Самого Себе; сам — повністю ; нійаччгаті — знищує ; тат ка̄ле — наприкінці епохи ; ґгана - анікам — скупчення хмар ; іва — наче; анілах̣ — повітря.
Tradução
Переклад
Depois disso, no final do milênio, o próprio Senhor, sob a forma de Rudra, o destruidor, aniquilará toda a criação assim como o vento dispersa as nuvens.
Згодом, наприкінці епохи, Господь у формі Рудри, руйнівника, Сам знищить усе творіння, як вітер розвіює хмари.
Comentário
Коментар
SIGNIFICADO—Esta criação é muito apropriadamente comparada a nuvens. As nuvens são criadas ou se situam no céu, e quando se dispersam, elas permanecem imanifestas no mesmo céu. De modo semelhante, a criação inteira é feita pela Suprema Personalidade de Deus quando assume Sua forma de Brahmā, é mantida por Ele ao assumir a forma de Viṣṇu, e é destruída por Ele ao assumir a forma de Rudra, ou Śiva, tudo no devido tempo. Esta criação, manutenção e destruição recebem na Bhagavad-gītā (8.19-20) a seguinte explicação primorosa:
ПОЯСНЕННЯ: Порівняння з хмарами дуже влучно характеризує матеріальне творіння. Хмари утворюються в небі, в небі існують, а коли розвіюються, непроявлено залишаються в тому самому небі. Так само належного часу все творіння зводить Верховний Бог-Особа у Своїй формі Брахми, Він же підтримує його у формі Вішну, і Він руйнує у формі Рудри, або Шіви. Творення, підтримання і знищення всесвіту добре пояснено в «Бгаґавад-ґіті» (8.19–20):
bhūtvā bhūtvā pralīyate
rātry-āgame ’vaśaḥ pārtha
prabhavaty ahar-āgame
бгӯтва̄ бгӯтва̄ пралійате
ра̄трй-а̄ґаме ’ваш́ах̣ па̄ртга
прабгаватй ахар-а̄ґаме
’vyakto ’vyaktāt sanātanaḥ
yaḥ sa sarveṣu bhūteṣu
naśyatsu na vinaśyati
’вйакто ’вйакта̄т сана̄танах̣
йах̣ са сарвешу бгӯтешу
наш́йатсу на вінаш́йаті
A natureza do mundo material é que primeiramente ele é criado com muito esmero, então ele apresenta um ótimo desenvolvimento e dura uma grande quantidade de anos (superando inclusive o cálculo elaborado pelo maior matemático), mas, depois disso, ele volta a ser destruído durante a noite de Brahmā, sem nenhuma resistência, e, no fim da noite de Brahmā, ele passa a se manifestar como uma criação, sujeitando-se aos mesmos princípios de manutenção e destruição.
Спочатку матеріальний світ якнайліпше створюють, далі він якнайліпше розвивається і протягом багатьох років існує (так довго, що такого проміжку часу не обрахує і найвизначніший математик), але врешті-решт він невідворотно зазнає знищення, коли надходить ніч Брахми. Коли Брахмина ніч закінчується, цей світ знову створюють, і ним знову керують ті самі закони підтримання й знищення.
A alma condicionada tola, que aceita este mundo temporário como uma acomodação permanente, deve aprender com inteligência por que essa criação e destruição acontecem. Os trabalhadores fruitivos no mundo material têm muito entusiasmo em relação a criarem grandes empreendimentos, grandes casas, grandes impérios, grandes indústrias e muitas coisas muito grandiosas, utilizando a energia e os ingredientes supridos pelo agente material do Senhor Supremo. Com esses recursos, e às custas de preciosa energia, a alma condicionada cria e satisfaz seus caprichos, mas, mesmo contra a sua vontade, ela tem de separar-se de todas as suas criações e entrar em outra fase de vida para criar vezes e mais vezes. Para dar esperança a essas tolas almas condicionadas que desperdiçam sua energia neste mundo material temporário, o Senhor informa que existe outra natureza, que tem existência eterna e não passa por criações ou destruições periodicamente, e que a alma condicionada pode compreender o que ela deve fazer, dando à sua valiosa energia um uso adequado. Em vez de gastar sua energia na matéria, que com certeza será destruída no devido tempo pela vontade suprema, a alma condicionada deve utilizar sua energia no serviço devocional ao Senhor para que ela possa ser transferida para outra natureza, que é eterna e onde não há nascimento, nem morte, nem criação, nem destruição, mas, ao invés disso, existe vida permanente, plena de conhecimento e bem-aventurança ilimitada. A criação temporária, então, manifesta-se e é destruída somente para dar informações à alma condicionada que está apegada às coisas temporárias. Também serve para lhe dar a oportunidade de alcançar a autorrealização, e não de entregar-se ao gozo dos sentidos, que é a principal meta dos trabalhadores fruitivos.
Така природа матеріального світу. Нетямуща зумовлена душа, що вирішила оселитись назавжди у минущому світі, повинна вдатись до інтелекту і з’ясувати, чому відбувається творення і знищення. Корисливі трудівники в матеріальному світі з великим запалом намагаються створювати великі підприємства, будинки, імперії, розвивати в широких масштабах промисловість і здійснювати багато інших величезних проектів, використовуючи на це енерґію і матеріали, які постачає матеріальний представник Верховного Господа. Використовуючи природні багатства і дорогоцінну енерґію, зумовлена душа втілює в життя свої забаганки, але проти свого бажання змушена покидати все, що створила, і вступати в новий період життя, щоб творити знову і знову. Подаючи надію таким нетямущим зумовленим душам, що марнують свою енерґію в минущому матеріальному світі, Господь повідомляє, що є інша природа, яка існує вічно, непідвладна періодичному творенню і знищенню. Господь запевняє, що зумовлена душа може зрозуміти, що їй робити і як використовувати свою цінну енерґію. Замість того, щоб марнувати свою енерґію на матеріальні речі, які з верховної волі належного часу будуть неодмінно знищені, зумовлена душа повинна використовувати її у відданому служінні Господу. Так вона зможе перейти до іншої, вічної, природи, де немає ні народження, ні смерти, ні творення, ні знищення, а тільки вічне життя, сповнене знання і безмежного блаженства. Отже, створення і знищення минущого світу покликане лише дечого навчити зумовлені душі, прив’язані до тимчасового. Цей світ створено для того, щоб дати їм можливість усвідомити себе, а не для того, щоб вони насолоджували чуття, як прагнуть усі корисливі трудівники.