VERSO 12
ВІРШ 12
Texto
Текст
svabhāvo jīva eva ca
yad-anugrahataḥ santi
na santi yad-upekṣayā
свабга̄во джіва ева ча
йад-ануґрахатах̣ санті
на санті йад-упекшайа̄
Sinônimos
Послівний переклад
дравйам — матеріальні елементи; карма — діяльність; ча — і; ка̄лах̣ — час; ча — також; сва-бга̄вах̣ джівах̣ — живі істоти; ева — безперечно; ча — також; йат — чиєю; ануґрахатах̣ — милістю; санті — існують; на — не; санті — існують; йат- упекшайа̄ — коли припиняє дбати.
Tradução
Переклад
Deve-se saber definitivamente que todos os ingredientes, atividades, tempo e modos materiais, e as entidades vivas que se destinam a desfrutar todos eles, só existem por Sua misericórdia, e tão logo Ele deixa de Se preocupar com eles, tudo se torna inexistente.
Треба знати, що всі матеріальні елементи, діяльність, час, ґуни, а також живі істоти, що їм дано насолоджуватись цим всім, існують тільки з Його милости, і щойно Він припиняє дбати про них, все зникає в небуття.
Comentário
Коментар
SIGNIFICADO—As entidades vivas são os desfrutadores dos ingredientes, tempo, modos materiais etc., pois querem assenhorear-se da natureza material. O Senhor é o desfrutador supremo, e as entidades vivas destinam-se a ajudar o Senhor em Seu desfrute e, dessa maneira, participar no prazer transcendental de todos. Tanto o desfrutador quanto o desfrutado sentem prazer; porém, enganadas pela energia ilusória, as entidades vivas querem desfrutar como se fossem o Senhor, embora esse tipo de desfrute não esteja reservado a elas. As jīvas, as entidades vivas, são mencionadas na Bhagavad-gītā como a natureza superior do Senhor, ou parā prakṛti, e isso também se menciona no Viṣṇu Purāṇa. Portanto, as entidades vivas nunca são os puruṣas, ou os verdadeiros desfrutadores. Nesse caso, o espírito com que a entidade viva tenta desfrutar no mundo material é falso. No mundo espiritual, as entidades vivas são puras por natureza e, portanto, desfrutam o convívio do Senhor Supremo. No mundo material, o espírito de desfrute que as entidades vivas adquirem por força de suas próprias ações (karma) se enfraquece pouco a pouco, em virtude do que a energia ilusória dita nos ouvidos das almas condicionadas que elas devem tornar-se unas com o Senhor. Essa é a última armadilha da energia ilusória. Quando a última ilusão também é eliminada pela misericórdia do Senhor, a entidade viva volta a restabelecer-se em sua posição original e torna-se, então, de fato liberada. Para que ela consiga libertar-se das garras materiais, o Senhor cria o mundo material, o mantém por algum tempo (mil anos segundo Sua contagem, como afirma o verso anterior), e volta a aniquilá-lo por Sua vontade. Por conseguinte, as entidades vivas são completamente dependentes da misericórdia do Senhor, e todos os desfrutes que elas aparentemente conquistam com o avanço científico são reduzidos a pó tão logo o Senhor deseja.
ПОЯСНЕННЯ: Живі істоти насолоджуються матеріальними елементами, часом, ґунами і т. ін., тому що хочуть владарювати над матеріальною природою. Господь — це верховний, хто насолоджується, а живі істоти призначені допомагати Господеві насолоджуватись і таким чином прилучатись до трансцендентної насолоди. Насолоду відчуває і той, хто насолоджується, і той, хто насолоджує. Проте, оманені ілюзорною енерґією, живі істоти прагнуть насолоджуватись як Господь, дарма що не призначені для цього. У «Бгаґавад-ґіті» сказано, що джіви, живі істоти, належать до вищої природи Господа, або пара пракріті. За це саме йдеться у «Вішну Пурані». Тому живі істоти аж ніяк не пуруші, тобто не ті, хто насолоджується сам. Отож, дух насолоди, притаманний живим істотам у матеріальному світі, оманний. У духовному світі живі істоти чисті за своєю природою і тому долучаються до насолоди Верховного Господа. Дух насолоди своєю діяльністю (кармою), що властивий для живих істот у матеріальному світі, під впливом законів природи поступово притуплюється, і ілюзорна енерґія нашіптує на вухо зумовленим душам, що вони повинні злитися з Господом. Це остання пастка ілюзорної енерґії. Коли з ласки Господа розвіюється також і ця остання ілюзія, жива істота повертається до свого відначального становища і стає істинно вільна. Саме для того, щоб жива істота звільнилася з матеріального рабства, Господь створює матеріальний світ, підтримує його якийсь час (як сказано в попередньому вірші, тисячу років за Його ліком), а тоді з власної волі знову знищує його. Отже, живі істоти повністю залежать від Господньої ласки, і всі їхні так звані насолоди й поліпшення, яких вони домагаються силою науки, обертаються в порох, коли забажає Господь.