ШБ 3.29.4

ПОЯСНЕННЯ: Хоч би в якому невігластві людина перебувала щодо двох шляхів    —    до щастя і до найнижчих, найтемніших місцин незнання,    —    кожен відчуває на собі вплив вічного часу, що пожирає всі плоди нашої матеріальної діяльності. Тіло з’являється на світ у певний момент у часі й відразу потрапляє під його вплив. Від того самого дня, коли тіло народилося, воно відразу ж потрапляє під вплив смерті. Коли істота росте і стає старшою, в цьому проявляється вплив часу на тіло. Якщо комусь тридцять чи п’ятдесят років, це означає, що час уже поглинув тридцять чи п’ятдесят років його життя.

Усі розуміють, що раніше чи пізніше надійде їхня остання година і вони опиняться в жорстоких руках смерті, але деяких людей старість або певні обставини спонукають задуматися над впливом часу, і вони вдаються до праведної діяльності, щоб у майбутньому не народитися в низькій родині чи в тваринній формі життя. Більшість людей прив’язані до чуттєвої насолоди й тому прагнуть на райські планети. Задля цього вони вдаються до добродійності та іншої праведної діяльності. Але насправді, як сказано в «Бгаґавад-ґіті», навіть піднявшись на найвищу планету, Брахмалоку, неможливо врятуватися від ланцюга народжень і смертей, тому що вплив часу присутній у матеріальному світі скрізь. Однак у духовному світі чинник часу не має ніякого впливу.