Skip to main content

Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.29.28

Текст

джіва̄х̣ ш́решт̣га̄ хй аджіва̄на̄м̇
татах̣ пра̄н̣а-бгр̣тах̣ ш́убге
татах̣ са-чітта̄х̣ правара̄с
таташ́ чендрійа-вр̣ттайах̣

Послівний переклад

джіва̄х̣  —  живі істоти; ш́решт̣га̄х̣  —  ліпші; хі  —  справді; аджіва̄на̄м  —  від неживих об’єктів; татах̣  —  від них; пра̄н̣а-бгр̣тах̣  —  істоти, які проявляють ознаки життя; ш́убге  —  благословенна мати; татах̣  —  від них; са-чітта̄х̣  —  істоти з розвиненою свідомістю; правара̄х̣  —  ліпші; татах̣  —  від них; ча  —  і; індрійа-вр̣ттайах̣  —  ті, що мають здатність до чуттєвого сприйняття.

Переклад

Живі істоти вищі за неживі речі, о благословенна мати, а серед них ліпшими є ті живі істоти, які проявляють ознаки життя. Тварини з розвиненою свідомістю ліпші за них, а ще ліпші ті, хто розвинув здатність до чуттєвого сприйняття.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: У попередньому вірші пояснено, що живих істот треба вшановувати дарами й дружнім ставленням, а в цьому й наступних віршах описано різні рівні живих істот, щоб легше було зрозуміти, з ким підтримувати дружні стосунки, а кому давати милостиню. Наприклад, тигр    —    жива істота, невід’ємна частка Верховного Бога-Особи, і Верховний Господь живе в серці тигра як Наддуша. Але чи це означає, що з тигром треба заводити дружні стосунки? Звісно ж, ні. До нього треба ставится по-інакшому, даруючи йому милість у формі прасаду. Святі люди, яких багато живе в джунґлях, не заводять дружби з тиграми, але годують їх прасадом. Тигри приходять, з’їдають залишену для них їжу і йдуть геть, як звичайні собаки. Згідно з ведичною культурою, собак не пускають до оселі. Собаки й коти завжди нечисті й тому їх не пускають до оселі пристойної людини, їх привчають завжди залишатися надворі. Співчутливий господар годуватиме собак і котів прасадом, і ті, поївши надворі, ідуть геть. До нижчих живих істот треба виявляти співчуття, але це не означає, що до них треба ставитися як до людей. Треба пам’ятати, що всі живі істоти рівні, але ставитися до різних істот треба по-різному. Як саме треба розрізняти між ними, пояснюють цей і наступні шість віршів, описуючи різні рівні життя.

Насамперед Господь проводить межу між мертвою, як камінь, матерією і живими організмами. Іноді живі організми проявляються навіть у формі каменів. Досвід показує, що деякі гори й пагорби ростуть. Це відбувається завдяки присутності душі в цій масі каменю. На наступному щаблі життєвих форм, розвивається свідомість, а тоді    —    здатність до чуттєвого сприйняття. В «Махабгараті», у частині «Мокша-дгарма», сказано, що дерева мають розвинену здатність до чуттєвого сприйняття, вони мають нюх і зір. Ми на практиці можемо пересвідчитися, що дерева можуть бачити. Іноді велике дерево змінює напрямок, в якому воно росте, щоб оминути якусь перешкоду. Це означає, що дерево бачить. Крім того, як каже «Махабгарата», воно також може відчувати запахи. Це свідчить про розвинену здатність до чуттєвого сприйняття.