Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.29.14
Текст
а̄тйантіка уда̄хр̣тах̣
йена̄тівраджйа трі-ґун̣ам̇
мад-бга̄ва̄йопападйате
Послівний переклад
сах̣ — це; ева — певно; бгакті-йоґа — віддане служіння; а̄кгйах̣ — називається; а̄тйантіках̣ — найвищий рівень; уда̄хр̣тах̣ — пояснено; йена — яким; атівраджйа — долаючи; трі-ґун̣ам — три ґуни матеріальної природи; мат-бга̄ва̄йа — на Мій трансцендентний рівень; упападйате — піднімається.
Переклад
Досягнувши найвищого рівня відданого служіння, який Я описав, людина перемагає вплив трьох ґун матеріальної природи і піднімається на трансцендентний рівень, на якому існує Господь.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Шріпада Шанкарачар’я, що його вважають за провідника філософської школи імперсоналізму, на початку свого коментаря до «Бгаґавад-ґіти» визнає, що Нараяна, Верховний Бог-Особа, існує поза матеріальним творінням, а крім Нього, все інше належить до матеріального творіння. Ведичні писання теж підтверджують, що до творення існував тільки Нараяна, не було ні Господа Брахми, ні Господа Шіви. Тільки Нараяна, Верховний Бог-Особа, Вішну, чи Крішна, завжди перебуває в трансцендентному становищі, поза впливом матеріальної природи.
Матеріальні якості добра, пристрасті й невігластва не можуть вплинути на Верховного Бога-Особу, тому Його називають нірґуною, вільним від будь-яких домішків матеріальних якостей. Те саме засвідчує тут Господь Капіла: особа, яка утвердилася в чистому відданому служінні, перебуває на трансцендентному рівні, як і Господь. Як на Господа не можуть вплинути матеріальні ґуни, так само вони не можуть вплинути й на Його чистих відданих. Особу, на яку не впливають три ґуни матеріальної природи, називають звільненою душею, брахма-бгутою. Брахма-бгӯтах̣ прасанна̄тма̄ — це рівень звільнення. Ахам̇ брахма̄смі — «Я не тіло». Це стосується тільки тих, хто постійно виконує віддане служіння Крішні й тому перебуває на трансцендентному рівні. Така людина вища за вплив трьох ґун матеріальної природи.
Імперсоналісти помилково гадають, що можна поклонятися будь-якій вигаданій формі Господа, чи Брахмана, а вкінці злитися з сяйвом Брахмана. Звичайно, злитися з сяйвом тіла Верховного Господа, тобто з Брахманом, — це теж звільнення, як пояснено в попередньому вірші. Екатва — це теж звільнення, але жоден відданий ніколи не погодиться на таке звільнення, тому що якісної єдності з Господом відразу ж досягає кожен, хто утверджується у відданому служінні. Відданий уже досягнув якісної єдності, яку дає безособистісне звільнення, і тому не мусить докладати окремих зусиль, щоб здобути її. Тут чітко сказано, що, просто виконуючи віддане служіння, особа досягає одної природи з Господом.