Skip to main content

Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.29.1-2

Текст

девахӯтір ува̄ча
лакшан̣ам̇ махад-а̄діна̄м̇
пракр̣тех̣ пурушасйа ча
сварӯпам̇ лакшйате ’міша̄м̇
йена тат-па̄рама̄ртгікам
йатга̄ са̄н̇кгйешу катгітам̇
йан-мӯлам̇ тат прачакшате
бгакті-йоґасйа ме ма̄рґам̇
брӯхі вістараш́ах̣ прабго

Послівний переклад

девахӯтіх̣ ува̄ча  —  Девахуті сказала; лакшан̣ам  —  ознаки; махат-а̄діна̄м  —  махат-таттви і т. д.; пракр̣тех̣  —  матеріальної природи; пурушасйа  —  духу; ча  —  і; сварӯпам  —  природа; лакшйате  —  описана; аміша̄м  —  тих; йена  —  якими; тат-па̄рама-артгікам  —  їхня істинна природа; йатга̄  —  як; са̄н̇кгйешу  —  у філософії санкг’я; катгітам  —  пояснено; йат  —  чого; мӯлам  —  кінцева мета; тат  —  те; прачакшате  —  називають; бгакті-йоґасйа  —  відданого служіння; ме  —  мені; ма̄рґам  —  шлях; брӯхі  —  будь ласка, поясни; вістараш́ах̣  —  докладно; прабго  —  Господи Капіло.

Переклад

Девахуті запитала: Дорогий Господи, Ти вже систематично описав властивості сукупної форми матеріальної природи і ознаки духу згідно з філософією санкг’ї. А тепер, будь ласка, поясни шлях відданого служіння, остаточну мету усіх філософських систем.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: У двадцять дев’ятій главі докладно пояснено велич відданого служіння, а також вплив часу на зумовлену душу. Докладний опис того, як час впливає на зумовлену душу, призначений розвинути в неї відреченість від матеріальної діяльності, яку вважають за марнування часу. У попередній главі наведено систематичний опис матеріальної природи, духу і Верховного Господа, чи Наддуші, а в цій главі пояснено засади бгакті-йоґи, відданого служіння    —    діяльності, що відповідає природі вічних стосунків між живими істотами і Богом-Особою.

Бгакті-йоґа, чи віддане служіння, становить підмурівок усіх філософських систем. Ту філософію, яка не має на меті відданого служіння Господу, вважають за умоглядне теоретизаторство. Але, звичайно, бгакті-йоґа без філософської основи також більшою чи меншою мірою залишається проявом сентиментальності. Одні вважають себе за інтелектуально дуже розвинених і просто філософствують та медитують, а інші просто керуються сентиментами не спирають свої твердження ні на яку філософську основу. Ні ті, ні інші не досягнуть найвищої мети життя, а якщо й досягнуть, то на це їм знадобиться дуже багато років. Отож, Веди дають людині філософське розуміння, навчаючи, що існує три начала: Верховний Господь, жива істота і їхні вічні стосунки,    —    і що мета життя полягає в тому, щоб, дотримуючись засад бгакті, відданого служіння, врешті-решт досягнути планети Верховного Господа й жити там як вічний Господній слуга, сповнений довершеної відданості й любові.

Філософія санкг’ї    —    це систематичний аналіз усього буття. Треба пізнати суть усіх речей, вивчаючи їхню природу і властивості. Це називається розвитком знання. Але не слід обмежуватися накопиченням знання, не намагаючись досягнути мети життя    —    бгакті-йоґи, що являє собою суть і основу всього пізнання. Якщо відкинути бгакті-йоґу і просто зануритися в аналітичне дослідження природи речей, ми не досягнемо практично ніяких результатів. У «Бгаґаватам» сказано, що діяти таким чином    —    це все одно, що обмолочувати порожню полову. Немає сенсу бити ціпом по полові, коли в ній вже не залишилося ніякого зерна. Систематично вивчаючи матеріальну природу, живу істоту і Наддушу, треба зрозуміти основний принцип усього знання    —    віддане служіння Господу.