Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.2.11
Текст
авітр̣пта-др̣ш́а̄м̇ нр̣н̣а̄м
а̄да̄йа̄нтар адга̄д йас ту
сва-бімбам̇ лока-лочанам
Послівний переклад
прадарш́йа — являючи; атапта — не виконуючи; тапаса̄м — аскез; авітр̣пта-др̣ш́а̄м — не доступний зорові; нр̣н̣а̄м — людей; а̄да̄йа — приймаючи; антах̣ — зникнення; адга̄т — виконав; йах̣ — Він, хто; ту — але; сва-бімбам — Свій образ; лока-лочанам — зорові загалу.
Переклад
Господь Шрі Крішна, що являв Свій вічний образ очам усіх жителів землі, відійшовши, зробив Свій образ недоступним зорові тих, хто за браком відповідних аскез не міг бачити Господа [таким, яким Він є].
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші окремої уваги заслуговують слова авітр̣пта-др̣ш́а̄м. Хоча всі зумовлені душі в матеріальному світі всіляко намагаються задовольнити свої чуття, це їм ніяк не вдається, тому що така діяльність за самою своєю природою нездатна зробити людину щасливою. Становище цих зумовлених душ вдало порівнюють до становища риби, яку витягли з води. Якщо витягти рибу з води на сушу, то, скільки насолод їй не пропонуй, це не зробить її щасливою. Духовна душа може бути щаслива тільки в товаристві верховної живої істоти, Бога-Особи, і ніяк інакше. Господь зі Своєї безмежної і безпричинної милості проявляє в брахмаджйоті духовного світу безліч планет Вайкунтг, і в тому трансцендентному світі все ідеально влаштовано для безмежної насолоди живих істот.
Господь приходить у цей світ власною особою, щоб явити Свої трансцендентні розваги, які звичайно проходять у Вріндавані, Матгурі і Двараці. Він з’являється тільки для того, щоб привабити зумовлені душі назад до Бога, назад до вічного світу, їхньої домівки. Але люди, яким бракує доброчестя, залишаються байдужими до цих Господніх розваг. У «Бгаґавад-ґіті» сказано, що присвятити себе трансцендентному любовному служінню Господеві можуть лише ті, хто повністю вийшов з-під влади гріховних наслідків. Вся система ведичних обрядів призначена для того, щоб настановити всі зумовлені душі на шлях доброчестя. Строго дотримуючись засад, визначених для всіх соціальних станів, людина розвиває такі якості, як правдивість, панування на розумом та чуттями, терпіння тощо, і дістає змогу піднятися на рівень чистого відданого служіння Господу. І тільки тоді, розвинувши трансцендентне бачення Господа і світу, людина досягає повного вдоволення всіх матеріальних бажань.
Коли Господь був присутній на землі, ті люди, котрі бачили Його в істинному світлі, задовольнили свої матеріальні бажання, а потім повернулися разом із Ним до Його царства. Коли Господь зникнув з-перед очей людського загалу, Він пішов у Своїй вічній, відначальній формі, як засвідчує даний вірш. Господь пішов у Своєму власному тілі, Він не покинув Свого тіла, як часто помилково думають зумовлені душі. Слова цього вірша спростовують брехливу пропаґанду безбожників-невідданих, які проголошують, що Господь відійшов з цього світу, як звичайна зумовлена душа. Господь з’явився для того, щоб звільнити світ од непомірного тягаря безбожних асурів, а завершивши Свою місію, Він зник з-перед очей усіх людей.