Īш́о Звернення

Всеосяжне Довершене Ціле, тобто Верховна Абсолютна Істина є Абсолютним Богом-Особою. Осягнення безособистісного Брахмана й Парама̄тми, Наддуші — це незавершене усвідомлення Абсолютного Цілого. Верховний Бог-Особа є сач-чід-а̄нанда-віґраха й усвідомлення безособистісного Брахмана є осягненням Його риси сат, або аспекту вічності; усвідомлення Парама̄тми, Наддуші, полягає в осягненні Його рис сат і чіт, аспектів вічності та знання. Усвідомити ж Бога-Особу, однак, означає осягнути всі Його трансцендентні риси: сат, чіт і а̄нанду (блаженство). Той, хто стоїть на засадах персоналістської концепції Абсолютної Істини, осягає ці аспекти у довершеній формі (віґрасі). Отже, Довершене Ціле, Абсолют, не позбавлений форми. Якби Він був безформним, або якби щось створене Ним перевершувало б Його — Він не був би абсолютно довершеним.

Всеосяжне Довершене Ціле мусить містити в Собі все, що перебуває як у межах так і поза межами нашого досвіду, інакше Його не можна вважати цілком довершеним. Всеосяжне Довершене Ціле, Бог-Особа, має безмежні потенції і всі вони цілком довершені, як і Він Сам. Тому цей феноменальний, матеріальний світ також є довершеним сам у собі. Двадцять чотири елементи, з яких складається тимчасово проявлений матеріальний всесвіт, досконало пристосовані для того, щоб виробляти все необхідне для підтримування і зберігання цього всесвіту. Подібне підтримування не вимагає жодних зовнішніх зусиль від ще якихось елементів. Всесвіт функціонує за своїм власним розкладом, встановленим енерґією Всеосяжного Довершеного Цілого і коли відведений йому час вичерпається, це тимчасове проявлення буде знищене згідно досконалого задуму Довершеного Цілого.

Крихітним довершеним часткам, живим істотам, створено всі сприятливі умови, які дозволяють їм усвідомити Всеосяжне Довершене Ціле. Будь-яка недосконалість виявляється лише внаслідок неповного знання про Довершене Ціле. Людська форма життя являє собою досконале виявлення свідомості живої істоти. Її здобувають шляхом еволюції — проходження крізь 8 400 000 видів життя в кругообігові народження й смерті. Якщо людина, життя якої благословенне повнотою свідомості, не усвідомить своєї довершеності у Довершеному Цілому — вона втратить рідкісну нагоду реалізувати свою досконалість і, згідно з законами матеріальної природи, знову потрапить до еволюційного циклу.

Через свою обмеженість ми не знаємо, що довершеність природної будови забезпечує нас усім необхідним для існування, і тому ми докладаємо величезних зусиль, намагаючись використати природні ресурси на поталу своїм почуттям, які бажають тішитись «повнотою життя» почуттєвої втіхи. Але жива істота не здатна насолоджуватися чуттєвим життям сама по собі, незалежно від Довершеного Цілого, і тому цей хибний шлях задоволення своїх почуттів є нічим іншим, окрім ілюзії. Рука — це частина тіла, і вона є повновартісною частиною лише в єдності з тілом. Відтята од тіла, вона лише здається рукою, але насправді вже нічого не варта. Аналогічно, живі істоти є невід’ємними частками Всеосяжного Довершеного Цілого, але якщо вони відділяються од Нього — оманливе уявлення про свою довершеність ніколи не зможе повністю задовольнити їх.

Життя людини може стати досконалим лише тоді, коли вона присвятить його служінню Довершеному Цілому. Всяке інше служіння в цьому світі — соціальне, політичне, громадське, інтернаціональне, навіть інтерпланетне — залишиться недосконалим доти, доки його не буде узгоджено з Довершеним Цілим. Коли ж усе узгоджується із Всеосяжним Довершеним Цілим, то возз’єднані з Ним невід’ємні частки також стають довершеними.