Īш́о 3

Людське життя відрізняється од життя тварини своєю великою відповідальністю. Тих, хто усвідомлює ці свої важливі обов’язки і діє відповідно, називають сурами, праведниками, а тих, хто нехтує відповідальністю, або навіть не здогадується про її існування, називають асурами, демонами. У всесвіті існують лише ці два різновиди людських істот. В Р̣ґ Веді сказано, що сури завжди схиляються до лотосних стіп Верховного Господа Вішн̣у і діють належним чином. Їхні шляхи світлосяйні, мов шлях сонця.

Мудра людина повинна завжди пам’ятати, що цей особливий різновид тіла вона отримала внаслідок мільйонів років еволюції та численних перероджень. Матеріальний світ інколи порівнюють з океаном, а людське тіло — з надійним човном, розрахованим на те, щоб подолати цей океан. Ведичні священні писання, а також а̄ча̄рйі, святі вчителі, порівнюються з досвідченими човнярами, а вигоди, що їх надає людське тіло — з ходовим вітром, що допомагає човну пливко лавірувати, прямуючи до бажаної гавані. Якщо ж, незважаючи на всі ці привілеї, індивід не використовує своє життя на самоусвідомлення — його треба вважати а̄тма-ха̄, вбивцею душі. Ш́рı̄ Īш́опанішад недвозначно застерігає, що вбивця душі прирікає себе на вічні муки в найпохмуріших місцях всесвіту, де править невігластво.

Начальні життєві потреби свиней, собак, верблюдів, віслюків та інших тварин по суті ті ж самі, що і в людини, однак задовольняються вони в огидних, бридких умовах. Закони природи наділили людську істоту всіма привілеями, щоб жити з вигодами, адже людське життя є більш важливим та вартісним, ніж життя тварин. Чому це так? Чому життя людини відрізняється од життя свині й інших тварин? Чому високопоставленому службовцеві надано пільги більші, ніж звичайному клеркові? Річ у тім, що високопоставлений урядовець повинен виконувати обов’язки вищого порядку. Відповідно, людська істота мусить виконувати обов’язки дещо вищі, ніж тварина, завжди зосереджена на пошуках їжі, аби просто наситити свій голодний шлунок. Однак сучасна душезгубна цивілізація лише загострила проблеми голодних шлунків. Якщо ми наблизимось до лискучої твариноподібної істоти в подобі сучасної цивілізованої людини і запитаємо її, чого саме вона прагне, вона відрече, що бажає працювати задля задоволення свого шлунку і що ні про яке самоусвідомлення вона й чути не хоче. Однак закони природи настільки невблаганні, що постійно загрожують їй безробіттям, попри те, що, забувши про необхідність самоусвідомлення, вона пристрасно бажає важко працювати на свій шлунок.

Нас наділено людською формою життя не для того, щоб ми надривалися, як ті віслюки або свині, а на те, щоб ми могли досягти найвищої досконалості життя. І якщо ми не подбаємо про самоусвідомлення, закони природи примусять нас працювати дуже важко, навіть якщо ми того можемо і не хотіти. Люди цієї епохи змушені важко трудитися, як ті віслюки й воли, що тягають вози. В цьому вірші Ш́рı̄ Īш́опанішад йде мова про певні краї, що до них посилають працювати асурів. Якщо людська істота не справляється зі своїми обов’язками людини, їй доведеться перебиратися на планети асурів й народжуватися у нижчих формах життя для важкої праці в пітьмі й невігластві.

В Бгаґавад-ґı̄ті (6.41 – 43) сказано, що людина, котра стала на шлях самореалізації, але, незважаючи на свої щирі намагання, не завершила процесу осягнення Бога в попередніх життях, іншими словами, той, хто не досяг успіху на шляху усвідомлення своїх відносин з Богом, отримує можливість народитися в сім’ї ш́учі або ш́рı̄мат. Ш́учі — це духовно розвинутий бра̄хман̣а, а ш́рı̄мат — це ваіш́йа, представник торговельної громади. Це означає, що людині, якій не поталанило реалізувати свої взаємостосунки з Богом, дається ліпша нагода самопізнання, завдяки її щирим намаганням у попередніх життях. Якщо ж на цьому шляху навіть невдахам дається можливість народитись в шанованій і шляхетній родині, то важко собі й уявити становище того, хто досягнув цілковитого успіху.

Просто намагаючись усвідомити Бога, людина забезпечує собі народження в аристократичній родині. Однак той, хто не робить жодних спроб усвідомити Бога, хто бажає перебувати під покривом ілюзії, хто надто матеріалістичний і падкий на насолоди, мусить увійти до найпохмуріших місцин пекла, як те стверджує вся ведична література.

Подібні асури-матеріалісти інколи прикриваються релігією, але їхньою конечною метою є матеріальний достаток. Бгаґавад-ґı̄та̄ (16.17 – 18) засуджує подібних людей, вся велич яких спирається лише на обман, гроші та голоси не досить розумних виборців. Подібні асури, що позбавлені знання про себе й ı̄ш́а̄ва̄сйу, Господа, неодмінно потраплять до найпохмуріших місць.

Висновок сказаному такий: призначення людського життя полягає не лише в простому вирішуванні економічних проблем, нагромаджених на піску, а в тому, щоб розв’язати всі проблеми матеріального життя, в яке ми потрапили згідно з законами матеріальної природи.