Бґ. 2.11
Devanagari
श्री भगवानुवाच
अशोच्यनन्वशोचस्त्वं प्रज्ञावादांश्च भाषसे ।
गतासूनगतासूंश्च नानुशोचन्ति पण्डिताः ॥ ११ ॥
अशोच्यनन्वशोचस्त्वं प्रज्ञावादांश्च भाषसे ।
गतासूनगतासूंश्च नानुशोचन्ति पण्डिताः ॥ ११ ॥
Verse text
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
аш́очйа̄н анваш́очас твам̇
праджн̃а̄-ва̄да̄м̇ш́ ча бга̄шасе
ґата̄сӯн аґата̄сӯм̇ш́ ча
на̄нуш́очанті пан̣д̣іта̄х̣
аш́очйа̄н анваш́очас твам̇
праджн̃а̄-ва̄да̄м̇ш́ ча бга̄шасе
ґата̄сӯн аґата̄сӯм̇ш́ ча
на̄нуш́очанті пан̣д̣іта̄х̣
Synonyms
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча — Верховний Бог-Особа сказав; аш́очйа̄н — не варте скорботи; анваш́очах̣ — ти журишся; твам — ти; праджн̃а̄-ва̄да̄н — учені розмови; ча — також; бга̄шасе — говорячи; ґата — загублений; асӯн — життя; аґата — який ще не минув; асӯн — життя; ча — також; на — ніколи; ануш́очанті — тужать; пан̣д̣іта̄х̣ — учені.
Translation
Верховний Бог-Особа сказав: Промовляючи такі слова, ти сумуєш за тим, що не варте жалю. Мудрі не оплакують ані живих, ані мертвих.
Purport
Господь одразу ж перейнявся обов’язками вчителя і висловив догану Своєму учневі, посередньо назвавши його дурнем. Господь сказав: «Ти говориш, як учений, проте не знаєш, що вчений — це той, хто розуміє природу тіла і душі, хто не тужить за тілом взагалі, ні за живим, ані за мертвим». В дальших главах буде з’ясовано, що знання — це розуміння матерії, духу і того, хто ними керує. Арджуна твердив, що релігійні засади треба вважати вищими за політичну та суспільну діяльність, однак він не знав, що пізнання матерії, душі і Всевишнього важливіше навіть за релігійні норми. Якщо ж він був позбавлений такого знання, йому не слід було вдавати із себе великого вченого. Його знання було потьмарене і він жалкував за тим, що не варте жалю. Тіло народжується й приречене рано чи пізно загинути, — воно менш вартісне, ніж душа. Хто пізнав це, того слід вважати вченим, і в якому б стані не перебувало його матеріальне тіло, в нього немає підстав для смутку.