Capítulo Diecinueve
РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТНАДЦЯТИЙ
Servicio Devocional con Amor Puro por Dios
Віддане служіння тих, хто розвинув чисту любов до Бога
Al intensificarse nuestro deseo de amar a Kṛṣṇa dentro de nuestra propia relación con Él, ello se conoce como amor puro por Dios. En un comienzo, el devoto se dedica a seguir los principios regulativos del servicio devocional por orden de su maestro espiritual. Cuando en virtud de ello uno queda completamente purificado de toda contaminación material, se desarrolla en uno un apego y un gusto por el servicio devocional. Cuando ese gusto y esa atracción se intensifican gradualmente en el transcurso del tiempo, se convierten en amor. A decir verdad, la palabra amor sólo se puede aplicar en relación con la Personalidad de Dios. En el mundo material no se puede aplicar en absoluto la palabra amor. Lo que en el mundo material se conoce con el nombre de amor, no es más que lujuria. Entre el amor y la lujuria existe un abismo, al igual que entre el oro y el hierro. En El Nārada-pañcarātra se indica claramente que cuando la lujuria se dirige por completo hacia el Supremo Dios y el concepto de parentesco se reposa por completo en Él, las grandes autoridades tales como Bhīṣma, Prahlāda, Uddhava y Nārada dicen que eso es amor puro por Dios.
Коли бажання любити Крішну в індивідуальних взаєминах з Ним стає досить інтенсивним, це знаменує початок чистої любови до Бога. Спочатку відданий діє строго з наказу свого духовного вчителя, дотримуючи реґулівних засад відданого служіння. В такий спосіб відданий цілковито очищується від матеріальної скверни і тоді розвиває прив’язаність та смак до відданого служіння. Ці смак та прив’язаність чимдалі посилюються і з часом переростають у любов. Насправді слово «любов» можна застосовувати тільки щодо стосунків з Богом- Особою. У матеріальному світі немає нічого такого, що можна було б назвати любов’ю. Те, що у матеріальному світі називають любов’ю, є просто хіттю. Різниця між любов’ю і хіттю величезна — як різниця між залізом і золотом. У «Нарада- панчаратрі» ясно сказано, що коли хіть цілковито скерована на Верховного Бога-Особу і людина відчуває спорідненість з Ним і тільки з Ним, тоді це — чиста любов до Бога, що визнають великі авторитети Бгішма, Прахлада, Уддгава та Нарада.
Grandes autoridades tales como Bhīṣma han explicado que amor por Dios significa renunciar por completo a todo supuesto amor por cualquier otra persona. De acuerdo con Bhīṣma, amor significa dirigir nuestro afecto completamente hacia una persona, retirando toda atracción a cualquier otra. Este amor puro se puede transferir a la Suprema Personalidad de Dios bajo dos condiciones: por éxtasis y por la misericordia sin causa de la misma Suprema Personalidad de Dios.
Великі авторитети (Бгішма та інші) пояснюють, що мати любов до Бога означає цілковито облишити усю так звану любов до будь-кого іншого, крім Нього. Згідно із Бгішмою любити означає зосередити свою прив’язаність на одній особі, відкинувши будь-які інші почуття. Ця чиста любов може бути скерована на Верховного Бога-Особу за двох умов: у стані екстазу або якщо даровано безпричинну милість Самого Верховного Бога-Особи.
Éxtasis
Екстаз
El amor extático por Dios se puede invocar poderosamente con tan sólo seguir las reglas y regulaciones del servicio devocional tal como se prescriben en las Escrituras, bajo la dirección de un maestro espiritual genuino. En el Undécimo Canto, Capítulo Dos, verso 40, de El Śrīmad-Bhāgavatam, este amor extático, nacido de la ejecución del servicio devocional regulativo, se explica de la siguiente manera:
"Mientras el devoto ejecuta los principios regulativos del servicio devocional, manifiesta su estado natural de conciencia de Kṛṣṇa, y encontrándose así reblandecido de corazón, él canta y baila como un loco. Mientras él repite el santo nombre del Señor, algunas veces llora, algunas veces habla desenfrenadamente, algunas veces canta, y, algunas veces, sin que le importen los extraños, baila como un loco".
Екстатична любов до Бога пробуджується у повнім обсязі за умови, що людина, діючи за проводом істинного духовного вчителя, просто дотримує визначених у писаннях правил та приписів відданого служіння. Пояснення щодо такої екстатичної любови, яка породжена впорядкованим відданим служінням, подано в Одинадцятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (2.40): «Дотримуючись реґулівних засад відданого служіння, відданий розвиває в собі свідомість Крішни, що притаманна йому від природи, а коли його серце завдяки цьому м’якшає, він починає співати і танцювати, наче безумець. Оспівуючи святе ім’я Бога, він часами плаче, а часами промовляє щось безтямне, іноді співає, а іноді, не вважаючи на присутність сторонніх людей, танцює, наче божевільний».
En El Padma Purāṇa hay un pasaje sobre el amor extático nacido del afecto espontáneo. Candrakānti, una célebre joven de hermoso rostro, observaba rígidamente el celibato para obtener a Kṛṣṇa como esposo. Ella siempre se dedicaba a meditar en la forma trascendental del Señor y siempre cantaba las glorias del Señor. Ella no deseaba aceptar a nadie más por esposo. Ella había decidido firmemente que solamente el Señor Kṛṣṇa sería su esposo.
У «Падма Пурані» є дальший приклад екстатичної любови, що постала зі спонтанної прив’язаности. Чандраканті, славетна красуня, хотівши мати за чоловіка Крішну, неухильно дотримувала обітниці целібату. Вона безнастанно медитувала на трансцендентний образ Господа і завжди оспівувала Його велич. Ні за кого іншого йти заміж вона не хотіла. Вона твердо постановила собі, що якщо виходитиме заміж, то тільки за Господа Крішну.
La extraordinaria misericordia del Señor
Надзвичайна милість Господа
Cuando observamos que un devoto siempre está relacionado con el Señor con amor extático, se debe sobrentender que esa posición la ha concedido el propio Señor por Su extraordinaria misericordia sin causa. Un ejemplo de esa extraordinaria misericordia se da en el Undécimo Canto, Capítulo Doce, verso 7, del Śrīmad-Bhāgavatam, en donde el Señor Kṛṣṇa le dice a Uddhava:
"Las gopīs de Vṛndāvana no estudiaron los Vedas para alcanzarme, ni jamás habían estado en santos lugares de peregrinaje, ni practicaron devotamente ningún principio regulativo, ni hicieron ninguna austeridad. Se debe tan sólo a Mi compañía que ellas hayan alcanzado la más alta perfección del servicio devocional".
Якщо відданий завжди перебуває в зв’язку з Господом через почування екстатичної любови, слід розуміти, що це Сам Господь зі Своєї безпричинної й надзвичайної ласки до відданого підніс його до такого становища. Приклад такої надзвичайної ласки наведений в Одинадцятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (12.7), де Господь Крішна каже Уддгаві: «Ґопі Вріндавани хотіли бути зі Мною, але вони не вивчали Вед і навіть не бували у святих місцях прощі. Вони не дотримували жодної реґулівної засади і не виконували ніяких аскез. Вони досягли найвищого рівня досконалости у відданому служінні єдино завдяки спілкуванню зі Мною».
Del ejemplo de Candrakānti que se encuentra en El Padma Purāṇa y del ejemplo de las gopīs que aparece en El Śrīmad-Bhāgavatam, se concluye que un devoto que siempre piensa en Kṛṣṇa y que siempre canta Sus glorias con amor extático, sea cual fuere su condición, logrará la perfección más elevada del amor devocional puro, debido a la misericordia extraordinaria del Señor Kṛṣṇa. Esto se confirma en El Śrīmad-Bhāgavatam:
"Si una persona venera, adora y ama a Hari, el Señor Supremo, debe considerarse que ha terminado toda clase de austeridades, penitencias y procesos similares de autorrealización. Por otro lado, si después de pasar por toda clase de austeridades, penitencias y prácticas de yoga místico no se desarrolla en ella ese amor por Hari, entonces todas sus prácticas habrán sido una inútil pérdida de tiempo. Si alguien siempre ve a Kṛṣṇa interna y externamente, entonces se debe saber que ha superado todas las austeridades y penitencias que llevan a la autorrealización. Y si después de llevar a cabo toda clase de penitencias y austeridades, uno no puede ver siempre a Kṛṣṇa interna y externamente, entonces todas sus prácticas habrán sido inútiles".
З прикладу Чандраканті, наведеному в «Падма Пурані», і з прикладу ґопі, наведеному в «Шрімад-Бгаґаватам», ясно, що відданий, думки якого завжди скеровані на Крішну, який завжди оспівує велич Господа і кого заполонює екстатична любов, незалежно від свого становища досягне найвищої досконалости, тобто завдяки надзвичайній милості Господа Крішни набуде бездомісної самовідданої любови до Нього. Підтвердження цьому знаходимо в «Шрімад-Бгаґаватам»: «Якщо людина поклоняється Харі, Верховному Господу, шанує і над усе любить Його, слід розуміти, що вона вже виконала найрізноманітніші аскези й отримала плоди всіх інших методів самоусвідомлення. А якщо людина пройшла крізь усі можливі аскези та покути й опанувала містичну йоґу, але екстатичної любови до Харі так і не розвинула, треба знати, що за всіма тими зайняттями вона просто марнувала свій час. Якщо хтось повсякчас бачить Крішну і у своєму серці, і зовні, слід розуміти, що він вже перевершив рівень виконання скерованих на самоусвідомлення аскез і покут. Натомість якщо людина здійснювала усілякого роду покути й аскези, але здатности бачити Крішну всередині й зовні не розвинула, усі її труди марні».
La atracción espontánea hacia Kṛṣṇa, la cual se dice que se debe a la misericordia extraordinaria del Señor, puede colocarse bajo dos categorías: una es la veneración profunda por la grandeza del Señor, y la otra es la de sentirse atraído a Kṛṣṇa automáticamente, sin ninguna consideración ajena. En El Nārada-pañcarātra se indica que si debido a una profunda veneración por la grandeza del Señor Supremo, llegamos a tener un gran afecto y amor constante por Él, podemos tener la seguridad de lograr las cuatro clases de liberación vaiṣṇava, es decir, la de adquirir las mismas características corporales del Señor, la de obtener la misma opulencia que el Señor, la de morar en el planeta en donde reside el Señor, y la de conseguir la compañía eterna del Señor. La liberación vaiṣṇava es totalmente diferente a la liberación māyāvāda, en la que tan sólo se trata de fundirse en la refulgencia del Señor.
Спонтанну прихильність до Крішни, причиною якої, як вважають, є надзвичайна ласка Крішни, можна поділити на дві відміни: перша — це глибоке благоговіння перед величчю Господа, а друга — це прив’язаність до Крішни, яка виникає сама собою без ніяких підстав. У «Нарада-панчаратрі» сказано: якщо через велике благоговіння перед величчю Верховного Господа відданий розвиває сильну прив’язаність і непохитну любов до Нього, він отримує змогу досягти будь-якого з чотирьох різновидів звільнення, якого досягають вайшнави: одержати тіло, як у Господа, користуватися усіма щедротами Господа, жити на одній планеті з Господом і вічно спілкуватися з Господом. Звільнення, як його розуміють вайшнави, цілковито відрізняється од звільнення, що його прагнуть майаваді і яке полягає в тому, що вони просто занурюються у випромінення тіла Господа.
En El Nārada-pañcarātra se explica el servicio devocional puro como algo que no está motivado por ningún beneficio personal. Si un devoto está continuamente enamorado del Señor Kṛṣṇa y siempre tiene la mente fija en Él, esa actitud devocional resultará ser el único medio de atraer la atención del Señor. En otras palabras, un vaiṣṇava que piensa incesantemente en la forma del Señor Kṛṣṇa, se conoce como un vaiṣṇava puro.
У «Нарада-панчаратрі» пояснено, що чисте бездомісне віддане служіння — це безкорисливе служіння, цілковито вільне від бажання мати вигоду для себе самого. Якщо відданого пов’язує з Крішною тільки любов і якщо його розум постійно зосереджений на Крішні, така його відданість є єдиним засобом привернути увагу Господа. Іншими словами, вайшнаву, котрий безперервно думає про образ Господа Крішни, називають чистим вайшнавою.
Por lo general, un devoto que ha conseguido la misericordia sin causa del Señor por haber seguido las estrictas reglas y regulaciones del servicio devocional, se siente atraído por la suprema grandeza del Señor, por la belleza trascendental del Señor y por la ejecución espontánea del servicio devocional. Para ser más claros, por el hecho de ejecutar los principios regulativos del servicio devocional, podemos apreciar plenamente la belleza trascendental del Señor. De cualquier manera, esas posiciones tan elevadas sólo son posibles por la extraordinaria misericordia del Señor para con el devoto.
Назагал відданий, на якого безпричинна милість Господа зійшла завдяки строгому дотриманню правил і приписів відданого служіння, приваблюється до Господа через Його незрівнянну велич, Його трансцендентну красу, а також через спонтанне віддане служіння. Сказати точніше, людина, дотримуючи реґулівних засад відданого служіння, набуває здатности повною мірою оцінити трансцендентну красу Господа. І в кожнім разі відданий досягає піднесеного становища тільки завдяки надзвичайній милості, якою обдаровує його Господь.
La compañía de devotos puros
Спілкування з чистими відданими
Aunque hasta ahora se han explicado muchos procesos diferentes para cultivar el amor por Dios, Śrīla Rūpa Gosvāmī nos da ahora una descripción general de la mejor forma en que podemos alcanzar tan alta posición. El comienzo del amor extático por Dios lo constituye básicamente la fe. Existen muchas sociedades y asociaciones de devotos puros, y si alguien comienza a relacionarse con esas sociedades con tan sólo un poco de fe, su avance hacia el servicio devocional es rápido. La influencia de un devoto puro es tal, que si alguien llega a relacionarse con él, con un poco de fe, tiene la oportunidad de oír lo que se dice sobre el Señor en Escrituras autoritativas tales como El Bhagavad-gītā y El Śrīmad-Bhāgavatam. Así pues, por la misericordia del Señor, que está situado en el corazón de todos, gradualmente se desarrolla en uno la fe en las descripciones de esas Escrituras autoritativas. Ésa es la primera etapa de la relación de uno con los devotos puros. En la segunda etapa, después de que se ha avanzado y madurado un poco, automáticamente uno se ofrece a seguir los principios del servicio devocional bajo la guía del devoto puro, y lo acepta como su maestro espiritual. En la siguiente etapa, bajo la guía del maestro espiritual, el devoto ejecuta el servicio devocional regulativo, y como resultado de esas actividades se libera de todas las ocupaciones reprobables. Cuando está libre de ocupaciones reprobables, su fe se vuelve fija y constante, y en él se manifiesta un gusto trascendental por el servicio devocional, después apego, después éxtasis, y en la última etapa aparece el amor puro por Dios. Ésas son las diferentes etapas del desarrollo del amor puro.
Шріла Рупа Ґосвамі вже дав пояснення щодо численних методів, які дають змогу розвинути любов до Бога, а тепер він у загальних рисах опише метод, який є найдійовішим, щоб досягнути такого піднесеного становища. Основою екстатичної любови до Бога власне є віра. Існує чимало товариств і груп чистих відданих, і якщо хтось, мавши хоча б дрібку віри в Господа, приєднується до таких громад, він робить швидкий поступ і досягає рівня чистого відданого служіння. Якщо початківець з бодай крихтою віри приходить до чистого відданого і спілкується з ним, він отримує можливість слухати про Господа з авторитетних священних писань — з «Бгаґавад-ґіти» й «Шрімад-Бгаґаватам», і вплив чистого відданого на нього робить своє діло. Так милістю Господа, що перебуває в серці кожної живої істоти, людина поступово зміцнює віру в сказане у достовірних священних писаннях. Це — перша стадія спілкування з чистими відданими. На другій стадії, трохи вдосконалившись і ставши досить зрілим, відданий виявляє бажання дотримувати засад відданого служіння за проводом чистого відданого і приймає його як свого духовного вчителя. На дальшій стадії, керуючись вказівками духовного вчителя, відданий здійснює впорядковане віддане служіння і завдяки цій діяльності звільняється від небажаних зайнять. Коли він вже звільнився від непотрібного і поганих звичок, віра його стає непохитною, і тоді він розвиває трансцендентний смак до відданого служіння; далі в ньому з’являється прив’язаність, потім виявляється екстаз, аж зрештою на кінцевій стадії приходить чиста любов до Бога. Отже, ми перелічили різні стадії розвитку чистої любови.
Solamente las personas más afortunadas de todas pueden lograr ese éxito en la vida. Aquellos que tan sólo son estudiantes académicos de las Escrituras védicas, no pueden apreciar cómo se efectúa ese desarrollo. En El Nārada-pañcarātra, el Señor Śiva le dice por eso a Pārvatī:
"Mi amada diosa suprema, he de informarte que cualquier persona que haya manifestado el éxtasis del amor por la Suprema Personalidad de Dios, y que como resultado de ese amor siempre esté inmersa en la dicha trascendental, no puede ni siquiera percibir la aflicción o la dicha material que provienen del cuerpo o de la mente".
Такого досягають тільки найбільші щасливці. Ті, хто просто студіює Веди, не здатні збагнути того, як саме відбувається цей поступ. У «Нарада-панчаратрі» Господь Шіва каже Парваті: «Люба моя верховна богине! Знай, що кожний, хто розвинув екстатичну любов до Верховного Бога-Особи і хто завдяки цій любові занурився в трансцендентне блаженство, навіть не помічає матеріальних нещасть та радощів, що пов’язані з матеріальним тілом та розумом».
El afecto y las relaciones amorosas que constituyen las diferentes ramas del árbol original del amor, preceden a muchas variedades de manifestaciones afectuosas que no serán tratadas aquí. Esas diferentes manifestaciones las ha descrito Sanātana Gosvāmī en su Bhāgavatāmṛta. Aunque el tema de ese afecto y de esas relaciones amorosas es muy confidencial, Sanātana Gosvāmī describe éstos muy explícitamente.
Прив’язаності до Бога та любовним взаєминам з Ним, а вони є різні віти одного первісного дерева любови, передують розмаїті любовно-емоційні вияви, про які у цій книзі йтися не буде. Їх описав Санатана Ґосвамі у своїй «Бгаґаватамріті». Ці любовні взаємостосунки є вельми потаємні, однак Санатана Ґосвамі описав їх дуже детально.
Ṣrī Rūpa Gosvāmī concluye así la primera división de El Bhakti-rasāmṛta-sindhu, ofreciendo su tratado para el placer trascendental de Sanātana Gosvāmī, quien ha establecido la belleza trascendental, y de Gopāla Bhaṭṭa Gosvāmī, Śrī Raghunātha Bhaṭṭa Gosvāmī y Raghunātha Dāsa Gosvāmī. Esta declaración nos hace pensar que el gran Śrīla Jīva Gosvāmī todavía no estaba activo cuando se escribió El Bhakti-rasāmṛta-sindhu.
Так Шрі Рупа Ґосвамі завершує першу частину «Бгакті- расамріта-сіндгу». Він пише свій трактат для трансцендентного задоволення Санатани Ґосвамі, який встановив істину щодо трансцендентної краси, а також на задоволення Ґопали Бгатти даси Ґосвамі, Шрі Раґгунатги Бгатти Ґосвамі та Раґгунатги даси Ґосвамі. З цього випливає, що коли Рупа Ґосвамі писав «Бгакті- расамріта-сіндгу», великий Шріла Джіва Ґосвамі ще не провадив активної діяльности.
Así termina el estudio resumido de Bhaktivedanta, de la primera división de El Bhakti-rasāmṛta-sindhu, hasta las descripciones del amor extático por Dios, que siguen a continuación.
Так закінчує Бгактіведанта оглядовий виклад першої частини книги «Бгакті-расамріта-сіндгу» аж до описів екстатичної любови до Бога, про які йтиметься далі.