ВІРШ 14
Sloka 14
Текст
Verš
ауткан̣т̣гйа̄д девакі-суте
нірйа̄тй аґа̄ра̄н но ’бгадрам
іті сйа̄д ба̄ндгава-стрійах̣
autkaṇṭhyād devakī-sute
niryāty agārān no ’bhadram
iti syād bāndhava-striyaḥ
Послівний переклад
Synonyma
нйарундган — ледве стримуючи; удґалат — безупинні; ба̄шпам — сльози ; ауткан̣т̣гйа̄т — від сильного хвилювання ; девакі-суте — за сином Девакі; нірйа̄ті — вийшовши; аґа̄ра̄т—з палацу; нах̣—не; абгадрам—несприятливе; іті— так; сйа̄т — щоб не сталося; ба̄ндгава — родички; стрійах̣ — жінки.
Переклад
Překlad
Родички дуже переживали за Крішну, і від того в їхніх очах стояли сльози. Вони, повиходивши з палацу, лише насилу стримували їх, та й то через те, що боялись, що сльози під час від’їзду накличуть нещастя.
Příbuzné ženy vyšly z paláce s očima plnýma slz úzkosti o Kṛṣṇu. S velkým přemáháním tyto slzy zadržovaly, neboť se obávaly, že by v době odjezdu mohly přivodit nějaké neštěstí.
Коментар
Význam
У хастінапурському палаці мешкали сотні жінок. Всі вони любили Крішну, і до того ж всі були Його родички. Тому, побачивши, що Крішна від’їжджає до Свого міста, вони розхвилювалися, і по щоках їм, як зазвичай в таких випадках, покотилися сльози. Однак вони одразу подумали, що сльози перед дорогою можуть накликати на Крішну лихо, і тому намагалися їх стримати. То було важко, бо сльози котились без упину. Тоді вони просто витерли очі, а серця їхні при тому калатали. Дружини й невістки тих, хто загинув у битві, ніколи не спілкувалися з Крішною безпосередньо, однак всі вони чули про Нього та Його великі діяння і тому, думавши й розмовлявши про Нього, Його ім’я, славу тощо, полюбили Його так само, як і ті, що спілкувалися з Ним безпосередньо. Тож хоч яке, пряме чи непряме, є спілкування людини з Крішною, але кожен, хто думає про Крішну, розмовляє про Крішну чи поклоняється Крішні, прив’язується до Нього. Крішна абсолютний, і тому різниці між Його іменем, формою, якостями тощо немає. Ми можемо відродити свої близькі стосунки з Крішною, якщо просто будемо розмовляти й слухати про Нього чи пам’ятати Його. Це все відбувається завдяки духовній енерґії.
V hastināpurském paláci žily stovky žen. Všechny měly ke Kṛṣṇovi citové pouto a všechny také byly Jeho příbuzné. Když viděly, že Kṛṣṇa odchází z jejich paláce do Svého domova, cítily velikou úzkost a jako obvykle jim po tvářích začaly téci slzy. Zároveň si však myslely, že slzy by v takové chvíli mohly Kṛṣṇovi přivodit nějaké neštěstí, a proto je chtěly zadržet. Bylo to pro ně těžké, protože slzy nelze zastavit. Utíraly si je z očí a srdce jim bušila. Manželky a snachy zemřelých bojovníků z toho důvodu nikdy nepřišly s Kṛṣṇou do přímého styku. Všechny tyto ženy však o Něm a o Jeho velkých činech slyšely, a tak na Něho myslely, hovořily o Něm, o Jeho jménu, slávě atd., a vytvořily si stejná citová pouta jako ti, kteří se s Ním přímo stýkali. To znamená, že každý, kdo myslí na Kṛṣṇu, mluví o Kṛṣṇovi nebo uctívá Kṛṣṇu, k Němu bude přímo či nepřímo připoutaný. Jelikož Kṛṣṇa je absolutní, není žádný rozdíl mezi Jeho jménem, podobou, vlastnostmi atd. K důvěrnému oživení našeho osobního vztahu s Kṛṣṇou může dojít tím, že o Něm hovoříme, nasloucháme nebo na Něho vzpomínáme. Dochází k tomu díky duchovní energii.