Text 42
ВІРШ 42
Devanagari
Деванагарі
प्रतिसन्दध आश्वास्य महीं च समवर्धयत् ॥ ४२ ॥
Text
Текст
tapaḥ śaucaṁ dayām iti
pratisandadha āśvāsya
mahīṁ ca samavardhayat
тапах̣ ш́аучам̇ дайа̄м іті
пратісандадга а̄ш́ва̄сйа
махім̇ ча самавардгайат
Synonyms
Послівний переклад
вр̣шасйа — бика (уособлення релігії); нашт̣а̄н — що втрачені; трін — три; па̄да̄н — ноги; тапах̣ — аскеза; ш́аучам — чистота; дайа̄м — милосердя; іті — так; пратісандадге — відновив; а̄ш́ва̄сйа — сприятливими заходами; махім — Землю; ча — та; самавардгайат — довів до досконалости.
Translation
Переклад
Thereafter the King reestablished the lost legs of the personality of religion [the bull], and by encouraging activities he sufficiently improved the condition of the earth.
Далі цар відновив втрачені ноги уособленої релігії і сприятливими заходами значною мірою поліпшив становище Землі.
Purport
Коментар
By designating particular places for the personality of Kali, Mahārāja Parīkṣit practically cheated Kali. In the presence of Kali, Dharma (in the shape of a bull), and the earth (in the shape of a cow), he could actually estimate the general condition of his kingdom, and therefore he at once took proper steps to reestablish the legs of the bull, namely austerity, cleanliness and mercy. And for the general benefit of the people of the world, he saw that the gold stock might be employed for stabilization. Gold is certainly a generator of falsity, intoxication, prostitution, enmity and violence, but under the guidance of a proper king or public leader, or a brāhmaṇa or sannyāsī, the same gold can be properly utilized to reestablish the lost legs of the bull, the personality of religion.
Визначивши для уособленого Калі окремі місця для життя, Махараджа Парікшіт, по суті, підманув його. Маючи перед очима Калі, Дгарму (в подобі бика) і Землю (в подобі корови), він мав змогу скласти чітке уявлення про загальний стан свого царства і тому негайно вжив належних заходів, щоб повернути бикові втрачені три ноги — аскетизм, чистоту й милосердя. А задля загального добробуту людей Махараджа Парікшіт подбав про використання золотого запасу на стабілізацію становища у світі. Безсумнівно, золото породжує обман, зловживання дурманними речовинами, розпусту, ворожнечу та насильство; однак під керівництвом істинного царя чи громадського ватажка, брахмани чи санн’ясі те саме золото може послужити на користь, щоб повернути бикові, уособленню релігії, втрачені ноги.
Mahārāja Parīkṣit, therefore, like his grandfather Arjuna, collected all illicit gold kept for the propensities of Kali and employed it in the saṅkīrtana-yajña, as per instruction of the Śrīmad-Bhāgavatam. As we have suggested before, one’s accumulated wealth may be divided into three parts for distribution, namely fifty percent for the service of the Lord, twenty-five percent for the family members and twenty-five percent for personal necessities. Spending fifty percent for the service of the Lord or for propagation of spiritual knowledge in society by way of the saṅkīrtana-yajña is the maximum display of human mercy. People of the world are generally in darkness regarding spiritual knowledge, especially in regard to the devotional service of the Lord, and therefore to propagate the systematic transcendental knowledge of devotional service is the greatest mercy that one can show in this world. When everyone is taught to sacrifice fifty percent of his accumulated gold for the Lord’s service, certainly austerity, cleanliness and mercy automatically ensue, and thus the lost three legs of the personality of religion are automatically established. When there is sufficient austerity, cleanliness, mercy and truthfulness, naturally mother earth is completely satisfied, and there is very little chance for Kali to infiltrate the structure of human society.
Отже, Махараджа Парікшіт, як колись його дід Арджуна, зібрав усе золото, яке всупереч закону хтось призначав на потурання Калі, і, як то радить «Шрімад-Бгаґаватам», використав його на санкіртана-яґ’ю. Як ми вже пропонували раніше, людина може розділити нагромаджені статки на три частини: п’ятдесят відсотків віддати на служіння Господеві, двадцять п’ять — членам родини, а решту двадцять п’ять лишити на власні потреби. Витрачати п’ятдесят відсотків прибутку на служіння Господеві чи на поширення духовного знання в суспільстві через санкіртана-яґ’ю — це прояв найвищого людського милосердя. Переважна більшість людства перебуває у темряві невігластва щодо духовних речей, а надто щодо всього, що пов’язане з відданим служінням Господеві, і тому поширювати й роз’яснювати трансцендентну науку відданого служіння — це найвище милосердя, яке можна виявити у цьому світі. Якщо кожна людина буде навчена віддавати п’ятдесят відсотків заощаджень на служіння Господеві, то це само собою неодмінно виховає аскетизм, чистоту і милосердя, і так вдасться відновити три ноги уособленої релігії. Коли аскетизм, чистота, милосердя і правдивість досить поширені, мати-Земля природно задоволена, а для Калі в людському суспільстві майже не лишається лазівок.