12
Text 12
Текст
Text
а̄ра̄дгітах̣ сура-ґан̣аір хр̣ді баддга-ка̄маіх̣
йат сарва-бгӯта-дайайа̄сад-алабгйайаіко
на̄на̄-джанешв авахітах̣ сухр̣д антар-а̄тма̄
ārādhitaḥ sura-gaṇair hṛdi baddha-kāmaiḥ
yat sarva-bhūta-dayayāsad-alabhyayaiko
nānā-janeṣv avahitaḥ suhṛd antar-ātmā
Послівний переклад
Synonyms
на — ніколи; аті — дуже; прасідаті — задовольняєшся; татга̄ — так; упачіта — розкішними обрядами; упача̄раіх̣ — численими підношеннями; а̄ра̄дгітах̣ — вшановуваний; сура-ґан̣аіх̣ — небожителями; хр̣ді баддга-ка̄маіх̣ — тими, чиї серця переповнюють матеріальні бажання; йат — які; сарва — всі; бгӯта — живі істоти; дайайа̄ — з безпричинної милості; асат — невідданий; алабгйайа̄ — недосяжний; еках̣ — єдиний і недвоїстий; на̄на̄ — різних; джанешу — у живих істотах; авахітах̣ — видимий; сухр̣т — доброзичливий друг; антах̣ — всередині; а̄тма̄ — Наддуша.
na — never; ati — very much; prasīdati — become satisfied; tathā — as much as; upacita — by pompous arrangement; upacāraiḥ — with much worshipable paraphernalia; ārādhitaḥ — being worshiped; sura-gaṇaiḥ — by the celestial demigods; hṛdi baddha-kāmaiḥ — with hearts full of all sorts of material desires; yat — that which; sarva — all; bhūta — living entities; dayayā — to show them causeless mercy; asat — nondevotee; alabhyayā — not being achieved; ekaḥ — one without a second; nānā — various; janeṣu — in living entities; avahitaḥ — perceived; suhṛt — well-wishing friend; antaḥ — within; ātmā — Supersoul.
Переклад
Translation
Дорогий Господи, Тебе не дуже вдовольняє поклоніння півбогів, які з великою пишнотою підносять Тобі численні дари, але чиї серця переповнюють матеріальні бажання. Зі Своєї безпричинної милості Ти перебуваєш у серці кожної істоти як Наддуша і вічний доброзичливець, але для невідданих Ти залишаєшся недосяжним.
My Lord, You are not very much satisfied by the worship of the demigods, who arrange for Your worship very pompously, with various paraphernalia, but who are full of material hankerings. You are situated in everyone’s heart as the Supersoul just to show Your causeless mercy, and You are the eternal well-wisher, but You are unavailable for the nondevotee.
Коментар
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Півбоги, небожителі на райських планетах, вповноважені керувати матеріальним всесвітом, — також віддані Господа. Але разом з тим вони бажають матеріального багатства і чуттєвих насолод. Господь настільки милостивий, що дарує їм найрізноманітніші матеріальні втіхи, навіть перевершуючи їхні сподівання, однак залишається незадоволений ними, тому що в них немає чистої відданості. Господь не хоче, щоб будь-хто із Його незліченних синів (живих істот) залишався в сповненому троїстих страждань матеріальному світі і без кінця зазнавав мук народження, смерті, старості і хвороб. Півбоги на райських планетах, а також багато відданих на цій планеті, хочуть залишатися в матеріальному світі як віддані Господа і разом з тим насолоджуватися матеріальним щастям. Залишаючись у матеріальному світі, вони ризикують впасти на нижчий рівень існування, і через Господь незадоволений ними.
The demigods in the celestial heavenly planets, who are appointed administrators of the material affairs, are also devotees of the Lord. But, at the same time, they have desires for material opulence and sense gratification. The Lord is so kind that He awards them all sorts of material happiness, more than they can desire, but He is not satisfied with them because they are not pure devotees. The Lord does not want any one of His innumerable sons (the living entities) to remain in the material world of threefold miseries to perpetually suffer the material pangs of birth, death, old age and disease. The demigods in the heavenly planets, and many devotees on this planet also, want to remain in the material world as devotees of the Lord and take advantage of material happiness. They do so at a risk of falling down to the lower status of existence, and this makes the Lord dissatisfied with them.
Чисті віддані не прагнуть ніяких матеріальних втіх, хоча й не відчувають до них відрази. Вони узгоджують усі свої бажання з бажаннями Господа і нічого не роблять задля себе. Хороший приклад, який ілюструє таке ставлення, — це Арджуна. Піддавшись егоцентричним почуттям і родинній прив’язаності, Арджуна відмовився було воювати, але, вислухавши «Шрімад Бгаґавад-ґіту», він погодився воювати в інтересах Господа. Тому Господь дуже задоволений чистими відданими, адже ціль усіх їхніх дій полягає не в тому, щоб задовольнити чуття, а в тому, щоб виконати бажання Господа. Як Параматма, Наддуша, Він перебуває в серці кожного і кожному дає можливість отримати хорошу пораду. Тому кожен повинен скористатися з тих можливостей, які він отримав від Господа, і цілковито присвятити себе на трансцендентне любовне служіння Йому.
Pure devotees are not desirous of any material enjoyment, nor are they averse to it. They completely dovetail their desires with the desires of the Lord and perform nothing on their personal account. Arjuna is a good example. On his own sentiment, due to family affection, Arjuna did not want to fight, but finally, after hearing Śrīmad Bhagavad-gītā, he agreed to fight in the interests of the Lord. Therefore, the Lord is very much satisfied with pure devotees because they do not act for sense gratification but only in terms of the Lord’s desire. As Paramātmā, or Supersoul, He is situated in everyone’s heart, always giving everyone the chance of good counsel. Thus everyone should take the opportunity and render transcendental loving service to Him wholly and solely.
Що ж до невідданих, то вони відмінні і від півбогів, і від чистих відданих, тому що повністю відцуралися від свого трансцендентного зв’язку з Господом. Повставши проти Господа, вони прирікають себе на безпросвітне рабство, без кінця пожинаючи плоди своїх дій.
The nondevotees, however, are neither like the demigods nor like the pure devotees, but are averse to the transcendental relationship with the Lord. They have revolted against the Lord and must perpetually undergo the reactions of their own activities.
«Бгаґавад-ґіта» (4.11) проголошує: йе йатга̄ ма̄м̇ прападйанте та̄м̇с татгаіва бгаджа̄мй ахам — «Хоча Господь однаково милостивий до кожної живої істоти, самі живі істоти можуть задовольняти Господа більшою мірою або меншою». Півбогів називають відданими сакама, тобто відданими з матеріальними бажаннями в розумі, тимчасом як чистих відданих називають нішкама, тому що в них немає жодних бажань власного задоволення. Егоїстичність відданих сакама коріниться в тому, що вони не турбуються про інших. Через це вони нездатні повністю задовольнити Господа. Натомість чисті віддані беруть на себе місію обертати невідданих у відданих, і тому Господь більше задоволений з них, ніж із півбогів. Господь байдужий до невідданих, хоча Він і перебуває в серці кожного як доброзичливець і Наддуша. Разом з тим, Він дає їм нагоду отримати Його милість через чистих відданих — проповідників. Іноді Господь Сам сходить на землю для того, щоб проповідувати, як це робив Господь Чайтан’я, але здебільшого Він посилає Своїх істинних представників. Так Він дарує Свою милість навіть невідданим. Господь настільки вдоволений Своїми чистими відданими, що прагне віддати їм всю честь за успіх місіонерської діяльності, хоча Він спроможний все зробити Сам. З цього видно, наскільки більше Він задоволений Своїми чистими відданими нішкама, ніж відданими сакама. Діючи таким трансцендентним чином, Господь одночасно залишається вищим від закидів про упередженість і разом з тим показує, як Він задоволений відданими.
Bhagavad-gītā (4.11) states: ye yathā māṁ prapadyante tāṁs tathaiva bhajāmy aham. “Although the Lord is equally kind to every living being, the living beings, for their own part, are able to please the Lord to either a greater or lesser extent.” The demigods are called sakāma devotees, or devotees with material desires in mind, while the pure devotees are called niṣkāma devotees because they have no desires for their personal interests. The sakāma devotees are self-interested because they do not think of others, and therefore they are not able to satisfy the Lord perfectly, whereas the pure devotees take the missionary responsibility of turning nondevotees into devotees, and they are therefore able to satisfy the Lord more than the demigods. The Lord is unmindful of the nondevotees, although He is sitting within everyone’s heart as well-wisher and Supersoul. However, He also gives them the chance to receive His mercy through His pure devotees who are engaged in missionary activities. Sometimes the Lord Himself descends for missionary activities, as He did in the form of Lord Caitanya, but mostly He sends His bona fide representatives, and thus He shows His causeless mercy towards the nondevotees. The Lord is so satisfied with His pure devotees that He wants to give them the credit for missionary success, although He could do the work personally. This is the sign of His satisfaction with His pure, niṣkāma devotees, compared to the sakāma devotees. By such transcendental activities the Lord simultaneously becomes free from the charge of partiality and exhibits His pleasure with the devotees.
Виникає запитання: якщо Господь перебуває в серцях невідданих також, чому Він не спонукає їх стати відданими? Відповідь на це полягає в тому, що серця невідданих подібні до безплідної землі чи солончакових ґрунтів, що нічого не родять, скільки їх не ори і скільки там не сій. Як невід’ємні часточки Господа, всі індивідуальні живі істоти володіють крихітною незалежністю. Зловживаючи цією незалежністю невіддані раз у раз ображають Господа і Його чистих відданих, що присвячують себе місії проповіді. Через ці образи серця невідданих стають безплідними, як солончаки, на якому нічого не родить.
Now a question arises: If the Lord is sitting in the hearts of nondevotees, why are they not moved to become devotees? It may be answered that the stubborn nondevotees are like the barren land or alkaline field, where no agricultural activities can be successful. As part and parcel of the Lord, every individual living entity has a minute quantity of independence, and by misuse of this minute independence, the nondevotees commit offense after offense, to both the Lord and His pure devotees engaged in missionary work. As a result of such acts, they become as barren as an alkaline field, where there is no strength to produce.