Skip to main content

11

ТЕКСТ 11

Текст

Текст

твам̇ бгакті-йоґа-парібга̄віта-хр̣т-сароджа
а̄ссе ш́рутекшіта-патго нану на̄тга пум̇са̄м
йад-йад-дгійа̄ та уруґа̄йа вібга̄вайанті
тат-тад-вапух̣ пран̣айасе сад-ануґраха̄йа
тва бхакти-йога-парибхвита-хт-сароджа
ссе рутекшита-патхо нану нтха пусм
йад-йад-дхий та уругйа вибхвайанти
тат-тад-вапу праайасе сад-ануграхйа

Послівний переклад

Пословный перевод

твам  —  Тобі; бгакті-йоґа  —  у відданому служінні; парібга̄віта  —  занурені на сто відсотків; хр̣т  —  серця; сародже  —  на лотосі; а̄ссе  —  перебуваєш; ш́рута-ікшіта  —  видимий через вуха; патгах̣  —  шлях; нану  —  тепер; на̄тга  —  Господи; пум̇са̄м  —  відданих; йат-йат  —  хоч який; дгійа̄  —  медитацією; те  —  Твій; уруґа̄йа  —  о всеславний; вібга̄вайанті  —  думають зокрема; тат-тат  —  саме той; вапух̣  —  трансцендентний образ; пран̣айасе  —  проявляєш; сат-ануґраха̄йа  —  даруючи Свою безпричинну милість.

твам — Тебе; бхакти-йога — в преданное служение; парибхвита — полностью погружены; хт — сердца; сародже — на лотосе; ссе — Ты восседаешь; рута-ӣкшита — видят с помощью ушей; патха — путь; нану — сейчас; нтха — о мой Господь; пусм — преданным; йат-йат — любой; дхий — медитируя; те — Твою; уругйа — о всеславный; вибхвайанти — они думают именно о; тат- тат — ту же самую; вапу — трансцендентную форму; праайасе — Ты являешь; сат-ануграхйа — по Своей беспричинной милости.

Переклад

Перевод

Мій Господи, коли віддані слухають достовірні оповіді про Тебе, вони бачать Тебе своїми вухами і їхні серця очищуються. Тоді Ти робиш їхні серця Своєю обителлю. Ти настільки милостивий до Своїх відданих, що проявляєшся перед ними в саме в тому вічному трансцендентному образі, про який вони завжди думають.

О мой Господь, Твои преданные видят Тебя ушами, когда слушают рассказы о Тебе. В процессе слушания сердца таких преданных очищаются, и Ты воцаряешься в них. Ты столь милостив к Своим преданным, что предстаешь перед ними в той вечной трансцендентной форме, на которую они постоянно медитируют, размышляя о Тебе.

Коментар

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: Те, що Господь, як вказує цей вірш, являється перед відданим у тому образі, якому відданий з найбільшим задоволенням поклоняється, свідчить про покірливість Господа бажанням Свого відданого. Господь настільки кориться бажанням відданого, що проявляє перед ним саме той образ, який відданий хоче бачити. Господь радий задовольнити бажання відданого, тому що вдячний йому за трансцендентне любовне служіння. Те саме сказано і в «Бгаґавад-ґіті» (4.11): йе йатга̄ ма̄м̇ прападйанте та̄м̇с татгаіва бгаджа̄мй ахам. Разом з тим ми повинні пам’ятати, що Господь аж ніяк не перетворюється на служку відданого.

У цьому вірші сказано: твам̇ бгакті-йоґа-парібга̄віта. Це означає, що такої досконалості досягає людина, яка перебуває на рівні зрілого відданого служіння, тобто преми, любові до Бога. Відданий приходить до рівня преми шляхом поступового поглиблення віри, яка врешті-решт розвивається у любов. Людина, яка розвинула віру, спілкується зі справжніми відданими і завдяки цьому спілкуванню береться до дійсного відданого служіння, тобто належним чином отримує посвяту і виконує вказані в явлених писаннях обов’язки відданого служіння. На це ясно вказує вжите в цьому слово ш́рутекшіта. Йти шляхом ш́рутекшіта означає слухати істинних відданих, досконало обізнаних із ведичною мудрістю і вільних від матеріальних сентиментів. Завдяки цьому авторитетному методу слухання відданий-неофіт очищується від усієї матеріальної скверни і розвиває прив’язаність до однієї з численних трансцендентних форм Господа, описаних у Ведах.

Здесь говорится, что Господь предстает перед преданным в той форме, которой преданный желает поклоняться. Это значит, что Господь повинуется желаниям Своего преданного, вплоть до того, что являет Себя ему в том облике, в каком Его хочет видеть преданный. Господь удовлетворяет это его желание, потому что Он всегда отвечает взаимностью на трансцендентное любовное служение преданного. Об этом говорится также в «Бхагавад-гите» (4.11): йе йатх м прападйанте тс татхаива бхаджмй ахам. Однако необходимо отметить, что Господь никогда не потакает прихотям преданного. В этом стихе, в частности, сказано: тва бхакти-йога-парибхвита, — то есть в данном случае речь идет о том, чего добивается человек, достигший стадии зрелого преданного служения, а именно стадии премы, или любви к Богу. Према приходит к преданному в процессе постепенного углубления его веры, которая в конце концов превращается в любовь. Вера побуждает человека к общению с истинными преданными, а общение с ними дает ему возможность приступить к настоящему преданному служению: он получает посвящение в ученики и начинает исполнять основные обязанности преданного в соответствии с указаниями богооткровенных писаний. В данном стихе на такую практику преданного служения ясно указывает слово рутекшита. рутекшита — это процесс слушания истинных преданных, постигших мудрость Вед и лишенных мирских сентиментов. В процессе слушания преданный-неофит очищается от материальной скверны, и в нем развивается привязанность к одной из многочисленных трансцендентных форм Господа, которые описаны в Ведах.

Відданий прив’язується до того образу Господа, до якого відчуває природну схильність. Кожна жива істота має вроджену схильність до тої чи іншої форми трансцендентного служіння, тому що кожна істота є вічною слугою Господа. Господь Чайтан’я каже, що жива істота за своєю вічною природою    —    слуга Верховного Бога-Особи, Шрі Крішни. Тому кожну живу істоту одвічно пов’язують із Господом певні стосунки, стосунки слуги і пана. Завдяки практиці реґламентованого відданого служіння в серці живої істоти прокидається її природна схильність до тих чи інших стосунків, і вона прив’язується до одної з вічних форм Господа. Прив’язаність, яку відчуває відданий на цьому рівні, не відрізняється від прив’язаності вічних супутників Господа. Цю прив’язаність до якоїсь певної форми Господа називають сварупа-сіддгі. Господь сідає на лотос серця Свого відданого у тому вічному образі, в якому чистий відданий бажає бачити Його, і вже ніколи не покидає Свого відданого, як підтверджує один із попередніх віршів. Однак Господь ніколи не являє Себе несерйозному чи нещирому поклоннику і дозволяє їм визискувати Себе. Це підтверджує вірш із «Бгаґавад-ґіти» (7.25): на̄хам̇ прака̄ш́ах̣ сарвасйа йоґа-ма̄йа̄-сама̄вр̣тах̣. Запона йоґа-майі ховає Господа від невідданих чи несерйозних відданих, які догоджають своїм чуттям. Господь ніколи не являється псевдовідданим, які поклоняються півбогам, повелителям всесвіту. Отже, Господь ніколи не стає за служку, що виконує забаганки псевдовідданого, але завжди радий відгукнутися на бажання чистого, незумовленого відданого, цілковито вільного від матеріальної скверни.

Привязанность преданного к той или иной форме Господа определяется его естественными наклонностями. Будучи вечным слугой Господа, каждое живое существо имеет врожденную склонность к определенному виду трансцендентного служения. Господь Чайтанья утверждает, что живое существо является вечным слугой Верховной Личности Бога, Шри Кришны. Следовательно, каждое живое существо вечно связано с Ним определенным типом взаимоотношений, проявляющихся в служении. Практика регламентированного преданного служения пробуждает в преданном привязанность к этому конкретному типу взаимоотношений с Господом, в результате чего у преданного развивается привязанность к одной из вечных форм Господа, подобная той, что живет в сердцах вечно освобожденных преданных. Привязанность к определенной форме Господа носит название сварупа-сиддхи. Господь восседает на лотосе сердца чистого преданного в той форме, которую желает созерцать преданный, и потому, как говорилось в предыдущем стихе, Господь никогда не расстается с преданным. Но псевдопреданным, а также тем, кто поклоняется Господу от случая к случаю, Господь не открывает Себя и не позволяет им помыкать Собой. Подтверждение тому мы находим в «Бхагавад-гите» (7.25): нха прака сарвасйа йога-мй-самвта. С помощью йога-майи Господь скрывает Себя от взоров непреданных или несерьезных преданных, которые служат лишь собственным чувствам. Господь остается невидимым для псевдопреданных, которые поклоняются полубогам, правящим вселенной. Итак, Господь не исполняет прихотей псевдопреданных, но всегда готов пойти навстречу желаниям чистого бескорыстного преданного, в ком не осталось ни грана материальной скверны.