Skip to main content

11

Text 11

Текст

Texto

твам̇ бгакті-йоґа-парібга̄віта-хр̣т-сароджа
а̄ссе ш́рутекшіта-патго нану на̄тга пум̇са̄м
йад-йад-дгійа̄ та уруґа̄йа вібга̄вайанті
тат-тад-вапух̣ пран̣айасе сад-ануґраха̄йа
tvaṁ bhakti-yoga-paribhāvita-hṛt-saroja
āsse śrutekṣita-patho nanu nātha puṁsām
yad-yad-dhiyā ta urugāya vibhāvayanti
tat-tad-vapuḥ praṇayase sad-anugrahāya

Послівний переклад

Palabra por palabra

твам  —  Тобі; бгакті-йоґа  —  у відданому служінні; парібга̄віта  —  занурені на сто відсотків; хр̣т  —  серця; сародже  —  на лотосі; а̄ссе  —  перебуваєш; ш́рута-ікшіта  —  видимий через вуха; патгах̣  —  шлях; нану  —  тепер; на̄тга  —  Господи; пум̇са̄м  —  відданих; йат-йат  —  хоч який; дгійа̄  —  медитацією; те  —  Твій; уруґа̄йа  —  о всеславний; вібга̄вайанті  —  думають зокрема; тат-тат  —  саме той; вапух̣  —  трансцендентний образ; пран̣айасе  —  проявляєш; сат-ануґраха̄йа  —  даруючи Свою безпричинну милість.

tvam — a Ti; bhakti-yoga — con servicio devocional; paribhāvita — estando dedicado cien por ciento; hṛt — del corazón; saroje — en el loto; āsse — Tú resides; śruta-īkṣita — visto a través del oído; pathaḥ — el sendero; nanu — ahora; nātha — ¡oh, mi Señor!; puṁsām — de los devotos; yat-yat — cualquiera; dhiyā — por meditar; te — Tuya; urugāya — ¡oh, Tú, el de las múltiples glorias!; vibhāvayanti — ellos piensan específicamente en; tat-tat — la misma; vapuḥ — forma trascendental; praṇayase — Tú manifiestas; sat-anugrahāya — para conferir Tu misericordia sin causa.

Переклад

Traducción

Мій Господи, коли віддані слухають достовірні оповіді про Тебе, вони бачать Тебе своїми вухами і їхні серця очищуються. Тоді Ти робиш їхні серця Своєю обителлю. Ти настільки милостивий до Своїх відданих, що проявляєшся перед ними в саме в тому вічному трансцендентному образі, про який вони завжди думають.

¡Oh, mi Señor! Tu devoto puede verte a través de los oídos mediante el proceso de oír genuinamente, y en esa forma su corazón se limpia, y Tú Te sitúas en él. Eres tan misericordioso con Tus devotos, que Te manifiestas en la forma eterna trascendental específica en la que ellos siempre piensan en Ti.

Коментар

Significado

ПОЯСНЕННЯ: Те, що Господь, як вказує цей вірш, являється перед відданим у тому образі, якому відданий з найбільшим задоволенням поклоняється, свідчить про покірливість Господа бажанням Свого відданого. Господь настільки кориться бажанням відданого, що проявляє перед ним саме той образ, який відданий хоче бачити. Господь радий задовольнити бажання відданого, тому що вдячний йому за трансцендентне любовне служіння. Те саме сказано і в «Бгаґавад-ґіті» (4.11): йе йатга̄ ма̄м̇ прападйанте та̄м̇с татгаіва бгаджа̄мй ахам. Разом з тим ми повинні пам’ятати, що Господь аж ніяк не перетворюється на служку відданого.

У цьому вірші сказано: твам̇ бгакті-йоґа-парібга̄віта. Це означає, що такої досконалості досягає людина, яка перебуває на рівні зрілого відданого служіння, тобто преми, любові до Бога. Відданий приходить до рівня преми шляхом поступового поглиблення віри, яка врешті-решт розвивається у любов. Людина, яка розвинула віру, спілкується зі справжніми відданими і завдяки цьому спілкуванню береться до дійсного відданого служіння, тобто належним чином отримує посвяту і виконує вказані в явлених писаннях обов’язки відданого служіння. На це ясно вказує вжите в цьому слово ш́рутекшіта. Йти шляхом ш́рутекшіта означає слухати істинних відданих, досконало обізнаних із ведичною мудрістю і вільних від матеріальних сентиментів. Завдяки цьому авторитетному методу слухання відданий-неофіт очищується від усієї матеріальної скверни і розвиває прив’язаність до однієї з численних трансцендентних форм Господа, описаних у Ведах.

La afirmación que se hace aquí de que el Señor Se manifiesta ante el devoto en la forma en que al devoto le gusta adorarlo, indica que el Señor Se subordina al deseo del devoto; tanto es así, que Se manifiesta en la forma específica que exige el devoto. El Señor satisface esa exigencia del devoto, debido a que es dócil en términos del servicio amoroso trascendental del devoto. Esto también se confirma en el Bhagavad-gītā (4.11): ye yathā māṁ prapadyante tāṁs tathaiva bhajāmy aham. Sin embargo, hemos de notar que el Señor no es nunca el abastecedor de pedidos del devoto. Aquí, en este verso, se menciona particularmente: tvaṁ bhakti-yoga-paribhāvita. Esto se refiere a la eficiencia que se logra a través de la ejecución del servicio devocional maduro, o prema, amor por Dios. Este estado de prema se logra mediante el proceso gradual de desarrollo que comienza con fe y culmina en el amor. Por fe, uno se relaciona con devotos genuinos, y mediante esa relación puede dedicarse al servicio devocional genuino, lo cual incluye la debida iniciación y la ejecución de los deberes devocionales primarios que se prescriben en las Escrituras reveladas. Esto se indica claramente aquí mediante la palabra śrutekṣita. El sendero śrutekṣita consiste en oír a devotos genuinos que están versados en el conocimiento védico, libres de sentimentalismos mundanos. Mediante este proceso genuino de oír, el devoto neófito se limpia de toda la basura material, y de esa manera se apega a una de las muchas formas trascendentales del Señor que se describen en los Vedas.

Відданий прив’язується до того образу Господа, до якого відчуває природну схильність. Кожна жива істота має вроджену схильність до тої чи іншої форми трансцендентного служіння, тому що кожна істота є вічною слугою Господа. Господь Чайтан’я каже, що жива істота за своєю вічною природою    —    слуга Верховного Бога-Особи, Шрі Крішни. Тому кожну живу істоту одвічно пов’язують із Господом певні стосунки, стосунки слуги і пана. Завдяки практиці реґламентованого відданого служіння в серці живої істоти прокидається її природна схильність до тих чи інших стосунків, і вона прив’язується до одної з вічних форм Господа. Прив’язаність, яку відчуває відданий на цьому рівні, не відрізняється від прив’язаності вічних супутників Господа. Цю прив’язаність до якоїсь певної форми Господа називають сварупа-сіддгі. Господь сідає на лотос серця Свого відданого у тому вічному образі, в якому чистий відданий бажає бачити Його, і вже ніколи не покидає Свого відданого, як підтверджує один із попередніх віршів. Однак Господь ніколи не являє Себе несерйозному чи нещирому поклоннику і дозволяє їм визискувати Себе. Це підтверджує вірш із «Бгаґавад-ґіти» (7.25): на̄хам̇ прака̄ш́ах̣ сарвасйа йоґа-ма̄йа̄-сама̄вр̣тах̣. Запона йоґа-майі ховає Господа від невідданих чи несерйозних відданих, які догоджають своїм чуттям. Господь ніколи не являється псевдовідданим, які поклоняються півбогам, повелителям всесвіту. Отже, Господь ніколи не стає за служку, що виконує забаганки псевдовідданого, але завжди радий відгукнутися на бажання чистого, незумовленого відданого, цілковито вільного від матеріальної скверни.

Este apego del devoto a una forma específica del Señor se debe a una inclinación natural. Todas y cada una de las entidades vivientes están apegadas originalmente a un tipo particular de servicio trascendental, debido a que son eternamente servidores del Señor. Śrī Caitanya dice que la entidad viviente es eternamente un servidor de la Suprema Personalidad de Dios, Śrī Kṛṣṇa. Por consiguiente, cada entidad viviente tiene un tipo particular de relación de servicio con el Señor, eternamente. Ese apego particular se invoca mediante la práctica del servicio devocional regulativo del Señor, y así el devoto se apega a la forma eterna del Señor, tal como alguien que ya está apegado eternamente. Ese apego por una forma específica del Señor se denomina svarūpa-siddhi. El Señor Se sitúa en el corazón de loto del devoto en la forma eterna que el devoto puro desea, y de esa manera el Señor no Se aparta del devoto, como se confirma en el verso anterior. Sin embargo, el Señor no Se revela a un adorador casual o no auténtico, para que este Lo explote. Eso se confirma en el Bhagavad-gītā (7.25): nāhaṁ prakāśaḥ sarvasya yoga-māyā-samāvṛtaḥ. Por el contrario, mediante yoga-māyā, el Señor permanece oculto para los no devotos o devotos casuales que están sirviendo su complacencia de los sentidos. El Señor nunca es visible a los seudo-devotos que adoran a los semidioses que están a cargo de los asuntos universales. Se concluye entonces que el Señor no puede volverse abastecedor de pedidos de un seudo-devoto, pero siempre está dispuesto a responder a los deseos de un devoto puro e incondicional que esté libre de todos los vestigios de la infección material.