11
Text 11
Текст
Text
а̄ссе ш́рутекшіта-патго нану на̄тга пум̇са̄м
йад-йад-дгійа̄ та уруґа̄йа вібга̄вайанті
тат-тад-вапух̣ пран̣айасе сад-ануґраха̄йа
āsse śrutekṣita-patho nanu nātha puṁsām
yad-yad-dhiyā ta urugāya vibhāvayanti
tat-tad-vapuḥ praṇayase sad-anugrahāya
Послівний переклад
Synonyms
твам — Тобі; бгакті-йоґа — у відданому служінні; парібга̄віта — занурені на сто відсотків; хр̣т — серця; сародже — на лотосі; а̄ссе — перебуваєш; ш́рута-ікшіта — видимий через вуха; патгах̣ — шлях; нану — тепер; на̄тга — Господи; пум̇са̄м — відданих; йат-йат — хоч який; дгійа̄ — медитацією; те — Твій; уруґа̄йа — о всеславний; вібга̄вайанті — думають зокрема; тат-тат — саме той; вапух̣ — трансцендентний образ; пран̣айасе — проявляєш; сат-ануґраха̄йа — даруючи Свою безпричинну милість.
tvam — unto You; bhakti-yoga — in devotional service; paribhāvita — being one-hundred-percent engaged; hṛt — of the heart; saroje — on the lotus; āsse — You reside; śruta-īkṣita — seen through the ear; pathaḥ — the path; nanu — now; nātha — O my Lord; puṁsām — of the devotees; yat-yat — whichever; dhiyā — by meditating; te — Your; urugāya — O multiglorious; vibhāvayanti — they specifically think of; tat-tat — the very same; vapuḥ — transcendental form; praṇayase — do You manifest; sat-anugrahāya — to show Your causeless mercy.
Переклад
Translation
Мій Господи, коли віддані слухають достовірні оповіді про Тебе, вони бачать Тебе своїми вухами і їхні серця очищуються. Тоді Ти робиш їхні серця Своєю обителлю. Ти настільки милостивий до Своїх відданих, що проявляєшся перед ними в саме в тому вічному трансцендентному образі, про який вони завжди думають.
O my Lord, Your devotees can see You through the ears by the process of bona fide hearing, and thus their hearts become cleansed, and You take Your seat there. You are so merciful to Your devotees that You manifest Yourself in the particular eternal form of transcendence in which they always think of You.
Коментар
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Те, що Господь, як вказує цей вірш, являється перед відданим у тому образі, якому відданий з найбільшим задоволенням поклоняється, свідчить про покірливість Господа бажанням Свого відданого. Господь настільки кориться бажанням відданого, що проявляє перед ним саме той образ, який відданий хоче бачити. Господь радий задовольнити бажання відданого, тому що вдячний йому за трансцендентне любовне служіння. Те саме сказано і в «Бгаґавад-ґіті» (4.11): йе йатга̄ ма̄м̇ прападйанте та̄м̇с татгаіва бгаджа̄мй ахам. Разом з тим ми повинні пам’ятати, що Господь аж ніяк не перетворюється на служку відданого.
У цьому вірші сказано: твам̇ бгакті-йоґа-парібга̄віта. Це означає, що такої досконалості досягає людина, яка перебуває на рівні зрілого відданого служіння, тобто преми, любові до Бога. Відданий приходить до рівня преми шляхом поступового поглиблення віри, яка врешті-решт розвивається у любов. Людина, яка розвинула віру, спілкується зі справжніми відданими і завдяки цьому спілкуванню береться до дійсного відданого служіння, тобто належним чином отримує посвяту і виконує вказані в явлених писаннях обов’язки відданого служіння. На це ясно вказує вжите в цьому слово ш́рутекшіта. Йти шляхом ш́рутекшіта означає слухати істинних відданих, досконало обізнаних із ведичною мудрістю і вільних від матеріальних сентиментів. Завдяки цьому авторитетному методу слухання відданий-неофіт очищується від усієї матеріальної скверни і розвиває прив’язаність до однієї з численних трансцендентних форм Господа, описаних у Ведах.
The statement here that the Lord manifests Himself before the devotee in the form in which the devotee likes to worship Him indicates that the Lord becomes subordinate to the desire of the devotee — so much so that He manifests His particular form as the devotee demands. This demand of the devotee is satisfied by the Lord because He is pliable in terms of the transcendental loving service of the devotee. This is also confirmed in Bhagavad-gītā (4.11): ye yathā māṁ prapadyante tāṁs tathaiva bhajāmy aham. We should note, however, that the Lord is never the order supplier of the devotee. Here in this verse it is particularly mentioned: tvaṁ bhakti-yoga-paribhāvita. This indicates the efficiency achieved through execution of matured devotional service, or prema, love of Godhead. This state of prema is achieved by the gradual process of development from faith to love. On faith one associates with bona fide devotees, and by such association one can become engaged in bona fide devotional service, which includes proper initiation and the execution of the primary devotional duties prescribed in the revealed scriptures. This is clearly indicated herein by the word śrutekṣita. The śrutekṣita path is to hear from bona fide devotees who are conversant with Vedic wisdom, free from mundane sentiment. By this bona fide hearing process, the neophyte devotee becomes cleansed of all material rubbish, and thus he becomes attached to one of the many transcendental forms of the Lord, as described in the Vedas.
Відданий прив’язується до того образу Господа, до якого відчуває природну схильність. Кожна жива істота має вроджену схильність до тої чи іншої форми трансцендентного служіння, тому що кожна істота є вічною слугою Господа. Господь Чайтан’я каже, що жива істота за своєю вічною природою — слуга Верховного Бога-Особи, Шрі Крішни. Тому кожну живу істоту одвічно пов’язують із Господом певні стосунки, стосунки слуги і пана. Завдяки практиці реґламентованого відданого служіння в серці живої істоти прокидається її природна схильність до тих чи інших стосунків, і вона прив’язується до одної з вічних форм Господа. Прив’язаність, яку відчуває відданий на цьому рівні, не відрізняється від прив’язаності вічних супутників Господа. Цю прив’язаність до якоїсь певної форми Господа називають сварупа-сіддгі. Господь сідає на лотос серця Свого відданого у тому вічному образі, в якому чистий відданий бажає бачити Його, і вже ніколи не покидає Свого відданого, як підтверджує один із попередніх віршів. Однак Господь ніколи не являє Себе несерйозному чи нещирому поклоннику і дозволяє їм визискувати Себе. Це підтверджує вірш із «Бгаґавад-ґіти» (7.25): на̄хам̇ прака̄ш́ах̣ сарвасйа йоґа-ма̄йа̄-сама̄вр̣тах̣. Запона йоґа-майі ховає Господа від невідданих чи несерйозних відданих, які догоджають своїм чуттям. Господь ніколи не являється псевдовідданим, які поклоняються півбогам, повелителям всесвіту. Отже, Господь ніколи не стає за служку, що виконує забаганки псевдовідданого, але завжди радий відгукнутися на бажання чистого, незумовленого відданого, цілковито вільного від матеріальної скверни.
This attachment of the devotee to a particular form of the Lord is due to natural inclination. Each and every living entity is originally attached to a particular type of transcendental service because he is eternally the servitor of the Lord. Lord Caitanya says that the living entity is eternally a servitor of the Supreme Personality of Godhead, Śrī Kṛṣṇa. Therefore, every living entity has a particular type of service relationship with the Lord, eternally. This particular attachment is invoked by practice of regulative devotional service to the Lord, and thus the devotee becomes attached to the eternal form of the Lord, exactly like one who is already eternally attached. This attachment for a particular form of the Lord is called svarūpa-siddhi. The Lord sits on the lotus heart of the devotee in the eternal form the pure devotee desires, and thus the Lord does not part from the devotee, as confirmed in the previous verse. The Lord, however, does not disclose Himself to a casual or unauthentic worshiper to be exploited. This is confirmed in Bhagavad-gītā (7.25): nāhaṁ prakāśaḥ sarvasya yoga-māyā-samāvṛtaḥ. Rather, by yoga-māyā, the Lord remains concealed to the nondevotees or casual devotees who are serving their sense gratification. The Lord is never visible to the pseudodevotees who worship the demigods in charge of universal affairs. The conclusion is that the Lord cannot become the order supplier of a pseudodevotee, but He is always prepared to respond to the desires of a pure, unconditional devotee, who is free from all tinges of material infection.