32
Text 32
Текст
Text
лока-вр̣ттікарір вібгох̣
ваіш́йас тад-удбгаво ва̄рта̄м̇
нр̣н̣а̄м̇ йах̣ самавартайат
loka-vṛttikarīr vibhoḥ
vaiśyas tad-udbhavo vārtāṁ
nṛṇāṁ yaḥ samavartayat
Послівний переклад
Synonyms
віш́ах̣ — засоби до існування, що приходять від сільського господарства і розподілу продуктів; авартанта — виникли; тасйа — Його (велетенської форми); ӯрвох̣ — зі стегон; лока-вр̣ттікаріх̣ — засоби прожитку; вібгох̣ — Господа; ваіш́йах̣ — сільськогосподарська і торгова громада; тат — їхня; удбгавах̣ — орієнтованість; ва̄рта̄м — прожиток; нр̣н̣а̄м — усіх людей; йах̣ — хто; самавартайат — виконує.
viśaḥ — means of living by production and distribution; avartanta — generated; tasya — His (the gigantic form’s); ūrvoḥ — from the thighs; loka-vṛttikarīḥ — means of livelihood; vibhoḥ — of the Lord; vaiśyaḥ — the mercantile community; tat — their; udbhavaḥ — orientation; vārtām — means of living; nṛṇām — of all men; yaḥ — one who; samavartayat — executed.
Переклад
Translation
Джерело засобів на існування для всіх істот, тобто вирощення збіжжя і його розподіл серед праджа, виникло зі стегон велетенської форми Господа. Людей сільськогосподарської і торгової громади, що цим трудяться, називають вайш’ями.
The means of livelihood of all persons, namely production of grains and their distribution to the prajās, was generated from the thighs of the Lord’s gigantic form. The mercantile men who take charge of such execution are called vaiśyas.
Коментар
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Як виразно вказано в цьому вірші, засобом прожитку для людей є віша, або сільське господарство і розподіл продуктів сільського господарства, що включає в себе також транспортування, банківську систему і таке інше. Промисловість — це неприродне джерело засобів для прожитку, і насамперед важка промисловість, яка є причиною всіх суспільних проблем. В «Бгаґавад-ґіті» також сказано, що до обов’язків вайшій (які виробляють вішу) входить піклування про корів, сільське господарство і комерція. Ми вже говорили про те, що людина може легко прохарчуватися просто завдяки догляду за коровами і рільництву.
Human society’s means of living is clearly mentioned here as viśa, or agriculture and the business of distributing agricultural products, which involves transport, banking, etc. Industry is an artificial means of livelihood, and large-scale industry especially is the source of all the problems of society. In Bhagavad-gītā also the duties of the vaiśyas, who are engaged in viśa, are stated as cow protection, agriculture and business. We have already discussed that the human being can safely depend on the cow and agricultural land for his livelihood.
Однією зі складових життєдіяльності такого типу суспільства є товарообмін, до якого входить транспортування і банківська система. Громада вайшій поділяється на багато підрозділів: кшетрі (землевласники), крішана (рільники), тіла-ванік (торговці збіжжям), ґандга-ванік (торговці спеціями), суварна-ванік (торговці золотом і банкіри). Брахмани — це вчителі і духовні наставники, кшатрії захищають підданих від злодіїв та негідників, а вайш’ї забезпечують суспільство продуктами, виробляючи їх і розподіляючи. Шудри, клас малоінтелектуальних людей, які нездатні самостійно діяти в жодній із перелічених сфер, покликані служити трьом вищим класам, таким чином добуваючи собі засоби на прожиток.
The exchange of produce by banking and transportation is a branch of this type of living. The vaiśyas are divided into many subsections: some of them are called kṣetrī, or landowners, some are called kṛṣaṇa, or land tillers, some of them are called tila-vaṇik, or grain raisers, some are called gandha-vaṇik, or merchants in spices, and some are called suvarṇa-vaṇik, or merchants in gold and banking. The brāhmaṇas are the teachers and spiritual masters, the kṣatriyas protect the citizens from the hands of thieves and miscreants, and the vaiśyas are in charge of production and distribution. The śūdras, the unintelligent class of men who cannot act independently in any of the above-mentioned activities, are meant for serving the three higher classes for their livelihood.
За давніх часів брахманів забезпечували всім потрібним для життя кшатрії та вайш’ї, тому що брахмани не мали часу на заробіток. Кшатрії збирали податки з вайшій та шудр, але брахмани були звільнені від податків чи земельного чиншу. Цей суспільний лад був таким гармонійним, що у влаштованому таким чином суспільстві не бувало ніяких соціальних заворушень, політичних струсів чи економічних криз. Отже, розподіл суспільства на соціальні стани, чи варни, конче потрібний, щоб у суспільстві панували мир та злагода.
Formerly, the brāhmaṇas were given all the necessities of life by the kṣatriyas and vaiśyas because they had no time to spend making a living. The kṣatriyas would collect taxes from the vaiśyas and śūdras, but the brāhmaṇas were exempt from paying income tax or land revenue. That system of human society was so nice that there were no political, social and economic upheavals. The different castes, or varṇa classifications, are therefore essential for maintaining a peaceful human society.