47
Text 47
Текст
Text
на ка̄рпан̣йам̇ на самбграмах̣
буддгва̄ джіва-ґатім̇ дгіро
мукта-сан̇ґаш́ чаред іха
na kārpaṇyaṁ na sambhramaḥ
buddhvā jīva-gatiṁ dhīro
mukta-saṅgaś cared iha
Послівний переклад
Synonyms
тасма̄т — через смерть; на — не; ка̄рйах̣ — слід робити; сантра̄сах̣ — страх; на — не; ка̄рпан̣йам — скупість; на — не; самбграмах̣ — жадання матеріальної вигоди; буддгва̄ — усвідомивши; джіва-ґатім — істинну природу живої істоти; дгірах̣ — стійкий; мукта-сан̇ґах̣ — вільний від прив’язаності; чарет — повинен рухатися; іха — в цьому світі.
tasmāt — on account of death; na — not; kāryaḥ — should be done; santrāsaḥ — horror; na — not; kārpaṇyam — miserliness; na — not; sambhramaḥ — eagerness for material gain; buddhvā — realizing; jīva-gatim — the true nature of the living entity; dhīraḥ — steadfast; mukta-saṅgaḥ — free from attachment; caret — one should move about; iha — in this world.
Переклад
Translation
Тому не треба боятися смерті, як не треба ототожнювати тіло з душею чи кидатися в фізичні насолоди, надмірно задовольняючи потреби тіла. Треба пізнати істинну природу живої істоти і діяти в матеріальному світі без прив’язаності, не відхиляючись від своєї мети.
Therefore, one should not view death with horror, nor have recourse to defining the body as soul, nor give way to exaggeration in enjoying the bodily necessities of life. Realizing the true nature of the living entity, one should move about in the world free from attachment and steadfast in purpose.
Коментар
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Вдумливу людину, яка зрозуміла філософію життя і смерті, хвилюють описи жахливих, пекельних страждань, яких істота зазнає і в утробі матері, і з’являючись на світ. Однак це проблеми, які треба розв’язати. Вдумлива людина повинна збагнути, що перебування в матеріальному тілі пов’язане зі стражданням. Не піддаючись непотрібному смуткові, треба знайти вихід. Вихід з цього становища можна знайти спілкуючись із звільненими особами. Треба зрозуміти, хто справді звільнений. Звільнену особу описує «Бгаґавад-ґіта»: той, хто безперервно виконує віддане служіння Господу, піднявшись над суворими законами матеріальної природи, перебуває в Брахмані.
A sane person who has understood the philosophy of life and death is very upset upon hearing of the horrible, hellish condition of life in the womb of the mother or outside of the mother. But one has to make a solution to the problems of life. A sane man should understand the miserable condition of this material body. Without being unnecessarily upset, he should try to find out if there is a remedy. The remedial measures can be understood when one associates with persons who are liberated. It must be understood who is actually liberated. The liberated person is described in Bhagavad-gītā: one who engages in uninterrupted devotional service to the Lord, having surpassed the stringent laws of material nature, is understood to be situated in Brahman.
Верховний Бог-Особа вищий за матеріальне творіння. Це визнають навіть імперсоналісти, як оце Шанкарачар’я. Шанкарачар’я сказав, що Нараяна трансцендентний до матеріального творіння. Тому, коли людина дійсно служить Господу в тій чи інші формі — як Нараяні, як Радга-Крішні чи як Сіта-Рамі, — вона перебуває на рівні звільнення. «Бгаґаватам» також підтверджує, що досягнути звільнення означає утвердитися у своєму природному становищі. Жива істота — це вічний слуга Верховного Господа, тому коли людина щиро й серйозно віддає себе на трансцендентне любовне служіння Господу, вона досягає рівня звільнення. Треба шукати товариства звільненої особи, і тоді вона зможе розв’язати проблеми життя, а саме проблеми народження і смерті.
The Supreme Personality of Godhead is beyond the material creation. It is admitted even by impersonalists like Śaṅkarācārya that Nārāyaṇa is transcendental to this material creation. As such, when one actually engages in the service of the Lord in various forms, either Nārāyaṇa or Rādhā-Kṛṣṇa or Sītā-Rāma, he is understood to be on the platform of liberation. The Bhāgavatam also confirms that liberation means to be situated in one’s constitutional position. Since a living entity is eternally the servitor of the Supreme Lord, when one seriously and sincerely engages in the transcendental loving service of the Lord, he is situated in the position of liberation. One should try to associate with a liberated person, and then the problems of life, namely birth and death, can be solved.
Виконуючи віддане служіння у повній свідомості Крішни, треба стерегтися скупості. Не слід хизуватися показною відреченістю від світу. Насправді, відречення неможливе. Якщо хтось відрікається від своїх розкішних хоромів і йде в ліс, це не є відречення, тому що і його хороми, і ліс належать Верховному Богові-Особі. Якщо хтось міняє один маєток на інший, це не є актом відречення. Ні розкішні хороми, ні ліс йому і так ніколи не належали. Стати по-справжньому відреченим означає відректися від хибного уявлення про себе як про володаря матеріальної природи. Коли людина відрікається від цієї хибної концепції і від гордої думки, що вона також Бог, це і є справжнє відречення. Будь-яке інше відречення не має сенсу. Рупа Ґосвамі вчить, що коли людина відрікається від чогось, що можна було б використати в служінні Господу, це називається пгалґу-ваіраґ’я, — неповна, або оманна, відреченість. Все належить Верховному Богові-Особі, і тому все можна використати в служінні Господу. Ніщо не слід використовувати для задоволення власних чуттів. Це істинна відреченість. Також не слід нарощувати потреби тіла. Ми повинні задовольнятися тим, що нам дарує Крішна і що приходить без надмірних зусиль з нашого боку. Ми повинні використовувати свій час на віддане служіння у свідомості Крішни. Так ми розв’яжемо проблему життя і смерті.
While discharging devotional service in full Kṛṣṇa consciousness, one should not be miserly. He should not unnecessarily show that he has renounced this world. Actually, renunciation is not possible. If one renounces his palatial building and goes to a forest, there is actually no renunciation, for the palatial building is the property of the Supreme Personality of Godhead and the forest is also the property of the Supreme Personality of Godhead. If he changes from one property to another, that does not mean that he renounces; he was never the proprietor of either the palace or the forest. Renunciation necessitates renouncing the false understanding that one can lord it over material nature. When one renounces this false attitude and renounces the puffed-up position that he is also God, that is real renunciation. Otherwise, there is no meaning of renunciation. Rūpa Gosvāmī advises that if one renounces anything which could be applied in the service of the Lord and does not use it for that purpose, that is called phalgu-vairāgya, insufficient or false renunciation. Everything belongs to the Supreme Personality of Godhead; therefore everything can be engaged in the service of the Lord; nothing should be used for one’s sense gratification. That is real renunciation. Nor should one unnecessarily increase the necessities of the body. We should be satisfied with whatever is offered and supplied by Kṛṣṇa without much personal endeavor. We should spend our time executing devotional service in Kṛṣṇa consciousness. That is the solution to the problem of life and death.