8
Text 8
Текст
Texto
ка̄ран̣ам̇ пракр̣тім̇ відух̣
бгоктр̣тве сукга-дух̣кга̄на̄м̇
пурушам̇ пракр̣тех̣ парам
kāraṇaṁ prakṛtiṁ viduḥ
bhoktṛtve sukha-duḥkhānāṁ
puruṣaṁ prakṛteḥ param
Послівний переклад
Palabra por palabra
ка̄рйа — щодо тіла; ка̄ран̣а — чуттів; картр̣тве — півбогів; ка̄ран̣ам — причина; пракр̣тім — матеріальна природа; відух̣ — вчені розуміють; бгоктр̣тве — щодо відчуття; сукга — щастя; дух̣кга̄на̄м — і нещастя; пурушам — духовна душа; пракр̣тех̣ — до матеріальної природи; парам — трансцендентна.
kārya — el cuerpo; kāraṇa — los sentidos; kartṛtve — en relación con los semidioses; kāraṇam — la causa; prakṛtim — la naturaleza material; viduḥ — los eruditos entienden; bhoktṛtve — en relación con la percepción; sukha — de felicidad; duḥkhānām — y de aflicción; puruṣam — el alma espiritual; prakṛteḥ — a la naturaleza material; param — trascendental.
Переклад
Traducción
Причина матеріального тіла та чуттів зумовленої душі, а також півбогів, які виконують роль панівних божеств її чуттів, — це матеріальна природа. Так це розуміють мудреці. А причина почуттів щастя і нещастя — це сама духовна душа, трансцендентна за природою.
La naturaleza material es la causa del cuerpo material y de esos sentidos del alma condicionada, así como también de los semidioses, las deidades que rigen esos sentidos. Esto lo entienden los hombres eruditos. La causa de los sentimientos de felicidad y aflicción del alma, que es trascendental por naturaleza, es la propia alma espiritual.
Коментар
Significado
ПОЯСНЕННЯ: У «Бгаґавад-ґіті» сказано, що Господь, сходячи до матеріального світу, приходить власною особою за допомогою Своєї енерґії, атма-майі. Його не примушує до цього жодна вища за Нього енерґія. Він приходить з власної волі, і тому Його прихід можна назвати розвагою, або лілою. Але тут чітко сказано, що зумовлена душа примушена приймати те чи інше тіло й чуття, які визначають три ґуни матеріальної природи. Жива істота не владна вибирати собі тіло сама. Іншими словами, зумовлена душа не має вільного вибору, вона змушена приймати певне тіло згідно зі своєю кармою. Але коли йдеться про почуття, які тіло породжує внаслідок тих чи інших дій і які проявляються у формі щастя та нещастя, то причиною цих почуттів є сама духовна душа. Забажавши цього, духовна душа може змінити це зумовлене життя у світі двоїстості, обравши шлях служіння Крішні. Жива істота сама є причиною своїх страждань, але вона може також стати причиною свого вічного щастя. Коли в неї виникає бажання присвятити себе свідомості Крішни, внутрішня енерґія, духовна енерґія Господа, дарує їй відповідне тіло, а коли вона бажає задовольняти свої чуття, вона отримує матеріальне тіло. Душа має свободу вибору — обрати духовне тіло чи матеріальне тіло, але коли вона обрала те чи інше тіло, їй доводиться насолоджуватися чи страждати згідно зі своїм вибором. Філософи-майаваді намагаються довести, що жива істота, обираючи тіло свині, насолоджується своїми розвагами в ньому. Однак ця теорія не має підстав, тому що слово «розвага» містить у собі поняття добровільної згоди на ті чи інші дії, які дають насолоду. Тому теорія майаваді вищою мірою облудна. Коли істота вимушено страждає, це не розвага. Коли Господь розважається своїми іграми, це не можна ставити на один рівень з діями живої істоти, що примушена пожинати кармічні результати своїх дій.
En el Bhagavad-gītā se dice que el Señor, cuando desciende al mundo material, viene como una persona por medio de Su propia energía, ātma-māyā. Ninguna energía superior Le fuerza a venir. Viene por Su propia voluntad, y esto puede recibir el nombre de līlā, Su pasatiempo. Pero aquí se afirma claramente que el alma condicionada se ve forzada a tomar un determinado tipo de cuerpo y de sentidos bajo la influencia de las tres modalidades de la naturaleza material. El cuerpo que recibe no depende de su elección. En otras palabras, el alma condicionada no puede elegir libremente; tiene que aceptar un determinado tipo de cuerpo según su karma. Pero ante reacciones físicas como las que se sienten en la felicidad y en la aflicción, debemos entender que su causa es la propia alma espiritual. Si así lo desea, el alma espiritual puede cambiar esta vida condicionada de dualidades, si escoge servir a Kṛṣṇa. La entidad viviente es la causa de su propio sufrimiento, pero también puede ser la causa de su felicidad eterna. Cuando quiere ser consciente de Kṛṣṇa, la potencia interna, la energía espiritual del Señor, le ofrece un cuerpo apropiado, y cuando quiere dar satisfacción a sus sentidos, se le ofrece un cuerpo material. De este modo, si acepta un cuerpo espiritual o un cuerpo material queda a su libre arbitrio, pero una vez aceptado, tiene que disfrutar o sufrir las consecuencias. El planteamiento del filósofo māyāvādī es que la entidad viviente, cuando acepta un cuerpo de cerdo, está disfrutando de sus pasatiempos. Esta teoría, sin embargo, no puede aceptarse, porque el sentido implícito en la palabra «pasatiempo» es de «aceptar voluntariamente para disfrutar». Por lo tanto, esa interpretación lleva a engaño. La aceptación forzosa de sufrimientos no es un pasatiempo. Los pasatiempos del Señor y la aceptación de la reacción kármica por parte de la entidad viviente no están al mismo nivel.