Skip to main content

8

Text 8

Текст

Text

ка̄рйа-ка̄ран̣а-картр̣тве
ка̄ран̣ам̇ пракр̣тім̇ відух̣
бгоктр̣тве сукга-дух̣кга̄на̄м̇
пурушам̇ пракр̣тех̣ парам
kārya-kāraṇa-kartṛtve
kāraṇaṁ prakṛtiṁ viduḥ
bhoktṛtve sukha-duḥkhānāṁ
puruṣaṁ prakṛteḥ param

Послівний переклад

Synonyms

ка̄рйа  —  щодо тіла; ка̄ран̣а  —  чуттів; картр̣тве  —  півбогів; ка̄ран̣ам  —  причина; пракр̣тім  —  матеріальна природа; відух̣  —  вчені розуміють; бгоктр̣тве  —  щодо відчуття; сукга  —  щастя; дух̣кга̄на̄м  —  і нещастя; пурушам  —  духовна душа; пракр̣тех̣  —  до матеріальної природи; парам  —  трансцендентна.

kārya — the body; kāraṇa — the senses; kartṛtve — regarding the demigods; kāraṇam — the cause; prakṛtim — material nature; viduḥ — the learned understand; bhoktṛtve — regarding the perception; sukha — of happiness; duḥkhānām — and of distress; puruṣam — the spirit soul; prakṛteḥ — to material nature; param — transcendental.

Переклад

Translation

Причина матеріального тіла та чуттів зумовленої душі, а також півбогів, які виконують роль панівних божеств її чуттів,    —    це матеріальна природа. Так це розуміють мудреці. А причина почуттів щастя і нещастя    —    це сама духовна душа, трансцендентна за природою.

The cause of the conditioned soul’s material body and senses, and the senses’ presiding deities, the demigods, is the material nature. This is understood by learned men. The feelings of happiness and distress of the soul, who is transcendental by nature, are caused by the spirit soul himself.

Коментар

Purport

ПОЯСНЕННЯ: У «Бгаґавад-ґіті» сказано, що Господь, сходячи до матеріального світу, приходить власною особою за допомогою Своєї енерґії, атма-майі. Його не примушує до цього жодна вища за Нього енерґія. Він приходить з власної волі, і тому Його прихід можна назвати розвагою, або лілою. Але тут чітко сказано, що зумовлена душа примушена приймати те чи інше тіло й чуття, які визначають три ґуни матеріальної природи. Жива істота не владна вибирати собі тіло сама. Іншими словами, зумовлена душа не має вільного вибору, вона змушена приймати певне тіло згідно зі своєю кармою. Але коли йдеться про почуття, які тіло породжує внаслідок тих чи інших дій і які проявляються у формі щастя та нещастя, то причиною цих почуттів є сама духовна душа. Забажавши цього, духовна душа може змінити це зумовлене життя у світі двоїстості, обравши шлях служіння Крішні. Жива істота сама є причиною своїх страждань, але вона може також стати причиною свого вічного щастя. Коли в неї виникає бажання присвятити себе свідомості Крішни, внутрішня енерґія, духовна енерґія Господа, дарує їй відповідне тіло, а коли вона бажає задовольняти свої чуття, вона отримує матеріальне тіло. Душа має свободу вибору    —    обрати духовне тіло чи матеріальне тіло, але коли вона обрала те чи інше тіло, їй доводиться насолоджуватися чи страждати згідно зі своїм вибором. Філософи-майаваді намагаються довести, що жива істота, обираючи тіло свині, насолоджується своїми розвагами в ньому. Однак ця теорія не має підстав, тому що слово «розвага» містить у собі поняття добровільної згоди на ті чи інші дії, які дають насолоду. Тому теорія майаваді вищою мірою облудна. Коли істота вимушено страждає, це не розвага. Коли Господь розважається своїми іграми, це не можна ставити на один рівень з діями живої істоти, що примушена пожинати кармічні результати своїх дій.

In Bhagavad-gītā it is said that when the Lord descends to this material world, He comes as a person by His own energy, ātma-māyā. He is not forced by any superior energy. He comes by His own will, and this can be called His pastime, or līlā. But here it is clearly stated that the conditioned soul is forced to take a certain type of body and senses under the three modes of material nature. That body is not received according to his own choice. In other words, a conditioned soul has no free choice; he has to accept a certain type of body according to his karma. But when there are bodily reactions as felt in happiness and distress, it is to be understood that the cause is the spirit soul himself. If he so desires, the spirit soul can change this conditional life of dualities by choosing to serve Kṛṣṇa. The living entity is the cause of his own suffering, but he can also be the cause of his eternal happiness. When he wants to engage in Kṛṣṇa consciousness, a suitable body is offered to him by the internal potency, the spiritual energy of the Lord, and when he wants to satisfy his senses, a material body is offered. Thus it is his free choice to accept a spiritual body or a material body, but once the body is accepted he has to enjoy or suffer the consequences. The Māyāvādī philosopher’s presentation is that the living entity enjoys his pastimes by accepting the body of a hog. This theory is not acceptable, however, because the word “pastime” implies voluntary acceptance for enjoyment. Therefore this interpretation is most misleading. When there is enforced acceptance for suffering, it is not a pastime. The Lord’s pastimes and the conditioned living entity’s acceptance of karmic reaction are not on the same level.