Skip to main content

7

Text 7

Текст

Text

тад асйа сам̇ср̣тір бандгах̣
па̄ра-тантрйам̇ ча тат-кр̣там
бгаватй акартур іш́асйа
са̄кшін̣о нірвр̣та̄тманах̣
tad asya saṁsṛtir bandhaḥ
pāra-tantryaṁ ca tat-kṛtam
bhavaty akartur īśasya
sākṣiṇo nirvṛtātmanaḥ

Послівний переклад

Synonyms

тат  —  від цієї оманної концепції; асйа  —  зумовленої душі; сам̇ср̣тіх̣  —  зумовлене життя; бандгах̣  —  рабство; па̄ра-тантрйам  —  залежність; ча  —  і; тат-кр̣там  —  зроблене з того; бгаваті  —  є; акартух̣  —  того, хто не виконує діяльності; іш́асйа  —  незалежного; са̄кшін̣ах̣  —  свідка; нірвр̣та-а̄тманах̣  —  радісного.

tat — from the misconception; asya — of the conditioned soul; saṁsṛtiḥ — conditioned life; bandhaḥ — bondage; pāra-tantryam — dependence; ca — and; tat-kṛtam — made by that; bhavati — is; akartuḥ — of the nondoer; īśasya — independent; sākṣiṇaḥ — the witness; nirvṛta-ātmanaḥ — joyful by nature.

Переклад

Translation

Матеріальна свідомість являє собою причину зумовленого життя, в якому матеріальна енерґія зв’язує живу істоту суворими умовами. Хоча духовна душа нічого не робить і залишається трансцендентною до всіх дій, вона потрапляє в рабство зумовленого життя.

Material consciousness is the cause of one’s conditional life, in which conditions are enforced upon the living entity by the material energy. Although the spirit soul does not do anything and is transcendental to such activities, he is thus affected by conditional life.

Коментар

Purport

ПОЯСНЕННЯ: Філософи-майаваді, які не розрізняють між Верховним Духом і індивідуальним духом, запевняють, що зумовлене існування живої істоти    —    це її ліла, тобто розвага. Але слово «розвага» доречне тоді, коли йдеться про участь в іграх Господа. Майаваді спотворюють зміст цього слова і кажуть, що навіть тоді, коли жива істота стає свинею й пожирає випорожнення, вона все одно насолоджується своїми розвагами. Така теорія вкрай небезпечна. Верховний Господь очолює всіх живих істот і підтримує їх. Його розваги трансцендентні до будь-якої матеріальної діяльності. Господні розваги неможливо прирівняти до зумовленої діяльності живих істот. Провадячи зумовлене існування, жива істота залишається рабом матеріальної енерґії. Зумовлена душа покірно виконує всі вказівки матеріальної енерґії. Душа ні за що не відповідає, вона просто свідок усіх своїх дій, які її примушує виконувати матеріальна енерґія за те, що вона образила Крішну, побажавши розірвати свої вічні стосунки з Ним. Тому Господь Крішна каже в «Бгаґавад-ґіті», що майа, Його матеріальна енерґія, настільки могутня, що її неможливо подолати. Але якщо жива істота просто усвідомлює своє природне становище слуги Крішни й намагається діяти згідно зі своїм становищем, то, хоч як глибоко вона була зумовлена, майа відразу ж звільняє її від свого впливу. Це чітко сказано в сьомій главі «Бгаґавад-ґіти»: Крішна Сам турбується про кожного, хто беззастережно віддається Йому, і тому така істота виходить з-під впливу майі, тобто звільняється від зумовленого існування.

The Māyāvādī philosopher, who does not differentiate between the Supreme Spirit and the individual spirit, says that the conditional existence of the living entity is his līlā, or pastime. But the word “pastime” implies employment in the activities of the Lord. The Māyāvādīs misuse the word and say that even if the living entity has become a stool-eating hog, he is also enjoying his pastimes. This is a most dangerous interpretation. Actually the Supreme Lord is the leader and maintainer of all living entities. His pastimes are transcendental to any material activity. Such pastimes of the Lord cannot be dragged to the level of the conditional activities of the living entities. In conditional life the living entity actually remains as if a captive in the hands of material energy. Whatever the material energy dictates, the conditioned soul does. He has no responsibility; he is simply the witness of the action, but he is forced to act in that way due to his offense in his eternal relationship with Kṛṣṇa. Lord Kṛṣṇa therefore says in Bhagavad-gītā that māyā, His material energy, is so forceful that it is insurmountable. But if a living entity simply understands that his constitutional position is to serve Kṛṣṇa and he tries to act on this principle, then however conditioned he may be, the influence of māyā immediately vanishes. This is clearly stated in Bhagavad-gītā, Seventh Chapter: Kṛṣṇa takes charge of anyone who surrenders to Him in helplessness, and thus the influence of māyā, or conditional life, is removed.

Насправді духовна душа є сач-чід-ананда    —    вічна, сповнена блаженства і знання. Однак в лабетах майі вона змушена страждати від нескінного ланцюга народжень, смертей, хвороб і старості. Треба серйозно поставитися до хвороби матеріального існування і постаратися вилікуватися від неї, піднявшись на рівень свідомості Крішни, тому що свідомість Крішни дає змогу легко покласти край усім своїм стражданням. Отже, висновок цього вірша полягає в тому, що причина страждань зумовленої душі    —    це її прив’язаність до матеріальної природи. Жива істота повинна перенести цю прив’язаність з матерії на Крішну.

The spirit soul is actually sac-cid-ānanda — eternal, full of bliss and full of knowledge. Under the clutches of māyā, however, he suffers from continued birth, death, disease and old age. One has to be serious to cure this condition of material existence and transfer himself to Kṛṣṇa consciousness, for thus his long suffering may be mitigated without difficulty. In summary, the suffering of the conditioned soul is due to his attachment to material nature. This attachment should thus be transferred from matter to Kṛṣṇa.