16
ТЕКСТ 16
Текст
Текст
ка̄лам еке йато бгайам
ахан̇ка̄ра-вімӯд̣гасйа
картух̣ пракр̣тім ійушах̣
ка̄лам эке йато бхайам
ахан̇ка̄ра-вимӯд̣хасйа
картух̣ пракр̣тим ӣйушах̣
Послівний переклад
Пословный перевод
прабга̄вам — вплив; паурушам — Верховного Бога-Особи; пра̄хух̣ — проголосили; ка̄лам — чинник часу; еке — одні; йатах̣ — з якого; бгайам — страх; ахан̇ка̄ра-вімӯд̣гасйа — введених в ілюзію оманним его; картух̣ — індивідуальної душі; пракр̣тім — матеріальна природа; ійушах̣ — дотикаючись.
прабха̄вам — влияние; паурушам — Верховной Личности Бога; пра̄хух̣ — говорят; ка̄лам — фактор времени; эке — некоторые; йатах̣ — из которого; бхайам — страх; ахан̇ка̄ра-вимӯд̣хасйа — введенная в заблуждение ложным эго; картух̣ — у индивидуальной души; пракр̣тим — с материальной природой; ӣйушах̣ — войдя в соприкосновение.
Переклад
Перевод
Чинник час дає змогу введеній в ілюзію і зануреній в матеріальну природу зумовленій душі відчути могутність Верховного Бога-Особи, наганяючи страх смерті на зумовлену душу, покриту оманним его.
Для введенной в заблуждение обусловленной души, вошедшей в соприкосновение с материальной природой, власть Верховной Личности Бога проявляется в форме времени, которое вселяет в обусловленную душу, находящуюся под влиянием ложного эго, страх смерти.
Коментар
Комментарий
ПОЯСНЕННЯ: Жива істота відчуває страх смерті через своє оманне его, або ототожнення з тілом. Смерті бояться всі. Насправді духовна душа не вмирає, але через те, що вона глибоко ототожнює себе з тілом, в неї виникає страх перед смертю. В іншому місці «Шрімад-Бгаґаватам» (11.2.37) сказано: бгайам̇ двітійа̄бгінівеш́атах̣ сйа̄т. Слово двітійа вказує на матерію, що відмінна від духу. Матерія — це вторинний прояв духу, з якого вона постає. Описані вище матеріальні елементи породжує Верховний Господь, або Верховний Дух, а тіло породжує індивідуальна духовна душа. Тому матеріальне тіло називають двітійа, тобто «друге». Істота, яка занурюється в цей другий елемент чи другий прояв духу, відчуває страх перед смертю. Коли людина цілковито переконана, що вона не тіло, для неї немає мови про страх смерті, тому що духовна душа не вмирає.
Причиной свойственного живому существу страха смерти является ложное эго, которое заставляет его отождествлять себя с материальным телом. Все в этом мире боятся смерти. На самом деле духовная душа бессмертна, но, когда живое существо начинает отождествлять себя с телом, в него вселяется страх смерти. То же самое говорится в «Шримад-Бхагаватам» (11.2.37): бхайам̇ двитӣйа̄бхинивеш́атах̣ сйа̄т. Слово двитӣйа относится к материи, которая отлична от духа. Будучи порождением духа, материя является его вторичным проявлением. Подобно тому как перечисленные выше материальные элементы созданы Верховным Господом, или Высшим Духом, материальное тело также является порождением бессмертной души. Поэтому материальное тело называют двитӣйа, «вторым». Тот, кто отождествляет себя с этим вторичным элементом, или вторичным проявлением духа, боится смерти, но тот, кто убежден в том, что он отличен от тела, избавляется от страха смерти, ибо душа не умирает.
Якщо душа присвячує себе духовній діяльності відданого служіння, вона досягає свободи і піднімається над рівнем народження і смерті. Після того вона повністю звільняється від матеріального тіла. У страхові смерті проявляється вплив кали, або чинника часу, який уособлює могутність Верховного Бога-Особи. Іншими словами, час руйнує все. Все створене мусить загинути і зникнути, а в цьому проявляється вплив часу. Як представник Господа, час нагадує нам, що ми повинні віддатися Господу. В образі часу Господь промовляє до кожної зумовленої душі. Він каже в «Бгаґавад-ґіті», що для того, хто віддався Йому, не існує проблеми народження і смерті. Отже, ми повинні шанувати чинник часу, як Верховного Бога-Особу, що стоїть перед нами. Це докладніше пояснює наступний вірш.
Душа, занимающаяся духовной деятельностью в преданном служении, поднимается над рождением и смертью. Такой душе уготована полная духовная свобода и освобождение от оков материального тела. Страх смерти порожден калой, фактором времени, олицетворяющим власть Верховной Личности Бога. Иначе говоря, время играет роль разрушительной силы. Все, что появляется на свет, время обрекает на гибель и тление. Являясь представителем Господа, время напоминает нам о необходимости предаться Ему. В образе времени Господь разговаривает с каждой обусловленной душой. В «Бхагавад-гите» Он говорит, что живое существо, которое предастся Ему, сможет одолеть рождение и смерть. Поэтому мы должны видеть во времени Верховную Личность Бога, представшую перед нами. Более подробно это объясняется в следующем стихе.