9
Text 9
Текст
Texto
ека̄ра̄ма̄ш́ ча са̄твата̄х̣
са̄твата̄м р̣шабгам̇ сарве
бгӯта̄ва̄сам амам̇сата
ekārāmāś ca sātvatāḥ
sātvatām ṛṣabhaṁ sarve
bhūtāvāsam amaṁsata
Послівний переклад
Palabra por palabra
ін̇ґіта-джн̃а̄х̣ — розумілись на психології; пуру-прауд̣га̄х̣ — досвідчені; ека — одна; а̄ра̄ма̄х̣ — розвага; ча — також; са̄твата̄х̣ — віддані чи родичі; са̄твата̄м р̣шабгам — голова сім’ї; сарве — всі; бгӯта-а̄ва̄сам — всепронизуючий; амам̇сата — вважали.
Переклад
Traducción
Ядави були досвідчені віддані і добре розбирались у психології. Мало того, вони завжди були поряд із Господом і брали участь у всіх Його розвагах. Та все одно вони зуміли зрозуміти Його тільки як всепронизуючу Наддушу.
Los Yadus eran todos devotos experimentados, eruditos y expertos en el estudio síquico. Además de eso, siempre estaban con el Señor en toda clase de diversiones, y aun así solo podían conocerlo como el único Supremo que mora en todas partes.
Коментар
Significado
ПОЯСНЕННЯ: У Ведах сказано, що Верховного Господа, чи Параматму, неможливо збагнути просто силою свого академічного знання чи гострого філософського розуму: на̄айам а̄тма̄ правачанена лабгйо на медгайа̄ на бахуна̄ ш́рутена («Катга Упанішада» 1.2.23). Пізнати Господа може тільки той, хто отримав Його милість. Всі Ядави відзначались винятковою освіченістю і мудрістю, але, хоча вони знали Господа як Наддушу в серці кожної істоти, вони не розуміли, що Він первинний Бог-Особа. Вони цього не розуміли не через те, що їм бракувало широти знань, а через те, що їм бракувало щасливого талану. Натомість у Вріндавані Господа навіть не вважали за Параматму, тому що всі жителі Вріндавани були чисті, нічим не зумовлені віддані і не могли думати про Нього інакше, як про об’єкт свого кохання. Вони не знали, що Він Верховний Бог-Особа. Тимчасом Ядави, жителі Двараки, знали Господа Крішну тільки як Ва̄судеву, всюдисущу Наддушу, а не як Верховного Господа. Як хороші знавці Вед, вони спиралися на ці ведичні гімни: еко девах̣..., сарва-бгӯта̄дгіва̄сах̣... антарйа̄мі... і вр̣шн̣іна̄м̇ пара-девата̄.... Тому Ядави сприймали Господа Крішну як Наддушу, що втілилась у їхній родині, але не більше того.
En los Vedas se dice que no puede entenderse al Señor Supremo o Paramātmā simplemente con base en la erudición o poder de especulación mental que se tenga: nāyam ātmā pravacanena labhyo na medhayā na bahunā śrutena (Kaṭha Upaniṣad 1.2.23). Únicamente Lo puede conocer aquel que tenga la misericordia del Señor. Los Yādavas eran todos excepcionalmente eruditos y experimentados, pero, a pesar de que conocían al Señor como aquel que vive en el corazón de todos, no pudieron entender que Él es la Personalidad de Dios original. Esa falta de conocimiento no se debía a su erudición insuficiente; se debía a su mala fortuna. En Vṛndāvana, sin embargo, al Señor no se Le conocía ni siquiera como Paramātmā, pues los residentes de Vṛndāvana eran devotos puros y espontáneos del Señor, y podían pensar en Él únicamente como el objeto de su amor. No sabían que Él es la Personalidad de Dios. Sin embargo, los Yadus, los residentes de Dvārakā, pudieron conocer a Śrī Kṛṣṇa como Vāsudeva, la Superalma que vive en todas partes, mas no como Señor Supremo. Como eruditos que eran en los Vedas, verificaron los himnos védicos: eko devaḥ sarva-bhūtā dhivāsaḥ antaryāmī, y vṛṣṇīnāṁ para-devatā... Por consiguiente, los Yadus aceptaban a Śrī Kṛṣṇa como la Superalma que Se había encarnado en su familia, y nada más que eso.