Skip to main content

27

Sloka 27

Текст

Verš

паріто ватсапаір ватса̄м̇ш́
ча̄райан вйахарад вібгух̣
йамунопаване кӯджад
двіджа-сан̇куліта̄н̇ґгріпе
parīto vatsapair vatsāṁś
cārayan vyaharad vibhuḥ
yamunopavane kūjad-
dvija-saṅkulitāṅghripe

Послівний переклад

Synonyma

парітах̣  —  оточений; ватсапаіх̣  —  пастушками; ватса̄н  —  телятами; ча̄райан  —  випасаючи і піклуючись; вйахарат  —  насолоджуючись прогулянками; вібгух̣  —  Всемогутній; йамуна̄  —  річки Ямуни; упаване  —  сади при березі; кӯджат  —  лунали голоси; двіджа  —  двічінароджені птахи; сан̇куліта  —  що густо поросли; ан̇ґгріпе  —  в деревах.

parītaḥ — obklopen; vatsapaiḥ — pasáčky krav; vatsān — telátky; cārayan — pasoucí stáda; vyaharat — radostně se procházel; vibhuḥ — Všemocný; yamunā — řeka Yamunā; upavane — zahrady na břehu; kūjat — ozvučené hlasem; dvija — dvojzrození ptáci; saṅkulita — hustě u sebe; aṅghripe — stromy.

Переклад

Překlad

Дитячі роки Всемогутній Господь провів серед пастушків та корів, гуляючи берегами Ямуни з їхніми густими лісами та садами, сповненими пташиного співу.

V dětství byl Všemocný Pán obklopen pasáčky krav a telátky a procházel se s nimi po březích řeky Yamuny skrze zahrady hustě zarostlé stromy a naplněné zpěvem ptáků.

Коментар

Význam

ПОЯСНЕННЯ: Нанда Махараджа був ленником царя Камси, але він був вайш’я, тобто належав до громади торговців та пастухів, і тому тримав тисячі корів. Обов’язок вайш’ї    —    піклуватися про корів, так само як обов’язок кшатрії    —    піклуватися про людей. Господь був ще малим, тож Йому та Його друзям пастушкам доручили пасти телят. Ці пастушки в минулих життям були великі ріші та йоґи. Лише після багатьох таких праведних життів змогли вони увійти в товариство Господа, щоб на рівних бавитися з Ним. Цим пастушкам було байдуже до того, хто такий насправді Крішна, вони просто гралися з Ним, як із найближчим і найдорожчим другом. Вони так любили Господа, що цілу ніч тільки й думали про те, як наступного ранку зустрінуться з Господом і разом підуть до лісу пасти телят.

Nanda Mahārāja byl správcem pozemků krále Kaṁsy, a jelikož patřil do kasty vaiśyů, obchodníků a zemědělců, choval tisíce krav. Povinností vaiśyů je chránit krávy, stejně jako kṣatriyové chrání lidi. Jelikož byl Pán v té době ještě malý, dostal se Svými přáteli pasáčky na starosti telata. Tito pasáčci byli v minulých životech velcí ṛṣiové a yogīni a po mnoha takových zbožných životech získali místo ve společnosti Pána a mohli si s Ním hrát jako se sobě rovným. Pasáčci se nikdy nestarali o to, kdo Kṛṣṇa je, ale hráli si s Ním jako s nejdůvěrnějším a nejmilejším přítelem. Měli Pána tak rádi, že v noci mysleli pouze na příští ráno, kdy se s Ním budou moci opět sejít a vydat se společně do lesa pást telátka.

Ліси понад берегом Ямуни являють собою чудові сади, повні манґових та хлібних дерев, яблунь, ґуав, апельсинів, фруктових пальм, винограду, ягід та численних інших рослин та запашних квітів. А що ці ліси розкидалися на берегах Ямуни, то, природно, ці ліси та гілки їхніх дерев прикрашали павичі, лелеки та качки. Всі ці дерева, птахи й тварини були праведниками, які народились у трансцендентній обителі Вріндавани тільки для того, щоб дарувати радість Господу і Його вічним супутникам, пастушкам.

Všechny lesy na břehu Yamuny se podobají nádherným zahradám, plným mangovníků, chlebovníků, jabloní, stromů guava, pomerančovníků, vinné révy, bobulových keřů, palem a mnoha jiných rostlin a vonných květů. A jelikož se les rozkládal na břehu Yamuny, seděli na větvích stromů kachny, jeřábi a pávi. Všechny tyto stromy, ptáci a další zvířata byly zbožné bytosti, které se narodily v transcendentálním sídle Vṛndāvanu pouze proto, aby skýtaly potěšení Pánu a Jeho věčným společníkům, malým pasáčkům.

Ще малою дитиною, граючись із Своїми приятелями, Господь повбивав багатьох демонів, серед яких були і Аґгасура, Бакасура, Праламбасура та Ґардабгасура. Хоча Він виглядав, наче вріндаванський хлопчак, насправді Він був подібний до прихованого від сторонніх очей полум’я. Одна жарина, яка непомітно жевріє, здатна запалити велике багаття, отож і Господь, ще дитиною в домі Махараджі Нанди, почав вбивав усіх тих великих демонів. Земля Вріндавани, місце дитячих забав Господа, існує і нині. Кожен, хто туди приїздить, відчуває справжнє трансцендентне блаженство, дарма що зараз Господь і недоступний для нашого недосконалого фізичного зору. Господь Чайтан’я вчив, що ця земля невідмінна від Господа і що віддані повинні їй поклонятись. Послідовники Господа Чайтан’ї, передусім Ґаудія-вайшнави, з великою вірою шанують цю заповідь. Тому що земля Вріндавани невідмінна від Господа, такі віддані, як Уддгава та Відура прийшли туди п’ять тисяч років тому, щоб відчути присутність Господа, видиму чи невидиму. Святі місця Вріндавани й нині обходять тисячі відданих Господа, готуючись до повернення додому, до Бога.

Když si Pán hrál se Svými společníky jako malé dítě, zabil mnoho démonů, jako byl Aghāsura, Bakāsura, Pralambāsura a Gardabhāsura. I když ve Vṛndāvanu vypadal jako pouhý chlapec, ve skutečnosti se podobal zakrytému ohni. Stejně jako malá jiskra dokáže zažehnout velký oheň, tak i Pán Kṛṣṇa zabíjel všechny tyto velké démony již od Svého nejútlejšího dětství v domě Nandy Mahārāje. Země Vṛndāvanu, dějiště Pánových dětských her, existuje dodnes a každý, kdo tato místa navštíví, zažívá stejnou transcendentální blaženost, přestože už tam Pána svýma nedokonalýma očima nelze v Jeho původním těle vidět. Pán Caitanya doporučoval, aby oddaní tuto Pánovu zemi uctívali, protože se od něho neliší. Tohoto pokynu se drží zvláště stoupenci Pána Caitanyi, zvaní “gauḍīya-vaiṣṇavové”. Jelikož je tato země s Pánem totožná, oddaní jako Uddhava a Vidura navštěvovali tato místa před pěti tisíci lety, aby byli v přímém styku s Pánem, ať už viditelném nebo neviditelném. Tisíce oddaných Pána dodnes putují na svatá místa Vṛndāvanu, a připravují se tak na návrat domů, zpátky k Bohu.