16
Text 16
Текст
Texto
від̣амбанам̇ йад васудева-ґехе
врадже ча ва̄со ’рі-бгайа̄д іва свайам̇
пура̄д вйава̄тсід йад-ананта-вірйах̣
viḍambanaṁ yad vasudeva-gehe
vraje ca vāso ’ri-bhayād iva svayaṁ
purād vyavātsīd yad-ananta-vīryaḥ
Послівний переклад
Palabra por palabra
ма̄м — в мене; кгедайаті — викликає біль; етат — це; аджасйа — ненародженого; джанма — народження; від̣амбанам — пантеличить; йат — що; васудева-ґехе — в домі Васудеви; врадже — у Вріндавані; ча — також; ва̄сах̣ — перебування; арі — ворог; бгайа̄т — від страху; іва — наче; свайам — Сам; пура̄т — з Матгура-пурі; вйава̄тсіт — втік; йат — той, хто; ананта-вірйах̣ — безмежно могутній.
mām — a mí; khedayati — me produce aflicción; etat — esto; ajasya — del innaciente; janma — nacimiento; viḍambanam — desconcertante; yat — que; vasudeva-gehe — en la casa de Vasudeva; vraje — en Vṛndāvana; ca — también; vāsaḥ — residencia; ari — enemigo; bhayāt — por temor; iva — como si; svayam — Él mismo; purāt — de Mathurā Purī; vyavātsīt — huyó; yat — aquel que es; ananta-vīryaḥ — ilimitadamente poderoso.
Переклад
Traducción
Коли я думаю про Господа Крішну — про те, як Він, хоча ненароджений, народився у темниці, де ув’язнено Васудеву, як Він залишив батьків притулок і пішов до Враджі, від страху перед Своїм ворогом приховуючи Свою істинну тотожність, і як Він, володар безмежної сили, злякано втік з Матгури, — це все пантеличить мене і крає мені серце.
Cuando pienso en Śrī Kṛṣṇa —cómo nació en la cárcel de Vasudeva, si bien es innaciente; cómo fue a Vraja, alejándose de la protección de Su padre, y vivió allí de incógnito por miedo al enemigo; y cómo, a pesar de ser ilimitadamente poderoso, huyó de Mathurā por temor—, todos estos desconcertantes incidentes me producen aflicción.
Коментар
Significado
ПОЯСНЕННЯ: Господь Шрі Крішна — це первинна особа, з якої постали всі і все (ахам̇ сарвасйа прабгавах̣ [Б.-ґ. 10.8], джанма̄дй асйа йатах̣ [В.-с. 1.1.2]), тому не може бути нічого рівного Йому чи вищого за Нього. Господь уособлює Собою найвищу досконалість, тож коли Він влаштовує трансцендентні розваги в ролі сина або чийогось суперника чи ворога, Він грає Свою роль так досконало, що це пантеличить навіть чистих відданих, як-от Уддгаву. Уддгава чудово знав, що Господь Шрі Крішна існує вічно і не може померти чи назавжди зникнути, та все одно він побивався за Господом Крішною. Всі ці Господні події влаштовані якнайдосконаліше, щоб додати слави Його неперевершеному становищу. Все це призначено для Господньої насолоди. Коли батько, бавлячись із малим сином, лягає на підлогу і вдає з себе переможеного, він просто хоче потішити свого маленького сина і нічого більше. Господь всемогутній, тому Він здатний поєднати в Собі такі несумісні протилежності, як народження і нерожденність, силу й поразку, страх і безстрашність. Чистий відданий прекрасно знає, як Господь може сумістити несумісне, але йому шкода невідданих, які, не знаючи неперевершеної величі Господа, вважають Його за вигадану постать тільки через те, що писання сповнені начебто суперечливих тверджень. Насправді в писаннях немає суперечностей. Усі ці так звані суперечності чудово упогоджуються, і ми це побачимо, коли будемо бачити Господа як Господа, а не як одного з нас, з усіма нашими вадами.
Como Śrī Kṛṣṇa es la persona original de quien todo y todos han emanado —ahaṁ sarvasya prabhavaḥ (Bg. 10.8), janmādy asya yataḥ (Vs. 1.1.2)—, nada puede ser igual ni más grande que Él. El Señor es supremamente perfecto, y siempre que representa Sus pasatiempos trascendentales como hijo, rival u objeto de enemistad, desempeña el papel de una manera tan perfecta, que incluso devotos puros como Uddhava se desconciertan. Por ejemplo, Uddhava sabía perfectamente bien que Śrī Kṛṣṇa existe eternamente, y que ni puede morir ni desaparecer para siempre, y aun así se lamentó por Śrī Kṛṣṇa. Todos estos hechos constituyen ajustes perfectos para dar perfección a Sus glorias supremas. Se hacen para el disfrute. Cuando el padre juega con su hijito y se tiende en el suelo como si este lo hubiera derrotado, lo hace solo por darle placer al niño, y nada más. Como el Señor es todopoderoso, a Él Le es posible conciliar cosas opuestas, tales como nacimiento y no nacimiento, poder y derrota, miedo y ausencia de temor. El devoto puro sabe muy bien que al Señor Le es posible conciliar cosas opuestas, pero se lamenta por los no devotos que, al no conocer las glorias supremas del Señor, creen que es imaginario, simplemente porque en las Escrituras hay muchísimas declaraciones aparentemente contradictorias. De hecho, no hay nada contradictorio; todo es posible cuando entendemos al Señor como Señor, y no como uno de nosotros, con toda nuestra imperfección.